Постанова Одеський апеляційний суд № 495/1768/23

Номер провадження: 22-ц/813/3736/25 Справа № 495/1768/23 Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Ковпака Олександра Вікторовича, представника ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2024 року, постановленого під головуванням судді Анісімової Н.Д., повний текст рішення складений 04 грудня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з відповідача грошової компенсації 1/2 його вартості, - в с т а н о в и в: У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з відповідача грошової компенсації 1/2 його вартості, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила: - визнати автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VINTMADB81SABJ057781, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VINWF0AXXWPMADM21846, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 391 840,00 грн. у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів HYUNDAI I30, 2011 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року. В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що 18.10.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис від 18.10.2013 року №

424. Від вказаного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 15.08.2012 року по 30.06.2015 року позивач навчалась в ОКУ «Білгород-Дністровське медичне училище». З 05.08.2015 року по 10.03.2020 року працювала на посадах сестри медичної поліклінічного відділення, сестри медичної амбулаторії у Комунальному закладі «Старокозацька районна лікарня», Комунальній установі «Білгород-Дністровський районний центр медично-санітарної допомоги», Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Білгород-Дністровської районної ради». Після звільнення надавала платні послуги манікюру. 29.12.2021 року позивач у присутності своїх батьків та батьків чоловіка заявила відповідачу про намір подати позовну заяву про розірвання шлюбу, оскільки подальше проживання однією сім`єю для неї було нестерпним. 10.01.2022 року позивач подала до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та встановлення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю. При цьому подружжя продовжувало проживати за однією адресою: АДРЕСА_1 . З 27.02.2022 року відповідач з дітьми проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 . У період зареєстрованого шлюбу подружжям за спільні кошти придбані автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VINTMADB81SABJ057781, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VINWF0AXXWPMADM21846, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року. 30.12.2021 року відповідачем без згоди позивача вказані автомобілі були відчужені своїм батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідно. Перереєстрацію здійснено в ТСЦ 5152 на підставі договорів купівлі-продажу у СГ. На підставі викладеного просила суд визнати автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VINTMADB81SABJ057781, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VINWF0AXXWPMADM21846, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а оскільки спірні автомобілі відчужено та вони перебувають у власності третіх осіб стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частин вказаних автомобілів. Судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору були залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 задоволений. Визнані автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VINTMADB81SABJ057781, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VINWF0AXXWPMADM21846, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 391 840,00 грн. у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів HYUNDAI I30, 2011 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Ковпак О.В., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на недостатньо повне дослідження письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у сім`ї за час сумісного проживання грошових коштів на придбання дороговартісних автомобілів. Також суд не взяв до уваги, що спірні автомобілі не відповідають усім критеріям, необхідним для визнання їх спільним сумісним майном подружжя, тобто не підлягають поділу. Апелянт вважає, що лише за час придбання майна (перебування у шлюбі), без підтвердження того, що воно придбано за спільні кошти подружжя, не є підставою для визнання його спільно нажитим. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Кузьменко М.Б., представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права та у відповідності висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Ковпака О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , її представника адвоката Цупко К.Д., Добинди Ю.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, за наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.10.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2023 року розірваний. Від вказаного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період зареєстрованого шлюбу подружжям було придбано наступні автомобілі: HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VINTMADB81SABJ057781, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VINWF0AXXWPMADM21846, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 10.08.2017 року. З відповіді Територіального сервісного центру МВС № 5143 від 22 вересня 2022 року № 31/15/5143-К-11/А3 вбачається, що транспортний засіб марки HYUNDAI 130, 2011 р.в., чорного кольору, значиться в зареєстрованих на ім`я ОСОБА_1 в період з 01.10.2021 року по 30.12.2021 року, реєстрація та перереєстрація здійснено в ТСЦ 5152 на підставі договору купівлі-продажу укладеному у СГ; транспортний засіб марки FORD KUGA, 2013 р.в., чорного кольору, значиться в зареєстрованих на ім`я ОСОБА_1 в період з 10.08.2017 року по 30.12.2021 року, реєстрація в ТСЦ 5143 на підставі вантажно-митної декларації, перереєстрація в ТСЦ 5152 на підставі договору купівлі-продажу укладеному у СГ. Тобто, у період до 30.12.2021 року спірні транспортні засоби були зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1 29.12.2021 року між ТОВ «БРИЗ» та ОСОБА_1 був укладений Договір комісії № 3553/21/1/019935, за яким Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу FORD KUGA, 2013 року випуску, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме: 39 000,00 грн. Вказане підтверджується копією Договору комісії № 3553/21/1/019935 від 29.12.2021 року з доданим до нього Актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 29.12.2021 року до Договору комісії № 3553/21/1/019935 від 29.12.2021 року. 30.12.2021 року між ТОВ «БРИЗ» та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу FORD KUGA, 2013 року випуску, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 . Передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору (п.п. 2.1 п. 2 Договору). За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 39 000,00 грн. (п.п. 3.1 п. 3 Договору). Вказане підтверджується копією Договору купівлі-продажу транспортного від 30.12.2021 року з доданим до нього Актом огляду реалізованого транспортного засобу від 30.12.2021 року. 29.12.2021 року між ТОВ «БРИЗ» та ОСОБА_1 був укладений Договір комісії № 3553/21/1/019936, за яким Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_6 , чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме: 11 000,00 грн. Вказане підтверджується копією Договору комісії № 3553/21/1/019936 від 29.12.2021 року з доданим до нього Актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 29.12.2021 року до Договору комісії № 3553/21/1/019935 від 29.12.2021 року. 30.12.2021 року між ТОВ «БРИЗ» та ОСОБА_4 був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_6 , чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.10.2021 року. Передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору (п.п. 2.1 п. 2 Договору). За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 11 000,00 грн. (п.п. 3.1 п. 3 Договору). Вказане підтверджується копією Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.12.2021 року з доданим до нього Актом огляду реалізованого транспортного засобу № 3553/21/019404 від 30.12.2021 року. Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 30.12.2021 року відчужив спірні транспортні засоби своїм батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідно до висновку експерта від 06.09.2023 року № 173-23 судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу FORD KUGA, номер кузова НОМЕР_7 середньоринкова вартість автомобіля FORD KUGA, номер кузову VIN НОМЕР_7 , станом на 05.09.2023 року, визначається рівною 487 100,00 грн. Відповідно до висновку експерта від 06.09.2023 року № 172-23 судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу HYUNDAI I30, номер кузова НОМЕР_6 середньоринкова вартість автомобіля HYUNDAI I30, номер кузову НОМЕР_6 , станом на 05.09.2023 року, визначається рівною 296 580,00 грн. Щодо визнання майна спільної сумісної власності подружжя. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , та визнаючи право спільної власності на спірні автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску та FORD KUGA, 2013 року випуску, суд першої інстанції виходив з того, що автомобілі придбані під час шлюбу. Однак,колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду за наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною третьою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачені ст. 65 СК України. Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на користь третіх осіб, а саме на користь своїх батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , були відчужені автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску та FORD KUGA, 2013 року випуску. Крім того, встановивши, що транспортні засоби марки HYUNDAI I30, 2011 року випуску та FORD KUGA, 2013 року випуску, які були об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відчужені відповідачем ОСОБА_1 на користь свого батька та матері без згоди позивачки, проте вона не оспорює правочини на відчуження цих транспортних засобів, а просить врахувати їх вартість при поділі спільного майна подружжя, суд зробив помилкові висновки про задоволення вимог щодо визнання вказаного майна об`єктом спільної сумісної власності, оскільки право позивача на об`єкти права спільної сумісної власності підлягає захисту, шляхом врахування вартості 1/2 частини відчуженого без її згоди майна при поділі. При цьому вказівка у резолютивній частині рішення на те, що спірні об`єкти, визнаються судом об`єктом спільної сумісної власності, а потім стягується 1/2 вартості цього майна, як компенсація 1/2 частки спільного майна - створює ситуацію правової невизначеності, оскільки остаточним правовим результатом вирішення спору щодо поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності, відчуженого відповідачем без згоди позивача, є врахування його вартості при поділі майна подружжя. Однак, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що спірні автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки встановлення належності вказаного спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановленню для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав, та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16 (провадження № 61-10684св21). За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні автомобілі є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки не взяв до уваги, що відповідачем спірні транспортні засоби вже були відчужені на користь третіх осіб, а саме своїм батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а позивачка не заявляє жодних позовних вимог щодо визнання недійсною угодою та повернення цих транспортних засобів. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині визнання автомобілів HYUNDAI I30, 2011 року випуску, FORD KUGA, 2013 року випуску, спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з відмовою у задоволені в цій частині позовних вимог. Щодо стягнення компенсації 1/2 частки вартості спільного майна подружжя. Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 391 840,00 грн. у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів, суд першої інстанції виходив з того, що транспортні засоби придбані сторонами під час перебування сторін у шлюбі, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості відчуженого майна в розмірі 1/2 частки. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У відповідності до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, та у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, і в такому разі право спільної сумісної власності на нього припиняється. Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ст. 364 ЦК України). Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Відповідно до висновку експерта від 06.09.2023 року № 172-23 середньоринкова вартість автомобіля HYUNDAI I30, номер кузову НОМЕР_6 , станом на 05.09.2023 року, визначається рівною 296 580,00 грн., а відповідно до висновку експерта від 06.09.2023 року № 173-23 середньоринкова вартість автомобіля FORD KUGA, номер кузову НОМЕР_8 , станом на 05.09.2023, визначається рівною 487 100,00 грн. Доказів, які б свідчили про те, що середня ринкова вартість автомобілів є іншою, відповідачем не надано. Отже, 1/2 частки компенсації за автомобіль марки HYUNDAI I30, номер кузову НОМЕР_6 , складатиме 148 290,00 грн., та частки компенсації за автомобіль марки FORD KUGA, номер кузову НОМЕР_8 , складатиме 243 550,00 грн. З урахуванням викладеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за 1/2 частину майна у загальному розмірі 391 840,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що спірні автомобілі не є спільним сумісним майном подружжя, у зв`язку з тим, що автомобілі придбавались не за рахунок спільних коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав того, що автомобілі придбані під час перебування сторін у шлюбі, будь-яких доказів, що автомобілі купувались не за спільні сумісні кошти, стороною відповідача письмових доказів не надано. Більш того, відповідно до норм матеріального права діє презумпція спільного майна придбаного у шлюбі, а тому твердження про те, що у сторін по справі не було своїх грошових коштів, колегія суддів вважає такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу адвоката Ковпака Олександра Вікторовича, представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2024 року в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя скасувати. Ухвалити постанову. В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2025 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда