Постанова 4824 № 759/1837/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/5293/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/1837/24 27 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр.№ 2-др/759/167/24), постановлені під головуванням судді Горбенко Н.О. та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24) та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/169/24), постановлені під головуванням судді Горбенко Н.О. у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації в рахунок частини вартості автомобіля, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, та визнання права особистої власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, - в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: - стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591, д.н. - НОМЕР_1 в розмірі 105 153,93 грн, що еквівалентно 2 841,99 доларів США; - визнати права особистої власності на вказаний автомобіль подружжя за ОСОБА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені судові витрати, а також витрати на професійну правову (правничу) допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2008 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали спільно проживати як чоловік та дружина вести господарство, побут та бюджет у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. 11.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї між ними було зареєстровано шлюб (актовий запис № 3771). 30.06.2022 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва шлюб, зареєстрований 11.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме: 20.01.2012 року, подружжям за спільні кошти було придбано в салоні новий автомобіль Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591, та зареєстрований за державним номерним знаком НОМЕР_2 на ОСОБА_1 із спеціальним записом у технічному паспорті про право ОСОБА_2 на керування даним автомобілем. У 2012 році, на момент купівлі даного автомобіля, його вартість становила 179 000,00 грн, що було еквівалентно 22 375,00 доларів США. Відповідно до витягу від 16.01.2024 року з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобі стало відомо, що на сьогоднішній день на даному автомобілі був змінений державний номерний знак на НОМЕР_1 . Оскільки шлюб між сторонами було розірвано, тим самим припинено будь-які подальші спільні правовідносини, в тому числі з приводу використання майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, що унеможливлює подальше спільне використання неподільного в даному випадку автомобіля подружжя, ОСОБА_2 вважав, що як один із подружжя він має право на компенсацію 1/2 частки вартості даного майна, а за ОСОБА_1 слід визнати право особистої власності на автомобіль. З урахуванням вимог Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів затвердженого КМУ № 403 від 10.04.2013 року, згідно з розрахунку вартості середньо ринкової вартості транспортного засобу для цілей операції з продажу або обміну об`єктів рухомого майна вартість автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591, становить 210 307,86 грн, що еквівалентно 5 683,99 доларів США. Тому, вартість 1/2 частини автомобіля складає 105 153,93 грн, що еквівалентно 2 841,99 доларів США. У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Їльїна Д.В. подала зустрічний позов про стягнення грошової компенсації, в якому остання просила: - стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 74 500,00 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , д.н.з НОМЕР_4 . - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу. Зустрічний позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом у фактично-шлюбних відносинах тільки з 09.10.2011 року, тобто за місяць до реєстрації шлюбу. 11.11.2011 року сторони зареєстрували шлюб. Так як шлюб виявився невдалим, та сторони припинили проживати разом та вести спільне господарство, 02.02.2022 року ОСОБА_1 було подано позовну заяву про розірвання шлюбу до Дніпровського районного суду міста Києва та 07.02.2022 року Дніпровським районним судом міста Києва було відкрито провадження. 30.06.2022 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/1704/22 винесено рішення про розірвання шлюбу. У грудні 2016 року в офіційному шлюбі сторонами було придбано ще один транспортний засіб, про що не вказує позивач за основним позовом, а саме: транспортний засіб марки Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , тип ТЗ: загальний легковий пасажирський, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_4 , та 15.12.2016 року даний автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_1 . 28.12.2016 року ОСОБА_1 видала довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новіковою А.В. та зареєстрована за № 4550, згідно якої вона уповноважила позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися, а також розпоряджатися від її імені (в тому числі зняти з обліку в органах внутрішніх справ (в тому числі в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС України), продати, обміняти, передати в оренду, позичку, заставляти в забезпечення її власних зобов`язань, тощо. Тобто, автомобіль Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, який був придбаний в шлюбі та зареєстрований за відповідачем, згідно ст. 60 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після припинення шлюбних відносин, саме ОСОБА_2 продовжував користуватися та розпоряджатися автомобілем Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску. Таким чином, вважала, що позивач за основним позовом вводить суд в оману щодо обсягу майна та по факту вирішення майнових вимог щодо транспортних засобів придбаних в шлюбі та відсутності предмету спору, що є зловживанням процесуальними правами. Більш того, вказала, що ОСОБА_1 в застосунку «Дія» перевірила статус автомобіля Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, та виявила, що номерний знак авто некоректний, на підставі чого було направлено адвокатський запит до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, щодо надання інформації, за ким обліковується транспортний засіб марки Chevrolet Explorer Van, д.н.з НОМЕР_4 . 07.02.2024 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві було надано відповідь, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів 19.05.2022 року транспортний засіб Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , був перереєстрований з ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року. Згідно п. 3 договору купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року ціна транспортного засобу за домовленістю сторін склала 149 000,00 грн. Таким чином, вважала, що ОСОБА_2 розпорядився автомобілем Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, на свій власний розсуд, відчужив його без згоди ОСОБА_1 та отримав грошові кошти в розмірі 149 000,00 грн, якими також розпорядився на власний розсуд, що не повідомляє суду. На підставі чого, ОСОБА_1 має право вимагати від ОСОБА_2 74 500,00 грн як компенсацію за належну їй частку в майні, а саме 1/2 Chevrolet Explorer Van, що є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене останнім без її згоди. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації в рахунок частини вартості автомобіля, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, та визнання права особистої власності - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 103 206 (сто три тисячі двісті шість) гривень 64 копійки компенсації в рахунок 1/2 частини вартості автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1591 см3, державний номер НОМЕР_1 . Визнано право особистої власності на автомобіль Hyundai i30, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1591 см3, державний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 77 копійок. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації відмовлено. Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно придбане подружжям під час перебування у шлюбі, а тому воно підлягає поділу між ними в рівних частинах. Належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, ОСОБА_1 не надано, в тому числі не доведено факту придбання спірного майна за власні кошти, що є її процесуальним обов`язком. При зверненні до суду ОСОБА_2 посилався на відомості з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, застосованих ОСОБА_2, від 16.01.2024 року середньоринкова вартість транспортного засобу Hyundai i30, 2011 року випуску, пробіг 110000, складає 210 307,86 грн. ОСОБА_4 , не заперечуючи проти розрахунку в цілому, заперечувала проти нього лише в частині пробігу автомобіля, зазначивши, що останній є більшим та становить 213400, з огляду на що згідно аналогічно проведеного розрахунку на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, складає середньоринкова вартість транспортного засобу Hyundai i30, 2011 року випуску, пробіг 110000, складає 206 413,27 грн. Судом не встановлено обставин, які б спростовували здійснений ОСОБА_1 розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості. Клопотань про проведення експертизи сторонами у справі не заявлено. Жодних інших розрахунків вартості автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску суду не надано. З огляду на це, суд надав перевагу доводам ОСОБА_1 та визначив, що середньоринкова вартість спірного транспортного засобу становить 206 413,27 грн, а його частини складає 103 206,64 грн. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, придбаний в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та за їх згодою. 28.12.2016 року ОСОБА_1 видана довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новіковою А.В. та зареєстрована за № 4550, згідно якої вона уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися, а також розпоряджатися від її імені (в тому числі зняти з обліку в органах внутрішніх справ (в тому числі в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС України), продати, обміняти, передати в оренду, позичку, заставляти в забезпечення її власних зобов`язань, тощо, спірним автомобілем. Згідно з договором купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення продавця, передала у власність покупця - ОСОБА_3 транспортний засіб Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . Презумпція правомірності довіреності від 28.12.2016 року та договору купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року ОСОБА_1 не спростована. Таким чином, суд вважав, що ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 розпорядився автомобілем Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, на свій власний розсуд, відчужив його без її згоди, а отриманими від продажу коштами в розмірі 149 000,00 грн розпорядився на власний розсуд. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24) заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Я. Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24) мотивовано тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн пропорційний розміру задоволених вимог ОСОБА_2 та обсягу здійсненої адвокатом роботи. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/169/24) заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маляра С.А. про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 596,00 грн. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/169/24) мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації відмовлено. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) залишаються за нею та не підлягають відшкодуванню. Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу за первісним позовом, то суд взявши до уваги розмір задоволених позовних вимог (98,1 %), витрати на правову допомогу щодо первісного позову, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 596,00 гривень, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (1,9 * 84 000 / 100). Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з додатковими рішеннями суду першої інстанції, 09 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Самарцев Я.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24) в частині розміру задоволеної суми стягнення скасувати, та винести нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі; додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/169/24) скасувати та винести нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року(пр.№ 2-др/759/167/24), 16 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр.№ 2-др/759/167/24) скасувати та ухвалити нове, яким в ухваленні додаткового рішення відмовити. Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Я.Ю. мотивована тим, що 15 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» була подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 гривень. Додатковим рішенням від 29.11.2024 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Я.Ю. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. ОСОБА_2 не погоджується з таким рішенням суду, оскільки ним було отримано певний обсяг юридичних послуг які зазначені у заяві на ухвалення додаткового рішення суду. Зважаючи на час розгляду справи та кількість судових засідань, а також враховуючи апеляційний розгляд скарги на заходи забезпечення позову вважає, що понесені ним витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Більше того, заявник вважає, що часткове задоволення позову тягне за собою розподіл між сторонами сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, однак це не стосується витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 1 596,00 грн. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Д.В. мотивована тим, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкових висновків про те, що «вартість 1/2 частини автомобіля становить 103 206, 64 грн, що не заперечується відповідачем». Зазначений висновок суду є суперечливим, оскільки в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що 12.11.2024 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. за допомогою системи «Електронний суд» подала заяву про відмову від визнання обставин, в якій просила суд прийняти відмову ОСОБА_1 у визнанні обставин відносно того, що вартість автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску становить 206 413,27 гривень згідно розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу для цілей операції з продажу або обміну об`єктів рухомого майна відповідно до пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України від 04.03.2024 року. Таким чином, судом було прийнято і долучено до матеріалів справи процесуальний документ із якого чітко убачається що Відповідачка не погоджується із визначеною вартістю спірного майна відповідно до даних сайту Мінекономіки. Суд першої інстанції помилково вважав довідку про середньо ринкову вартість належним і допустимим доказом, оскільки такий доказ є належним і допустимим лише в тих випадках, коли одним з подружжя без згоди іншого відчужено транспортний засіб і неможливо встановити дійсну вартість такого транспортного засобу. У даному випадку ОСОБА_2 помилково вдався до обґрунтування позовних вимог середньоринковою вартістю спірного транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 такий транспортний засіб поза його волею не відчуджувала, останній перебуває у її користуванні, а тому позивач не був позбавлений права звернути до суду з клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи. Що стосується вирішення зустрічного позову, то заявник посилається на те, що ОСОБА_2 розпорядився спірним автомобілем на свій власний розсуд та отримані від продажу грошові кошти в розмірі 149 000,00 грн позивачці не передав, та навіть не повідомив про їх отримання, а отже розпорядився коштами не в інтересах сім`ї та на свій розсуд. Суд першої інстанції не надав оцінку доказам, з яких убачається, що на момент продажу відповідачем спірного автомобіля, сторони фактично вже не проживали в шлюбних відносинах з 01 лютого 2022 року через вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, тобто шлюбні відносини припинилися в лютому 2022 році, а спірний автомобіль було продано 19 травня 2022 року. Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що відчуження спільного майна відбулося тоді, коли сторони фактично припинили шлюбні відносини, позивачка за зустрічним позовом не перебувала в Україні у зв`язку зі збройною агресією рф та відповідач розпорядився спільним майном подружжя - автомобілем на власний розсуд та не в інтересах сім`ї. Що стосується ухвалення додаткового рішення, то суд першої інстанції в порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України не врахував, що стороною позивача за первісним позовом до судових дебатів не було зроблено заяву про те, що докази понесення судових витрат буде подано протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення, а тому суд першої інстанції помилково вважав, що у позивача є право подати відповідні докази протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення. Наслідком зазначеного порушення, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України є залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду, чому судом першої інстанції також не було надано оцінку. Заява про розподіл судових витрат, яка подана позивачем, не містить обґрунтування поважності причин не подання суду понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, що є самостійною підставою відмови у відшкодуванні судових витрат. В судове засідання з`явився представник ОСОБА_2 адвокат Самарцев Ярослав Юрійович, який підтримав доводи апеляційних скарг позивача ОСОБА_2 та просив їх задовольнити, проте заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. 21 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни, в якому вона просить провести судове засідання у даній справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua. Особиста інформація профілю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року лопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. В ухвалі представника ОСОБА_1 адвоката Ільїну Дар`ю Валеріївну було попереджено, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. В судовому засіданні 27 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Ільїна Дар`я Валеріївна на відеозв`язок не вийшла, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення та додаткові рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 11.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб (актовий запис № 3771). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30.06.2022 року шлюб, зареєстрований 11.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним розвитком сім`ї, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 20.01.2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591. Вартість автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591, згідно рахунку-фактури від 11.01.2012 року становила 158 100,00 грн. Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, застосованих ОСОБА_2, від 16.01.2024 року середньоринкова вартість транспортного засобу Hyundai i30, 2011 року випуску, пробіг 110000, складає 210 307,86 грн. Разом із тим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, застосованих ОСОБА_1 , від 04.03.2024 року середньоринкова вартість транспортного засобу Hyundai i30, 2011 року випуску, пробіг 213400, складає 206 413,27 грн. Також, судом встановлено та визнано сторонами, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого 15.12.2016 року Центр 8041, за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . В матеріалах справи наявна довіреність від 28.12.2016 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новіковою А.В. та зареєстрована за № 4550, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися, а також розпоряджатися від її імені (в тому числі зняти з обліку в органах внутрішніх справ (в тому числі в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС України), продати, обміняти, передати в оренду, позичку, заставляти в забезпечення її власних зобов`язань, тощо, автомобілем Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . Згідно з договором купівлі-продажу від 19.05.2022 року № 8041/2022/3181456 ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення продавця, передала у власність покупця - ОСОБА_3 транспортний засіб Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 (а.с. 54). Ціна транспортного засобу за домовленістю сторін склала 149 000,00 грн (пункт 3 договору купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року). Щодо первісного позову Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). У даній справі презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована. Сторонами у справі визнано, що автомобіль Hyundai i30, 2011 року випуску, з об`ємом (потужності) двигуна, см3 1591, є спільною сумісною власністю подружжя, придбаний в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та за їх згодою. Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, урахувавши вартість спірного транспортного засобу - автомобіля Hyundai i30, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1591 см3, державний номер НОМЕР_1 , виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя на користь ОСОБА_2 у рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль в розмірі 103 206,64 грн та визнання за ОСОБА_1 право особистої власності на цей автомобіль. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не погоджуючись в вартістю спірного автомобіля, визначеного судом, не надала своїх розрахунків на її спростування, клопотань про проведення експертизи не заявляла. З огляду на це, доводи апеляційної скарги заявника в цій частині є безпідставними. Щодо зустрічного позову Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 на власний розсуд, без її згоди відчужив належний сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя автомобіль Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, а отримані від продажу гроші використав на власні цілі. З огляду на це, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь зі ОСОБА_2 компенсацію за належну їй частини у спірному майні в розмірі 74 500,00 грн. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Судом встановлено, що автомобіль Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 є спільним майном подружжя, хоча і був зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15.12.2016 року. 28.12.2016 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися, а також розпоряджатися від її імені спірним автомобілем. 19.05.2022 року ОСОБА_1 (продавець) в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_2 уклала договір договору купівлі-продажу, за яким продала ОСОБА_3 (покупець) транспортний засіб Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, об`єм двигуна 5300 см3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 (а.с. 54). Ціна транспортного засобу за домовленістю сторін склала 149 000,00 грн (пункт 3 договору купівлі-продажу № 8041/2022/3181456 від 19.05.2022 року). Отже, ОСОБА_1 самостійно видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 з правом реалізації спірного транспортного засобу від її імені. З огляду на вкладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 розпорядився належним їм на праві спільної сумісної власності подружжя автомобілем Chevrolet Explorer Van, 2012 року випуску, без її згоди , а отримані кошти використав не в інтересах сім`ї. Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля 19.05.2022 року сторони не проживали як чоловік та дружина, не вели спільне господарство та не були пов`язані спільним побутом і бюджетом, то такі з огляду на заявлені вимоги,не входять до предмету доказування у цій справі, а тому не впливають на результат її вирішення. Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 вказував, що ним понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн, які останній просив покласти на ОСОБА_1 . На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу ОСОБА_2 надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1209805 від 26.05.2022 року; договір про надання правової допомоги від 02 травня 2022 року, укладений з АО «Міжнародне об`єднання адвокатів»; додаткову угоду 2 до Договору №8011 про надання правової допомоги від 02 травня 2022 року; акт прийому-передачі наданих юридичних послуг №759/1837/24 від 15.11.2024 року, відповідно до якого АО «Міжнародне об`єднання адвокатів» виконало всі передбачені умовами договору послуги з надання правової допомоги по справі №759/1837/24 на загальну суму 60 000,00 гривень. ОСОБА_1 подала свої заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи наведене, надавши оцінку доказам щодо витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, понесеним у суді першої інстанції, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір витрат позивача за основним позовом на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності. Посилання ОСОБА_2 на те, що понесені ним витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі не заслуговують на увагу, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Сорока О.Б. скористалася правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши через представника до суду відповідну заяву, в якій просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104 000,00 грн. На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: - ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1562282 від 05.03.2024 року, відповідно до якого правом представляти інтереси ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Ільїна Д.В., - ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1566594 від 13.03.2024 року зі змісту якого вбачається, що правом представляти ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Маляр С.А.; - договори про надання правової допомоги від 05 липня 2022 року та від 11 березня 2024 року, що укладені між адвокатами Ільїною Д.В., Маляр С.А. та ОСОБА_1 щодо надання юридичної допомоги; - акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги б/н від 05 липня 2022 року, що укладений 15 листопада 2024 року між адвокатом Ільїною Д.В. та ОСОБА_1 , про те, що виконавець надав, а замовник прийняв наступну правничу допомогу: 1) зустріч з клієнтом та надання попередньої консультації, з`ясування підстав та предмету позову, 1 год. 00 хв. - 4 000,00 грн; 2) підготовка та подання заяви про перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження, 1 год. 00 хв. - 4000,00 грн; 3) підготовка та подання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру МВС 1 год. 00 хв. - 4000,00 грн; 4) написання та подання до суду відзиву на позовну заяву 4 год. 00 хв. - 16 000,00 грн; 5) підготовка та відправка зустрічної позовної заяви, 5 год. 00 хв. - 20 000,00 грн; 6) підготовка додаткових пояснень та долучення доказів 2 год. 00 хв. - 8000,00 грн; 7) підготовка заяви про виклик свідків, 1 год. 00 хв. - 4000,00 грн, а всього вартість правничої допомоги склала - 60 000,00 грн; - Акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №1103/24 від 11 березня 2024 року, що укладений 15 листопада 2024 року між адвокатом Маляр С.А. та ОСОБА_1 про те, що виконавець надав, а замовник прийняв наступну правничу допомогу: участь в судових засіданнях із урахуванням часу початку розгляду справи та часу, витраченого адвокатом на дорогу з місця здійснення адвокатської діяльності до суду та з суду до місця здійснення адвокатської діяльності (45 хв. + 45 хв. = 1 год. 30 хв.). 13.03.2024 року, 15.04.2024 року (виїзд на засідання, відкладено за клопотанням Позивача), 17.06.2024 року, 18.07.2024 року, 16.09.2024 року, 13.11.2024 року на загальну суму 44 000,00 гривень. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації відмовлено, а первісний позов ОСОБА_2 до Сороки про стягнення грошової компенсації та визнання права особистої власності задоволено частково, а саме на 98,1 %. Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 596,00 гривень, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (1,9 * 84 000 / 100). Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду погоджується та вважає, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року, додаткові рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24 та пр. № 2-др/759/169/24) - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні. Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скаргипредставника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни залишити без задоволення. Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича залишити без задоволення Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та додаткові рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року (пр. № 2-др/759/167/24 та пр. № 2-др/759/169/24) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року Головуючий: Судді: