Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/1425/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 року м. Чернівці справа № 713/1425/25 провадження 822/1012/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О., за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Вижницька міська рада, третя особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Вижницької міської ради Чернівецької області, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Кириляк А.Ю. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вижницької міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької міської ради Чернівецької області про скасування рішення про державну реєстрацію. В обгрунтування позову посилалася на те, що 22 липня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Вижницького районного відділу юстиції Чернівецької області, на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року було зареєстровано за позивачем право власності на спадкове майно, що складалося у тому числі, із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 685613573205, номер запису про право власності 10502712 . Однак, як виявилося, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, справа № 713/2990/13-ц було підробленим, оскільки у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судове рішення із такими реквізитами відсутнє, а за номером справи 713/2990/13-ц значиться зовсім інше рішення . 22 червня 2020 року суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кибич І.А. звернувся із заявою за № 713/380/20 про вчинення кримінального правопорушення до Вижницького відділу поліції, де відомості про кримінальне правопорушення були внесені 25 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12020260060000252 за ч.1 ст.358 КК України, досудове розслідування у якому ще не завершено . 21 січня 2021 року Вижницьким районним судом Чернівецької області, справа № 713/380/20 було ухвалено рішення про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, що складалося у тому числі, із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 . 25 лютого 2025 року позивач звернулася до Державного реєстратора нерухомого майна у ЦНАП Вижницької міської ради Чернівецької області для реєстрації за позивачем права власності на спадковий житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року, справа № 713/380/20. Однак, Державним реєстратором прав нерухомого майна ЦНАП Вижницької міської ради Чернівецької області було відмовлено у реєстрації права власності, у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме в Державному реєстрі речових прав уже значиться зареєстрованим об`єкт нерухомого майна № 685613573205 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на належний позивачу спадковий будинок існує державна реєстрація права власності, на підставі підробленого рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, справа № 713/2990/13-ц, що є перешкодою для реалізації позивачем спадкових прав, із оформлення права власності на житловий будинок, на підставі законного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року, справа № 713/380/20, що може зробити тільки після скасування незаконної державної реєстрації права власності, яка була вчинена 22 липня 2015 року державним реєстратором. Просить скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Вижницького районного відділу юстиції Чернівецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23048700 від 22 липня 2015 року, на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, справа № 713/2990/13-ц, яким було зареєстровано за ним право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 685613573205, номер запису про право власності 10502712 та скасувати відповідний реєстраційний запис про право власності з закриттям розділу щодо даного об`єкта нерухомості. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницької міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, факт підроблення чи фіктивності рішення Вижницького районного суду Чернівецької області. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що при ухваленні вищезгаданого рішення судом дана невірна правова оцінка дослідженим у судовому засіданні доказам, має місце невідповідність викладених в рішенні висновків матеріалам та обставинам справи, а також неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття несправедливого рішення, яке не відповідає обставинам справи. Зокрема, із заявою про кримінальне правопорушення до поліції звернувся саме суддя Вижницького районного суду Кцбич І.А., який зазначений у рішенні суду 2013 року, через те, що рішення Вижницьким районним судом Чернівецької області не ухвалювалося і така справа не розглядалася. Також зазначає, що Вижницьким районним судом Чернівецької області 21 січні 2021 року, у цивільній справі № 713/380/20 було ухвалено рішення про визнання за позивачем, ОСОБА_1 , права власності на те ж спадкове майно, що складається у тому числі, із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , що було б неможливим, якби уже існувало аналогічне рішення руду.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 22 липня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Вижницького районного відділу юстиції Чернівецької області, на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року було зареєстровано за позивачем право власності на спадкове майно, що складалося у тому числі, із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 685613573205, номер запису про право власності 10502712 на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, справа № 713/2990/13-ц. 22 червня 2020 року суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кибич І.А. звернувся із заявою до Вижницького РВП про вчинення кримінального правопорушення в якій вказує, що 05 березня 2020 року до Вижницького районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вижницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2020 року визначено головуючого суддю Кибича І.А. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №713/380/20 номер провадження 32/713/229/20. Ухвалою від 10 березня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано у державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І. (59200, м. Вижниця, вул. Українська, 95, Чернівецька область), копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа №334/2011 року. При ознайомлені з матеріалами спадкової справи судом виявлено наявність копії рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, головуючий суддя Кибич І.А. з участю секретаря Мірчевої О.І., справа №713/2990/13-ц провадження №713/803/ 13, за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом. Однак, вказане судове рішення Вижницьким районним судом Чернівецької області не ухвалювалося. На підставі вищенаведеної заяви, Вижницьким РВП 25 червня 2020 року внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12020260060000252 за ч.1 ст.358 КК України, досудове розслідування у якому ще не завершено, що підтверджено відповіддю начальника СД Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області від 08 квітня 2025 року. 21 січня 2021 року Вижницьким районним судом Чернівецької області, справа № 713/380/20 ухвалено рішення про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, що складалося у тому числі, із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 . 25 лютого 2025 року позивач звернулася до Державного реєстратора нерухомого майна у ЦНАП Вижницької міської ради Чернівецької області, для реєстрації за нею права власності на спадковий житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1 , на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року, справа № 713/380/20. Рішенням Державного реєстратора прав нерухомого майна ЦНАП Вижницької міської ради Чернівецької області Мар`янчук Л.М. було відмовлено у реєстрації права власності, у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме в Державному реєстрі речових прав уже значиться зареєстрованим об`єкт нерухомого майна № 685613573205 за адресою АДРЕСА_1 , тобто на належний позивачу спадковий будинок існує державна реєстрація права власності, на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року, справа № 713/2990/13-ц . Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України). Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (ст. 4 ЦПК України), що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).). Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 вказано, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У відповідності до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також слід зазначити, що частиною першою Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Згідно з пунктом 1 частини третьої Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">статті 10 Закону № 1952-IV). У пункті п`ятому частини третьої статті 10 та у Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">статті 11 Закону № 1952-IV вказано, що державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється. Відповідно до частин другої - третьої Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; нормативно-пр">статті 13 Закону № 1952-IV на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; 3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень. У разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу. Отже, Вижницькою міською радою не приймались рішення та не проводились дії щодо реєстрації спірного спадкового майна. Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України. Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, що Вижницькою міською радою вчинялися неправомірні дії, які призвели до порушення законних прав або інтересів позивача. А тому, з наведених вище підстав, слід змінити мотивувальну частину рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію, виклавши її в редакції цієї постанови. Крім того, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково зазначив в якості відповідача державного реєстратора, не звернувши увагу, що позивачем у позовній заяві зазначеного його, як третю особу, а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміна мотивувальної частина рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію також підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію, виклавши її в редакції цієї постанови. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію скасувати. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 30 грудня 2025 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О. Одинак І.М. Литвинюк