Постанова Сумський апеляційний суд № 577/6224/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2025 року м.Суми Справа №577/6224/24 Номер провадження 22-ц/816/1202/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2024 року про стягнення боргу, у складі судді Рідзевської І.О. ухвалене у місті Конотоп Сумської області, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ТОВ «Тепловодпостач» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтувало тим, що ТОВ «Тепловодпостач» виробляє, транспортує та постачає теплову енергію населенню мікрорайону «Житловий масив». Між ТОВ «Тепловодпостач» та ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 склалися правові відносини про надання послуг з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на опалення. Житлове приміщення ОСОБА_1 відокремлене від мереж централізованого опалення та облаштоване системою індивідуального опалення. На ім`я ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Опалювальна площа 57,50 кв.м. ТОВ «Тепловодпостач» надає послуги з опалення багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який обладнано загальнобудинковим лічильником теплової енергії. Нарахування за спожиті послуги споживачам здійснюється згідно його показів. Обсяг спожитої теплової енергії будинком розраховується та розподіляється між всіма співвласниками будинку, незалежно від встановленої у приміщенні системи опалення з дотриманням вимог законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 та згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року. Відповідачу як співвласнику багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 здійснюється нарахування плати за обсяг спожитої теплової енергії будинком, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року ТОВ «Тепловодпостач» надає послуги з постачання теплової енергії споживачам у опалювальні періоди, терміни яких встановлюються рішеннями органу місцевої влади. З 22 листопада 2021 року між ТОВ «Тепловодпостач» та усіма споживачами теплової енергії (незалежно від того, обладнана квартира автономною системою опалення чи перебуває на централізованому опаленні) набув чинності ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГИ З ПОСТАЧАННЯ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ, що є публічним договором приєднання, текст якого на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» був опублікований «22» жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті Конотопської міської ради. З жовтня 2021 року по серпень 2024 року включно ОСОБА_1 отримував комунальну послугу з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яку надавало ТОВ «Тепловодпостач» відповідно до чинного законодавства. Боржник не виконує свої зобов`язання щодо оплати за отримані послуги з теплопостачання, систематично порушуючи діюче законодавство, у зв`язку з чим за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року включно за ним на підприємстві обліковується заборгованість у розмірі 6 660,67 грн. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення у сумі 6 660,67 грн, що виникла за період з жовтня 2021р. по серпень 2024 року включно. Відповідач подав суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що не визнає позовні вимоги, оскільки фактично не користується послугами позивача та не укладав із ним договору, у тому числі публічного договору приєднання, про існування якого йому не було відомо; заяви-приєднання він не подавав, рахунків не отримував і не сплачував. Посилання позивача на норми законодавства та Методику розподілу комунальних послуг, затверджену наказами Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 та № 358 від 28.12.2021, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки надані до позову документи не підтверджують наявності та використання ним нежитлових приміщень у будинку, не містять доказів фактичного надання послуг, а з розрахунку заборгованості не вбачається, за які саме приміщення та за який обсяг абонентського обслуговування здійснено нарахування; акти складені формально. Також відповідач зазначив, що відсутність претензій з його боку не може вважатися підтвердженням зобов`язань, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, а фінансовий стан позивача не пов`язаний із платіжною дисципліною споживачів, а є наслідком неналежного забезпечення збереження теплової енергії. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2024 року позов ТОВ «Тепловодпостач» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення у сумі 6660,67 грн., за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року включно на користь ТОВ «Тепловодпостач». Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028грн., сплачений при зверненні до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов`язання по оплаті за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення не виконує, внаслідок чого, згідно з розрахунком позивача, відповідач за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року заборгував 6660,67 грн. Суд першої інстанції наголосив, що відповідачем вказаний розрахунок не заперечено та не спростовано, а відтак такий прийнятий судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем. З урахуванням несплати відповідачами вартості житлово-комунальних послуг, а саме послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за такі послуги за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року в сумі 6660,67 грн. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_1 , 23 січня 2025 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На обгрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги зазначає, що повний текст рішення отримав 25.12.2024, про шо свідчить позначка на клопотанні про отримання повного тексту. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не були враховані його аргументи: між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання теплової енергії, оскільки квартира відповідача відключена від централізованого опалення та обладнана індивідуальною системою; нарахована позивачем заборгованість стосується не опалення квартири, а місць загального користування будинку; на момент виникнення спірних правовідносин діяли Правила, затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, які передбачають обов`язок сплати за опалення місць загального користування лише за умови їх належного утеплення; місця загального користування в будинку не утеплені, а система та прилади їх опалення фактично не функціонують, що позивачем не спростовано; за відсутності утеплення та функціонуючої системи опалення місць загального користування обов`язок зі сплати відповідних нарахувань у відповідача не виникає; за таких обставин нарахування плати за опалення місць загального користування є безпідставним, а висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями із Єдиного державного демографічного реєстру від 12.11.2024. Згідно довідки №118 ОСОБА_1 нараховувалася абонплата за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби на опалення, сума заборгованості за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року складає 6660,67 коп. Наказом №75-з від 30.06.2021 затверджено форму публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі. З роздруківки з газети «Факти» від 16.07.2021 року виходить, що в номері №28 газети «Факти» КП «Теплогарант» повідомляє, що 08.07.2021 року на офіційному сайті Конотопської міської ради оприлюднений текст Публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуги з теплопостачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі. Відповідно до статей 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять і послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Департамент комунальних послуг та комунального обслуговування листом № 7/11/2413-22 від 21.02.2022 року роз`яснив питання обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі. Додатками №1, 2, 4 до рішення виконкому від 17.12.2020 року №285 скориговані тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для всіх категорій споживачів. Згідно актів узгоджених начальником УЖКГ в період з 31.10.2021 року по 30.04.2024 року встановлено відсоток оплати за теплопостачання, в тому числі і для будинку АДРЕСА_1 . Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно із п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). 22.11.2021 року між ТОВ «Тепловодпостач» та усім споживачами теплової енергії набув чинності Індивідуальний договір про надання послуги з теплопостачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання. За умовами зазначеного договору, ТОВ «Тепловодпостач» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі за текстом Правила), Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за №1502/32954. Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ч.1ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з п.1 та п.5 ч.2ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В силу п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. В силу частин 2 та 6 ст.21 ЗУ Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Так як законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. В силу статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Відповідно до ч.6ст.10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Пунктом 2 ч.1ст.1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення). Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21серпня 2019 року №830, (далі - Правила). Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньо-будинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців в ід оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики). Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загально будинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, по правкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів. У ч. 2 Методики зазначено, що загально будинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника. Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%. Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загально будинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії. Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року. Крім того, в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. На підставі вищевикладеного, відповідач, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, що спростовує доводи апеляційної скарги з приводу обов`язку сплачувати за певний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі й абонентської плати. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання теплової енергії, оскільки квартира відповідача відключена від централізованого опалення та обладнана індивідуальною системою колегія суддів не бере до уваги, оскільки 08 вересня 2021 року Постановою Кабінету Міністрів України №1022 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі Правила). Даною постановою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, які набрали чинності 01 жовтня 2021 року. Задля забезпечення прав усіх категорій споживачів, для тих, які не обрали жодну форму договору з виконавцем послуги, запроваджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (публічний договір приєднання) про надання послуг постачання теплової енергії та гарячої води (замість письмової форми договору). Відповідно до абзацу четвертого пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Як встановлено судом, з роздруківки з газети «Факти» від 16.07.2021 року виходить, що в номері №28 газети «Факти» КП «Теплогарант» повідомляє, що 08.07.2021 року на офіційному сайті Конотопської міської ради оприлюднений текст Публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуги з теплопостачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі. Оскільки відповідач ОСОБА_1 протягом 30 днів після такого опублікування не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем, то індивідуальний договір (публічний договір приєднання) вважається укладеним із належним надавачем послуг з теплопостачання, яким є ТОВ «Тепловодпостач». Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що на момент виникнення спірних правовідносин діяли Правила, затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, які передбачають обов`язок сплати за опалення місць загального користування лише за умови їх належного утеплення, місця загального користування в будинку не утеплені, а система та прилади їх опалення фактично не функціонують, що позивачем не спростовано, за відсутності утеплення та функціонуючої системи опалення місць загального користування обов`язок зі сплати відповідних нарахувань у відповідача не виникає. Апеляційний суд наголошує, що правовідносини між сторонами регулюються (серед іншого) саме Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), які набрали чинності 01 жовтня 2021 року. Ці Правила не містять такої умови оплати споживачем послуг з постачання теплової енергії, як утеплення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку, а також звільнення споживача від оплати послуг у разі такого неутеплення. Також, колегія суддів звертає свою увагу, що усупереч положень частини першої статті 81 ЦПК України, відповідачем, який заперечував проти задоволення позову з цих підстав, не надано суду належних та допустимих доказів того, що місця загального користування у будинку АДРЕСА_1 не утеплені. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини, та зміст спірних правовідносин, а висновки суду відповідають критеріям законності та обгрунтованості, а відтак, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а також, передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 258, 259, 263, 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова О. І. Собина