Постанова 4824 № 756/9582/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2025 року місто Київ справа № 756/9582/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/15539/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шевчука А.В. від 23 липня 2025 року у справі № 756/9582/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-814/2010 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-814/2010 та поновлення строку для його пред`явлення до примусового виконання. Заява обґрунтована тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року в справі № 2-814/2010 частково задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 185 133 грн 52 коп., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000 грн, судовий збір у розмірі 1 707 грн 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього 188 962 грн 02 коп. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2010 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року змінено в частині розміру стягнення матеріальної шкоди та загальної суми стягнення. Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 184 407 грн 16 коп., а всього 188 235 грн 66 коп. 28 січня 2011 року видано виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення, який було направлено до Державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції (далі - ДВС Миронівського РУЮ). 3 лютого 2011 року головний державний виконавець ДВС Миронівського РУЮ Андросюк А.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) виявлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1 відображається, як завершене. Проте, кошти згідно даного виконавчого провадження у повному обсязі або постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа разом з оригіналом виконавчого листа ОСОБА_1 не надходили. У подальшому стягувачем з'ясовано, що 30 липня 2018 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутня копія виконавчого документа та будь-які докази, які б свідчили про його повернення стягувачу. Жодних доказів надсилання ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 30 липня 2018 року та оригіналу виконавчого листа, який містився у ВП № НОМЕР_1, на запит представника заявника виконавчою службою не надано. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила видати дублікат виконавчого листа, що видавався у справі № 2-814/2010 та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа, виданого у справі № 2-814/2010. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави на поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, оскільки заява не містить зазначення поважних причин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення стягувачем процесуальних дій у визначений законом строк. Стягувач ще на початку 2011 року пред'явила виконавчий лист до виконання, але лише у квітні 2025 року почала цікавитися ходом виконавчого провадження, та при цьому не обґрунтувала своєї пасивної поведінки більш ніж 14 років щодо контролю за виконавчим провадженням, безперешкодний доступ до якого є у сторін виконавчого провадження. Суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив та відсутні підстави для його поновлення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково враховано період часу, який не має жодного відношення до предмета та підстав звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. Вказує, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язку сторони у виконавчому провадженні здійснювати будь-який контроль за ходом виконавчого провадження, зокрема, що здійснюється за результатами виконання обов`язку виконавцем вимог закону щодо повернення виконавчого документа. Судом проігноровано ту обставину, що органом державної виконавчої служби, у якому перебував на виконанні виконавчий лист, на запит представника стягувача жодних доказів надсилання виконавчого документа стягувачу не надано, що свідчить про те, що такий виконавчий документ стягувачу не повертався. Зазначає, що законодавцем розширено часові меже щодо реалізації прав осіб під час дії карантину та воєнного стану, що свідчить про можливість законного послаблення контролю, у тому числі стягувачем за виконавчими провадженнями. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відзивів на апеляційну скаргу не подали. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року у справі № 2-814/2010 частково задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 185 133 грн 52 коп., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000 грн, судовий збір у ромірі 1 707 грн 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього 188 962 грн 02 коп. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2010 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 185 133 грн 52 коп. та загальної суми стягнення 188 962 грн 02 коп. змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 184 407 грн 16 коп., а всього 188 235 грн 66 коп. 28 січня 2011 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2010 року. 2 лютого 2011 року державним виконавцем ДВС Миронівського РУЮ Андросюк А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. 30 липня 2018 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 20 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про направлення оригіналу виконавчого листа від 28 січня 2011 року № 2-814, що був виданий Оболонським районним судом міста Києва. 3 березня 2025 року Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслав представнику стягувача ОСОБА_5 лист № 11396, у якому зазначив, що на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-814 від 28 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 188 235 грн 66 коп. 30 липня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та надіслано стягувачу ОСОБА_1 24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, в якій просив надати інформацію про розмір наявної заборгованості боржника за виконавчими документами, зазначеними у заяві, із зазначенням розміру суми заборгованості, що залишилася не стягнутою після прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 липня 2018 року; надати копію повідомлення про вручення стягувачу поштового відправлення, у якому направлявся виконавчий документ у ВП № НОМЕР_1, згідно постанови про повернення від 30 липня 2018 року; надіслати копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу. 28 березня 2025 року Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслав представнику стягувача ОСОБА_2 лист № 18640, у якому зазначив відомості, що й у листі від 3 березня 2025 року № 11396. Крім того зазначив, що залишок боргу станом на 30 липня 2018 року становить 171 835 грн 66 коп.; долучив до листа копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 3 лютого 2011 року. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Усі питання, що виникають в процесі виконання рішення, що набрало законної сили або виконується негайно, вирішуються судом першої інстанції. Згідно з частиною 1 статі 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Процесуальний порядок поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлений частиною 2 статті 433 ЦПК, а саме: заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання, якщо виконавчий документ виданий іншими органами (посадовими особами). Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність або неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування. За змістом пункту 17.4) Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ "Перехідні положення" ЦПК України не суперечать приписам частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", частини 1 статті 433 ЦПК України, частини 1 статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року в справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 9 жовтня 2019 року в справі № 2-6471/06, від 3 лютого 2021 року в справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року в справі № 2-162/12. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Як убачається з матеріалів справи, 30 липня 2018 року державним виконавцем Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання ОСОБА_1 звернулася лише у червні 2025 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту винесення постанови про повернення у липні 2018 року виконавчого листа, про хід його виконання цікавився лише один раз - у березні 2025 року. Суд першої інстанції, установивши, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, а ОСОБА_1 не наведено поважних причин для його поновлення, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення такого видачу та видачі дубліката втраченого виконавчого листа. Доводи апеляційної скарги про те, що стягувачу не було відомо про винесення постанови про повернення виконавчого листа у 2018 році, а тому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причини і факт втрати виконавчого листа є доведений, відхиляються колегію суддів. Установлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-814 від 28 січня 2011 року було відкрито 3 лютого 2011 року. Та обставина, що стягувач дізнався про повернення виконавчого листа лише у лютому 2025 року не може вважатися поважною причиною пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки він був зобов`язаний, як заінтересована у цьому особа, цікавитися ходом виконання та своєчасно скористатися процесуальним правом на подання відповідної заяви про його поновлення та видачу дубліката виконавчого листа. Так, частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження"визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження"). Зміст наведеної норми Закону України "Про виконавче провадження"передбачає обізнаність особи про хід і обставини виконавчого провадження. Тобто, стягувач, як сторона виконавчого провадження мав безперешкодну можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження і вчинити передбачені законом дії за наслідками завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Однак, заявник не проявив себе, як сумлінний стягувач і протягом 14 років після пред'явлення виконавчого листа до виконання не цікавився ходом виконавчого провадження. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що стягувач не зобов`язаний цікавитися ходом виконавчого провадження. З огляду на викладене не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги про те, що стягувачу не надходили ні копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, ні оригінал виконавчого листа, оскільки сам лише факт не надходження зазначених документів на адресу стягувача не може бути поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання До того ж, стягувач не надав доказів чим підтверджуються його доводи про не отримання ним оригіналу виконавчого листа після завершення виконавчого провадження від державної виконавчої служби. Щодо посилань скаржника на те, що державний виконавець не виконав свій обов'язок надсилання стягувачу оригіналу виконавчого листа після прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, то дана обставина також не підтверджена доказами. Крім цього, слід враховувати і те, що у матеріалах справи відсутня копія виконавчого провадження для перевірки даних обставин та клопотання про витребування виконавчого провадження ОСОБА_1 протягом розгляду справи не заявляла. Поруч з цим, судом апеляційної інстанції перевірено обставини надсилання державним виконавцем Павленко В.О. копії постанови від 30 липня 2018 року разом з оригіналом виконавчого листа у Автоматизованій системі виконавчих проваджень та встановлено наявність супровідного листа від 30 липня 2018 року про надсилання оригіналу виконавчого листа ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного є недоречними доводи скаржника про не надання державним виконавцем на запит стягувача документів надсилання та вручення останньому оригіналу виконавчого листа. Доводи скаржника про запровадження на всій території України в березні 2020 року карантину не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки такі обставини скаржник не доводив в суді першої інстанції і відповідно ці обставини не досліджувалися судом першої інстанції. Щодо посилань скаржника на те, що з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, то такі обставини не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки строк для повторного пред`явлення виконавчого листа закінчився 30 липня 2021 року, тобто до введення воєнного стану. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та фактично є обставинами та доводами, які викладені у заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і видачі його дубліката. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і видачі його дубліката. Враховуючи встановлені судом обставини, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: