Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/7870/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7870/24 пров. № А/857/34003/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року (суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ТОВ "Юридична компанія "Лекс Альянс" до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ТОВ "Юридична компанія "Лекс Альянс" у жовтні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 площею 0.01 га з цільовим призначенням 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів та земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0389 площею 0.01. га з цільовим призначенням 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням суду від 27.01.2021 було визнано протиправним та скасовано п. 32.11 рішення 41 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 №198-41 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною пл. 0,0425 по вул. Софіївка, 12А, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Проте таке рішення суду не виконується у зв`язку із наявністю сформованих земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 площею 0.01 га з цільовим призначенням 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів та земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0389. Позивач зазначає, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002226382024 від 11.09.2024 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 проведено 23.09.2020. Станом на 15.10.2024 речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 не зареєстровано. Також згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002226572024 від 11.09.2024 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0389 проведено 05.10.2020. Станом на 15.10.2024 речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:005:0389 не зареєстровано. Стверджує, що у відповідності до норм Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове майно на неї не зареєстровано з вини заявника. Однак Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, до складу якого входять державні кадастрові реєстратори, всупереч вимогам закону, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 та земельної ділянки 2610100000:08:005:0389 не скасовано. Вважає, що така обставина є самостійною та об`єктивною підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що матеріали справи підтверджують лише факт відсутності державної реєстрації речового права на спірні земельні ділянки та не містять належних доказів, які б свідчили про наявність вини з боку заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що наявність спірних земельних ділянок порушує права позивача. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин не здійснення реєстрації речового права на спірну земельну ділянку саме з вини заявників. Також вказує, що судом не встановлено, яким чином державна реєстрація спірних земельних ділянок могла ускладнювати чи перешкоджати позивачу в реалізації його права на отримання дозволу на складання проекту землеустрою. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили передбачений чинним законодавством обсяг дій, необхідних для затвердження проекту землеустрою та подальшої державної реєстрації речового права у строк, що його вимагає частина 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористався. Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційних скарг, що позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 83.1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та неодноразово звертався до Івано-Франківської міської ради із заявами та доданими до них документами про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0425 га на АДРЕСА_1 , проте відповідно до рішень Івано-Франківської міської ради №203-28 від 16.08.2019, №302-32 від 08.11.2019, №71-37 від 25.02.2020 та №198-41 від 19.06.2020 отримував відмову. 29.05.2020 ОСОБА_2 звернулася до міського голови Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною пл. 0,0100 га (а.с. 148, т. 1). 29.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до міського голови Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною пл. 0,0100 га (а.с. 157, т. 1). Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 №197-41 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів громадянам, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( т.1, а.с.41-47). При цьому рішенням суду від 27.01.2021 у справі №300/2874/20 зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ТОВ "Юридична компанія "Лекс Альянс" щодо надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0425 га для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002226382024, сформованого ТОВ Юридична компанія Лекс Альянс, відділом у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 23.09.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:005:0388 (на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 27.06.2020, ТОВ НВП «ГІС», Марковський Роман) (а.с. 70, т.1). З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002226572024, сформованого позивачем, слідує, що 05.10.2020 Відділом у Сарненському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області здійснено реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0100 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:005:0389. Інформація про документацію, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 26.06.2020, ТзОВ НВП «ГІС», ОСОБА_3 (а.с.74, т.1). Листом Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.07.2025 №3844/420-25-0.351 повідомлено, що згідно НКС земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:08:005:0388, 2610100000:08:005:0389 не накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:005:0372, що підтверджується викопіюванням з планово-картографічного матеріалу з ведення ДЗК (т.2, а.с. 55). Позивач, з метою захисту свого права на оспорювані земельні ділянки, вважаючи, що за відсутності речових прав на них наявні підстави для скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, звернувся до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відсутністю з боку третіх осіб активної поведінки (дій) щодо реєстрації речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:08:005:0388, 2610100000:08:005:0389 протягом одного року з дня здійснення їх державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, наявні підстави для скасування такої реєстрації. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Згідно зі статтею 16 Закону № 3613-VI, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Згідно з частинами 1-9 статті 24 Закону № 3613-VI, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: - особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; - власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; - органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); - замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву); - замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування; - власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); - особи, визначені частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця. Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: - заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; - документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду. Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: - подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; - невідповідність поданих документів вимогам законодавства; - знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена. Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови). У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Частина 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: - поділу чи об`єднання земельних ділянок; - якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; - ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Підпунктом 2 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, який корелюється з нормами ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Отже, однією із підстав для скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є відсутність реєстрації речового права на земельну ділянку протягом року з дня здійснення її державної реєстрації з вини заявника. При цьому джерелом для встановлення такого факту є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який відсутні. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Юридична компанія "Лекс Альянс" покликається саме на вказану обставину, а саме відсутність реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з ч. 11 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав. Відповідно до статті 18 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно" ідентифікатором реєстрації, припинення, переходу чи скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав та їх речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є кадастровий номер земельної ділянки. Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 826/1772/18 сформовано висновок щодо застосування норм матеріального права, згідно з яким наведені у частині десятій статті 24 Закону №3613-VI та пункті 114 Порядку №1051 випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою. Скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який відсутні, і щодо якої не існує речових прав. У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 809/1493/17 зроблено правовий висновок про те, що обов`язок скасування державної реєстрації земельної ділянки виникає у Державного кадастрового реєстратора, який здійснює таку реєстрацію, за наявності сукупності таких умов: - з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки минуло не менше одного року; - у цей період часу речове право на таку земельну ділянку не зареєстровано; - відсутність реєстрації речових прав на земельну ділянку обумовлена наявністю вини з боку саме заявника, тобто особи, яка звернулась за здійсненням державної реєстрації земельної ділянки і якій за рішенням, зокрема, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Також Верховний Суд вказав, що Закон України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру не розкривають значення терміну «вина», вжитого у цих актах законодавства, однак загальнотеоретичне значення вини, як правової категорії, юридичною наукою охарактеризовано як психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. Суд першої інстанції констатував, що у даній справі державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2610100000:08:005:0388, 2610100000:08:005:0389 була здійснена у Державному земельному кадастрі 23.09.2020 та 05.10.2020, однак у встановлений законом річний строк реєстрації речового права на такі земельні ділянки з вини заявників, які звернулись за здійсненням державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , здійснено не було та не повідомлено орган Держгеокадастру про відповідні причини. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи підтверджують лише факт відсутності державної реєстрації речового права на спірні земельні ділянки, однак не містять належних доказів, які б свідчили про наявність вини з боку заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Натомість, судом першої інстанції лише формально зазначено про наявність підстав для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у зв`язку з відсутністю з боку третіх осіб активної поведінки щодо реєстрації речового права на вказані земельні ділянки, без посилання на докази, що засвідчують про наявність вини вказаних осіб. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після надання дозволу на складання проекту землеустрою зверталися до Івано-Франіквської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. Як слідує зі змісту рішення Івано-Франківської міської ради від 28.01.2021№89-4, пунктами 30.1 і 30.2 відмовлено в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність, для будівництва індивідуального гаража громадянці ОСОБА_2 на вул. Софіївка площею 0,0100 га, кадастровий номер 2610100000:08:005:0388 та ОСОБА_1 на вул. Софіївка площею 0,0100 га, кадастровий номер 2610100000:08:005:0389 (т. 2, а.с. 92). Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинялися дії щодо передачі у власність спірних земельних ділянок протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки, зверталися щодо оформлення права власності, проте Івано-Франківською міською радою було відмовлено. Разом з тим, у вказаному рішенні Івано-Франківської міської ради від 28.01.2021№89-4 не значаться причини такої відмови, відтак стверджувати про вину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у такій відмові немає підстав. Сама по собі відсутність активних дій, спрямованих на досягнення результату у вигляді державної реєстрації, не може автоматично свідчити про наявність вини, якщо попереднім рішенням компетентного органу, у спірному випадку, рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.01.2021 за №89-4, було відмовлено без зазначення мотивів та конкретних причин. Як слідує зі змісту коментованого рішення, міська рада відмовила у затвердженні проекту землеустрою без наведення будь-яких підстав, що виключає можливість однозначного висновку про неналежне виконання вимог законодавства заявниками. Натомість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 здійснили передбачений чинним законодавством обсяг дій, необхідних для затвердження проекту землеустрою та подальшої державної реєстрації речового права у строк, що його вимагає частина 10 статті 24 Закону № 3613-VI. Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у зв`язку з тим, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника Також, суд першої інстанції зазначив, що наявність земельних ділянок з кадастровими номерами 2610100000:08:005:0388, 2610100000:08:005:0389 ускладнює виконання рішення суду від 27.01.2021 у справі №300/2874/20 та порушує права позивача. Слід зазначити, що листом Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.07.2025 №3844/420-25-0.351 повідомлено, що згідно НКС земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:08:005:0388, 2610100000:08:005:0389 не накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:005:0372, що підтверджується викопіюванням з планово-картографічного матеріалу з ведення ДЗК (т.2, а.с. 55). Отже, відсутнє накладення земельної ділянки позивача на суміжні ділянки, які є предметом спору в даній справі. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю. Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Водночас обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відповідаючи на питання чи має позивач законний інтерес в оскарженні спірних дій відповідача у розумінні приписів статті 5 КАС України, суд виходить з того, що є незрозумілим, яким чином державна реєстрація сусідніх земельних ділянок могла ускладнювати чи перешкоджати позивачу в реалізації його права на отримання дозволу на складання проекту землеустрою. На думку апеляційного суду, за відсутності накладення земельних ділянок, відсутній і охоронюваний законом інтерес у скасуванні державної реєстрації спірних земельних ділянок. Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічною є правова

позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17. Апеляційний суд резюмує, що відповідачем правомірно не вчинено дій стосовно скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:005:0388 та земельної ділянки 2610100000:08:005:0389. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року в справі №300/7870/24 скасувати, та прийняти нове, яким в позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха