Постанова Київський апеляційний суд № 756/11813/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 листопада 2024 року місто Київ справа № 756/11813/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/16211/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Яценко Н.О. від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що з 13 липня 2021 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З липня 2022 року стосунки між подружжям значно погіршились, шлюбні відносини фактично припинилися та сторони проживають окремо. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та розходження поглядів на життя. Відповідач не бере участі в утриманні спільної дитини, малолітня донька проживає разом із матір`ю та перебуває в повній мірі на її утриманні. Також, на даний час позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та не працює, а утримання маленької дитини потребує значних витрат. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила розірвати шлюб з ОСОБА_1 ; відновити дошлюбне прізвище на " ОСОБА_5 "; стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти на утримання дружини щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів до досягнення донькою трирічного віку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Шлюб, зареєстрований 13 липня 2021 року, Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), актовий запис № 478, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп. Рішення мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стало неможливим, а тому шлюб підлягає розірванню. Малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, а тому відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини на період перебування у відпустці по догляду за дитиною. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що він постійно утримував позивача і спільну дочку, у тому числі після фактичного розірвання подружніх стосунків, що підтверджується відповідними квитанціями банківських переказів. Разом з тим, позивач повідомила в позовній заяві завідомо неправдиву інформацію про те, що відповідач не бере участі в утриманні дитини, з метою штучного створення заборгованості у відповідача і реалізувавши таким чином можливість маніпуляцій з його правом на спілкування з дитиною. Зазначає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки позивач вказала в позовній заяві його неактуальну адресу електронної пошти, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості подати відзив чи заперечення на позовну заяву. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Зміст апеляційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується лише в частиністягнення аліментів. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 не скористалась своїм правом на подання відзиву. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що з 13 липня 2021 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), актовий запис № 478 (а.с. 14). Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18, 19). Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частинами 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частин 2, 4 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановивши, що сторони мають малолітнього сина, відповідач працевлаштований, має постійне місце роботи, має стабільний заробіток і з урахуванням його розміру, майнового стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на дитину в сумі 4 000 грн. щомісячно та аліментів на дружину в розмірі 1 500 грн. Встановивши, що сторони мають малолітню доньку, яка проживає разом із матір`ю, позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідач є працездатною особою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини та аліментів на дружину в розмірі 1/4 частини від доходів відповідача. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів, відповідач не зазначив які саме обставини суд не врахував та які були б підставою для зменшення розміру аліментів або взагалі для відмови у задоволенні позову. ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він не має фінансової можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі або присудження аліментів у визначеному розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище. Також підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України не встановлено. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач постійно утримував позивача і спільну дочку, у тому числі після фактичного розірвання подружніх стосунків, що підтверджується відповідними квитанціями банківських переказів, апеляційний суд зазначає таке. Так, із наданих суду копій платіжних доручень убачається, що ОСОБА_1 дійсно перераховував ОСОБА_3 грошові кошти у період з 19 вересня 2022 року по 6 квітня 2024 року, однак це не обмежує право позивачки на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, а також не може бути підставою для відмови у їх стягненні судом. Подібна правова позицію наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20). Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто без належного повідомлення відповідачавідхиляється колегією суддів, оскільки судом вчинялися дії щодо його повідомлення про розгляд справи. Зокрема, в матеріалах справи наявна копія скріншоту переписки сторін, де наявне повідомлення суду про розгляд даної справи і відповідач зазначив про його отримання (а.с. 115). Крім того, права відповідача щодо заперечення проти позову забезпечені судом апеляційної інстанції. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: