Постанова 4803 № 204/1810/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1880/20 Справа № 204/1810/19 Головуючий у першій інстанції: Токар Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0301/0908/71-174 про надання кредиту у розмірі 57600,00 доларів США. Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 . 17 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №0301/0908/771-174-2-1, предметом якого стала іпотека вказаної квартири. Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №937 від 15.06.2012 року новим кредитором та іпотекодержателем замість ВАТ «Сведбанк», став ПАТ «Альфа-Банк». 26 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Ю.В. було зареєстровано право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок якої власником квартири став АТ «Альфа-Банк». Підставою внесення запису №29197663 про право власності Банку на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4434554 від 30.11.2018 року 12:44:26, прийняте на підставі Іпотечного договору №0301/0908/771-174-2-1 від 17.09.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 Із вищевказаним рішенням позивач не погоджується. Банком вже було використано право дострокового стягнення заборгованості у судовому порядку за кредитним договором №0301/0908/71-174 від 17.09.2008 року. У 2015 році ПАТ «Альфа-банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №623/2553/15-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 869048,32 грн., за відсотками у розмірі 45264,16 грн., пеню у розмірі 2984,86 грн., судові витрати по справі у розмірі 3654,00 грн., а всього 920951,34 грн. Отже, не зважаючи на стягнення за рішенням суду за кредитним договором, відповідачем було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», обравши перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Отже, за наявності рішення суду щодо стягнення боргу, є недоцільним та незаконним використовувати позасудовий порядок звернення стягнення, оскільки у такому випадку порушується ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Окрім того, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Позивач повністю підпадає під дію мораторію. Своєї згоди позивач на примусове стягнення предмету іпотеки не надавав. Окремо позивач звертає увагу на той факт, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35270748 від 21.11.2012 року Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та на сьогоднішній день цей арешт є чинним, але яким чином у такому випадку реєстратором було вчинено відчуження нерухомого майна, позивачу незрозуміло, оскільки це є незаконним. Тому ОСОБА_1 просила скасувати рішення індексний номер 44345554 від 30.11.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири по АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29197663 про державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на вказану квартиру та покласти на відповідачів судові витрати. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2019 року позовну заяву задоволено, скасовано рішення індексний номер: 44345554 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири по АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29197663 про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на вказану квартиру. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Ю.В. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 384,20 грн., з кожного судового збору. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, що 17 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0301/0908/71-174, відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 57600,00 доларів США на строк з 17 вересня 2008 року по 20 листопада 2036 року включно (а.с.10-14 т.1). Згідно п. 1.4 кредитного договору №0301/0908/71-174 від 17.09.2008 року кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з метою придбання квартири АДРЕСА_1. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, 17 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №0301/0908/71-174-Z-1, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 16-18 т.1). Відповідно до п. 3 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1, предмет іпотеки має загальну площу 51.4 кв.м., житлову площу 34.5 кв.м. і складається з 1-коридор, 2-туалет, 3-ванна, 4-кухня, 5,6,7-житлова, І-балкон. Згідно п. 11 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним). При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (абзац 2 п. 11 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1). Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись від дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя (абзац 3 п. 11 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1). За положеннями п. 12 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору. За змістом п. 12.3.1 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки. Сторони, розумінні змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання; або продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. Відповідно до копії витягу з про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20600424 від 16.10.2008 року квартира по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2008 року на праві приватної власності з 16.10.2008 року належить ОСОБА_1 (а.с. 20, 21 т.1). 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровими номерами 1306, 1307, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №0301/0908/71-174 від 17.09.2008 року та договором іпотеки №0301/0908/71-174-Z-1 від 17.09.2008 року, що підтверджується копією вказаного договору, копією акту приймання-передачі прав вимоги від 25.05.2012 року та копією додатку №1 "Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ПАТ «Альфа-Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим №937, відповідно до якого до ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №0301/0908/71-174 від 17.09.2008 року та договором іпотеки №0301/0908/71-174-Z-1 від 17.09.2008 року, що підтверджується копією вказаного договору, копією акту приймання-передачі прав вимоги від 15.06.2012 року та копією акту приймання-передачі кредитних файлів. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року у цивільній справі №623/2553/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 869048,32 грн., відсотки - 45264,16 грн., пеню у розмірі 2984,86 грн. та судові витрати по справі у розмірі 3654,00 грн., а всього 920951,34 грн. (а.с. 22, 23 т.1). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №153288164 від 21.01.2019 року, 26 листопада 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Ю.В. індексний номер 44345554, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано на нового власника - АТ «Альфа-Банк», на підставі іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1 (а.с. 27-29 т.1). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок), в редакції, чинній на час спірних правовідносин, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Реєстраційна справа №1708653415101, копія якої надана Відділом реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, не містить доказів отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 , яка також є боржником за кредитним договором №0301/0908/71-174, копії письмової вимоги про усунення порушень (повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки) (а.с. 162-188 т.1); більше того, доказів направлення вказаної вимоги позивачу матеріали реєстраційної справи також не містять. Наявна у реєстраційній справі копія листа ПП «Експрес Мейл» №183-К від 07.07.2018 року, адресована ТОВ "Темапол", не є належним підтвердженням отримання (або відмови від отримання) ОСОБА_1 повідомлення відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 187 т.1). Із зазначеного вище листа ПП «Експрес Мейл» №183-К від 07.07.2018 року неможливо встановити який саме лист мав передати кур`єр; у якості відправника кореспонденції відповідач не вказаний. Крім того, відповідачем не надано доказів укладення договорів з ПП «Експрес Мейл» чи ТОВ "Темапол" щодо надання поштових (кур`єрських) послуг, тощо. Колегія також звертає увагу, що позивач заперечує факт доставки їй будь-якого листа від кредитора, від державного реєстратора. Реєстраційна справа №1708653415101 також не містить квитанції відділення зв`язку про відправлення іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, відповідно до вимог абзацу 3 п. 11 іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1. Отже, банком не було надано державному реєстратору документи, що підтверджують факт завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. В матеріалах реєстраційної справи №1708653415101 відсутній висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком. Банком не доведено факту надання відповідного висновку (звіту) державному реєстратору. З урахуванням викладеного, колегія дійшла висновку, що банком не дотримано положень ч. 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" під час реалізації процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №209/2599/17-ц (провадження №61-5415св19). Колегія наголошує, що за змістом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина друга статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора. Крім викладеного, колегія звертає увагу, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Зі змісту положень ст. 48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси. Встановивши, що у даній цивільній справі позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, тому державний реєстротор має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та не являється належним відповідачем. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №209/2599/17-ц (провадження №61-5415св19). Постановляючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд безпідставно застосував положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Однак, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що позивач, окрім спірного майна, має у власності інше житлове майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.08.2008 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За положеннями ч.ч. 1, 13 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Положеннями ч. 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" - задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в частині скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29197663 про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді