Постанова Одеський апеляційний суд № 514/1311/24

Номер провадження: 22-ц/813/7401/25 Справа № 514/1311/24 Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Комлевої О.С., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Бессарабської селищної ради про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини, збільшення розміру аліментів, визначення порядку виховання дитини батьком. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (в подальшому ім`я доньки змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ). Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05.06.2024 року, шлюб між подружжям був розірваний. Дитина ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 працює та має стабільний дохід та необхідні умови для проживання дитини. ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями та вчиняв неодноразово домашнє насильство. ОСОБА_3 було подано заяву до Служби у справах дітей Бессарабської (раніше Тарутинської) селищної ради, щодо визначення часів відвідування, спілкування з донькою ОСОБА_7 . Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_3 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на даний час збільшився розмір прожиткового мінімуму на дитину, а також зросли витрати на утримання доньки, зокрема ціни на товари першої необхідності, медикаменти, одяг тощо, є необхідність збільшити розмір аліментів на дитину. Відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою -підприємцем, зареєстрований з лютого 2020 року (після припинення за власним рішенням у січні 2020 року) з видом діяльності 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний). Зазначена діяльність дає відповідачу значний дохід. Спосіб життя, який веде відповідач, дозволяє зробити висновок про те, що його матеріальний стан покращився, крім того, дитина проживає разом з нею та батько має приймати участь у вихованні дитини, що й стало підставою позивача для звернення до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Бессарабської селищної ради про визначення місця проживання дитини, збільшення розміру аліментів, визначення порядку виховання дитини батьком задоволено частково. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у позовних вимог про збільшення розміру аліментів та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог про збільшення позовних вимог, так як ОСОБА_3 має перекази по карткових рахунків приблизно 2 мільйони гривень. Крім того закриття ФОН під час розгляду справи свідчить про навмисні дії задля зменшення офіційного доходу, який міг би бути врахований під час збільшення розміру аліментів. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині позовних вимог про збільшення аліментів, а тому підлягає перегляду виключно в цій частині. Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (в подальшому ім`я доньки змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ). Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року шлюб між подружжям був розірваний. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю, позивачем по справі, за адресою: АДРЕСА_1 . 13 серпня 2019 року рішенням Тарутинського районного суду Одеської області з ОСОБА_3 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розрахунку заборгованості за аліментами відносно ОСОБА_3 , станом на 30.06.2024 року у ОСОБА_3 є переплата по аліментам та складає: 81519 грн 68 коп. (а.с.106-107). Під час з`ясування обставин, позивач не заперечувала того факту, що відповідач ОСОБА_3 перераховував їй на картку грошові кошти з зазначенням платежу як аліменти у більшому розмірі. Разом з тим, позивач вважала, що це були додаткові кошти для задоволення інших потреб, а не сплата аліментів, заборгованості за аліментами відповідач не має. Позивачка, як на підставу задоволення позову посилається на те, що розмір стягнутих аліментів недостатній для утримання дитини, а її матеріальний стан погіршився через зростання цін, та матеріальний стан відповідача покращився. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Розмір аліментів підлягає зміні з часу набрання цим рішенням законної сили, про що роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини. Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Таким чином, поставивши перед судом питання про збільшення розміру стягуваних аліментів, позивачу належить доводити обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 192 СК України. У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Звертаючись із позовом ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, визначений рішенням суду, посилаючись на значне покращення матеріального становища платника аліментів, який приховує свої дійсні доходи, а також просила врахувати, що присуджений розмір аліментів на сьогодні є недостатнім для дитини відповідного віку та в умовах постійного збільшення цін та недостатнім для матеріального утримання доньки, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Отже, позивачка повинна надати докази, що підтверджують наявність юридичних складових - певних умов, які дають підстави для збільшення розміру аліментних зобов`язань. Але, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачкою не було надано належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підтвердження того, що з моменту ухвалення рішення 13.08.2019 року Тарутинським районним судом Одеської області по дату подачі позовної заяви, матеріальний стан відповідача покращився та матеріальний стан позивачки погіршився. Крім того, позивачка, посилаючись на те, що встановлений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини, не вказує та не доводить належними, достовірними та допустимими доказами, який розмір витрат потребує дитина щомісячно. Так, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи позивачки про недостатність розміру стягнутих аліментів на утримання дитини, що визначені рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 13 серпня 2019 року в розмірі 3000 гривень 00 копійок. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання зі сплати аліментів та має переплату. Також окрім сплати аліментів, що не заперечувалось позивачем, відповідач частково надавав окрему допомогу у вигляді купівлі одягу. Позивач є працездатною особою, має стабільний дохід. Суд першої інстанції правильно критично поставився до доказів, що надані позивачем, а саме медичних виписок про планові медичні обстеження, копії різних квитанції про купівлю продуктів харчування та інших товарів для дитини, як підставу необхідності збільшення розміру аліментів, у зв`язку з покращенням матеріального стану відповідача. Відтак, позивачкою не надано доказів суттєвої зміни свого матеріального стану та матеріального стану відповідача, а також таких доказів, які б із достовірністю та своєю достатністю стверджували про необхідність збільшення розміру аліментів. У матеріалах справи відсутні докази того, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі, заявленому позивачкою. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя-учасник колегії Сегеда С.М. перебував у відпустці з 22 грудня по 25 грудня 2025 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Крім того колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 26 грудня 2025 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року в частині позовних вимог про збільшення розміру аліментів залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда О.С. Комлева