Постанова Одеський апеляційний суд № 496/4217/20

Номер провадження: 22-ц/813/2533/22 Справа № 496/4217/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.08.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнювала та просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2013 року на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 700 грн. до ј частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 23 листопада 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 липня 2013 року. Від вказаного шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2013 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 700 гривень щомісячно до досягнення донькою повноліття. На даний час позивач має поганий стан здоров`я та є інвалідом ІІІ групи. Дитина підросла, знаходиться на її утриманні, проте коштів для повноцінного забезпечення потреб дитини не вистачає. Крім цього, розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому вона змушена звернутись до суду з вказаною позовною заявою. Позиція відповідача у справі. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову оскільки малолітня донька знаходиться не лише на утриманні позивача, а фактично саме ОСОБА_1 займається утриманням доньки, надає їй грошові кошти на розвивальні заняття (танці, вокал), купляє їй речі, шкільну форму, відвідує з нею розважальні заходи, що підтверджується актами сусідів. Вважав посилання позивачки про отримання нею ІІІ групи інвалідності та втрати роботи, внаслідок чого вона не може працювати такими, що не відповідають дійсності, оскільки нею не надано жодного доказу, що вона не в змозі працювати. Крім цього, згідно із довідки до акту огляду МСЕК від 15.04.2020р. позивачу показана робота без тривалої ходи, а не взагалі будь-яка. Відповідач зазначав, що на його утриманні знаходиться його матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є пенсіонеркою. Відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1500 грн. щомісяця до досягнення нею повноліття. Також звертав увагу суду, що позивач просить збільшити розмір аліментів на дитину відповідно до ст. 192 СК У країни, а не змінити спосіб їх стягнення відповідно до ст. 181 СК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено. Збільшено розмір аліментів з 700 грн. щомісяця, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2013 року та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже позивач ОСОБА_2 просила суд змінити розмір аліментів у відповідності до ч. 2 ст. 192 СК України. Ця стаття обумовлює збільшення або зменшення розміру аліментів у кількісному вираженні, не зміну способу їх стягнення - ј частини від всіх видів заробітку, що фактично просила позивач. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 05 серпня 2022 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 липня 2013 року було розірвано (а.с.7). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . видане виконавчим комітетом Великодальницькоі сільської ради Біляївського району Одеської області, актовий запис № 51 (а.с.6). Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2013 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з 11.01.2013 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-12). Дитина проживає разом з позивачкем та знаходиться на її утриманні. З ч. 1 ст. 192 СК України, на яку як на підставу позову посилається позивач, вбачається, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, підставою для збільшення розміру аліментів можуть бути, зокрема, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. З довідки до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 728304 від 15.04.2020 року вбачається, що позивачці встановлена ІІІ група інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату та їй протипоказана робота з тривалою ходою (а.с.9). Відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі стверджував, що фактично утриманням дитини займається відповідач: надає кошти на розвивальні заняття (танці, вокал), купляє речі, шкільну форму, відвідує розважальні екскурсії, театри, музеї, кінотеатри, що підтверджується актом сусідів, який був долучений до відзиву на позовну заяву. Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції та критично оцінює акт, складений сусідами відповідача, про неналежне витрачання позивачем грошових коштів та неналежне утримання нею доньки, оскільки відповідно до ст. 186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Згідно із ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Таким чином, акт, складений сусідами, не є належним доказом, який, на думку відповідача, підтверджує факт неналежного витрачання позивачкою грошових коштів та неналежного утримання нею доньки, а також того, що фактичне утримання дитини здійснюється відповідачем. Крім того сусіди позивача не є належним суб`єктом для контролю та фіксування факту неналежного витрачання коштів. Скаржник у апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже позивач ОСОБА_2 просила суд змінити розмір аліментів у відповідності до ч. 2 ст. 192 СК України. Згідно ч. 2 ст. 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення в межах позовних вимог, викладених у уточненій позовній заяві (а.с. 23-25), у якій позивачка просила змінити розмір позовних вимог, стягуваних на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2013 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 на утримання їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 700 грн, щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, скаржник посилався на те, що ОСОБА_2 просила суд змінити розмір аліментів у відповідності до ч. 2 ст. 192 СК України. Ця стаття обумовлює збільшення або зменшення розміру аліментів у кількісному вираженні, а не зміну способу їх стягнення - 1/4 частини від всіх видів заробітку, що фактично просила позивач. Колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на те, що позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів у відповідності до ст. 181 СК України, а не змінити розмір аліментів у відповідності до 192 СК України, так як просить стягувати з нього аліменти не у твердій грошовій сумі, а в 1/4 частці від усіх видів його заробітку (доходу), не мають бути прийняті до уваги виходячи з такого. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зробив висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Додатково апеляційний суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 192 СК України виключено на підставі Закон №1370-VIII від 17.05.2016р. та не зазначалась позивачем у будь-якому процесуальному документі, поданому останньою до суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Крім того, відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Виділяють принципи правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р., та якими є: рівноправність дітей (ст. 2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст. 2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст. 3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст. 5); невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст. 37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18). Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 та необхідності стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісяця, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 повноліття, оскільки батьки мають рівні права та несуть рівні обов`язки по вихованню та утриманню спільної дитини, приймаючи до уваги, що на утриманні відповідача перебуває матір похилого віку, саме такий розмір аліментів буде відповідати загальним засадам справедливості та не буде порушувати законних прав та інтересів будь-якої сторони по справі. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк