Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25839/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25839/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 26 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна" про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Барашівської сільської ради від 03.09.2024 № 2409 «Про надання погодження у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливська фауна». Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Рішенням 21 сесії Барашівської сільської ради VIII скликання від 18.08.2022 № 1759 «Про погодження надання в користування мисливських угідь» громадській організації «Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської ТГ» погоджено надання в користування мисливських угідь загальною площею 9757,2990 га. 21.02.2024 ГО «Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської ТГ» звернулася до відповідача повторно з клопотанням про надання погодження щодо користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства, але з іншими даними щодо площі мисливських угідь. Рішенням 34 сесії Барашівської сільської ради VIII скликання від 01.03.2024 № 2262 «Про погодження надання в користування мисливських угідь» громадській організації «Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської ТГ» погоджено надання в користування мисливських угідь загальною площею 4091,6047 га. 19.08.2024 ТОВ «Мисливська Фауна» звернулась до відповідача з клопотанням про надання погодження щодо користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства. Станом на цей час громадська організація «Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської ТГ» своє право на користування мисливськими угіддями в установлений спосіб не реалізувала. Розпорядженням Барашівського сільського голови від 22.08.2024 № 48 скликано чергову 37 сесію Барашівської сільської ради VIII скликання на 11:00 год 03.09.2924. Рішенням 37 сесії Барашівської сільської ради VIII скликання від 03.09.2024 № 2409 «Про надання погодження у користування мисливських угідь» товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливська фауна» погоджено надання у користування мисливських угідь загальною площею 4042,1047 га. Рішенням Житомирської обласної ради від 26.12.2024 № 877 «Про додаткове надання мисливських угідь у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливська Фауна» надано цьому товариству додатково у користування мисливські угіддя на території Барашівської сільської ради зплощею 4551,6047 га. Вважаючи рішення Барашівської сільської ради від 03.09.2024 № 2409 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України). Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень. Статтею 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень. Згідно з частинами 1-3 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16 було сформовано правовий висновок, який згодом було підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, про те, що: "Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Відтак, суд першої інстанції підставно відзначив про необхідність під час розгляду кожної справи встановлювати чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Такі вимоги процесуального закону та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про вплив рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на права та законні інтереси позивача та їх порушення внаслідок такого впливу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення відповідача щодо надання погодження у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливська фауна». Порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач обґрунтовує тим, що сільська рада не врахувала його переважне право як члена громади та власника земельних ділянок на використання мисливських угідь, закріплене в статтях Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Стверджує, що дії ради обмежили його можливість полювання на більшій частині угідь Барашівської ТГ, порушивши його конституційні права та інтереси як жителя громади та члена громадської організації Разом з тим, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскарженим в межах даної справи рішенням жодним чином не вирішено питання про права чи обов`язки позивача. В матеріалах справи та в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази того, що позивач є (був) користувачем спірних мисливських угідь або суміжним землекористувачем. Жодними доказами не підтверджуються і його доводи щодо обмеження можливості полювання. Фактично цим твердженням позивач сам визнає, що наразі жодні його права не порушено, і він звертається з позовом із захистом на майбутнє. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18. Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.11.2023 у справі № 140/6122/22 зазначив, що рішення органу місцевого самоврядування про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя не перешкоджає обласній раді надати спірні мисливські угіддя іншому суб`єкту. Погодження іншому мисливському товариству передачі земельних ділянок під мисливські угіддя саме по собі не створило майнових відносин за участю селищної ради та таким мисливським товариством. Таке рішення є актом індивідуальної дії і його прийняття не порушує прав та законних інтересів іншого мисливського товариства. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом не встановлено, які саме права та законні інтереси позивача було порушено відповідачем. Вказана обставина не доведена позивачем в доводах апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.