Постанова 4816 № 577/4590/24
від 02.09.2025 ·ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2025 року м.Суми Справа №577/4590/24 Номер провадження 22-ц/816/940/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І. сторони: позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 листопада 2024 року, в складі судді Потій Н.В., ухвалене у м. Конотоп, в с т а н о в и в: 22 серпня 2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 вересня 2023 року між банком та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. ОСОБА_1 отримав кредитну картку номер: НОМЕР_1 , строк дії 06/27, тип - «Універсальна». 12 вересня 2023 року відповідачем оформлено ще одну додаткову картку НОМЕР_2 , строк дії 03/25, тип - «Універсальна». ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Відповідач перестав вносити кошти посилаючись на «спірні» операції, які були проведені по його картці номер НОМЕР_1 за 09 вересня 2023 року - переказ зі своєї картки. В ході перевірки інформації встановлено, що з картки клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за 09 вересня 2023 року зроблено чотири перекази через систему Приват24 на загальну суму 26785,15 грн. Успішний вхід до Приват24 клієнта банку ОСОБА_1 за 09 вересня 2023 року було зафіксовано з 1-го пристрою, який перебував у користуванні клієнта ОСОБА_1 , а саме RMX3269|REALME (з ідентифікатором банку НОМЕР_7). Зміна паролю входу в Приват24 відбувалась за допомогою ПІН-кода картки НОМЕР_3 , а сам ПІН-код картки не змінювався. CMC від ПриватБанку для підтвердження даного зміну паролю входу в Приват24 надходив на фінансовий номер клієнта НОМЕР_6. Фінансовий номер клієнта не змінювався, тобто клієнт розголосив дану інформацію. Вказане свідчить також про розголошення клієнтом ПІН- коду картки. Вина банку в проведених операціях по картці - відсутня. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, що є порушенням прав та інтересів позивача. Станом на 15 травня 2024 року утворилась заборгованість на суму 33983,25 грн, яка складається з 26756,69 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7226,56 грн - заборгованості за простроченими відсотками. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 листопада 2024 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 33983,25 грн - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 09 вересня 2023 року у розмірі 33983,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з позовом, вказує, що 12 вересня 2023 року за його заявою відкрите кримінальне провадження № 12023200450000901 за ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом викрадення невідомою особою в у мовах воєнного стану його мобільного телефону із сім-картою, за допомогою якого, у подальшому, було отримано доступ до банківської картки та здійснено переказ коштів з картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 4420 грн, потім відкрито кредитну картку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та знято кредитні кошти у сумі 27000 грн. На даний час розслідування проводиться, тому відсутня його вина у виникненні заборгованості і він не має нести відповідальності за викрадені кошти. Зазначає, що через викрадення телефону не міг негайно повідомити банк про крадіжку коштів. Вказує, що він безробітній, не має матеріальної можливості виплачувати кредит, тому і не міг його брати. Відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2023 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 35-36). Також 09 вересня 2023 року у системі самообслуговування Головань С.О. підписав Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку в якій виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці. ОСОБА_1 підписав заяву, в якій сторонами погоджено, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту у процентах від простроченої суми в розмірі: 60 % для картки «Універсальна» (а.с. 8-21). На підставі укладеного договору, ОСОБА_1 видано кредитні картки: 12.09.2023 р. - номер картки НОМЕР_2 , термін дії 03/25, картка «Універсальна»; та 09.09.2023 р. - № НОМЕР_1 , термін дії 06/27, картка «Універсальна» (а.с. 34, 8-19) Згідно виписки за договором №б/н за період з 09.09.2023 р. по 17.05.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом (а.с. 32). Відповідно до довідки Приватбанк про зміну умов та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 09 вересня 2023 року за карткою НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт 27000 грн 02 січня 2024 року - зменшення кредитного ліміту (а.с. 33). Згідно із розрахунками заборгованості за договором № б/н від 09 вересня 2023 року, укладеного між «Приватбанком» та ОСОБА_1 станом на 15 травня 2024 року заборгованість за наданим кредитом становить 33983,25 грн, яка складається з 26756,69 грн заборгованість за тілом кредиту, 7226,56 грн заборгованості за простроченими відсотками. (а.с. 37). 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (сас з`єднання 18:44:43), посилаючись на спірні операції (перекази) з картки 09 вересня 2023 року. Після чого АТ КБ «Приватбанк» була проведена перевірка та встановлено, що з картки клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за 09 вересня 2023 року зроблено чотири перекази через систему Приват24 на загальну суму 26785,15 грн.(з урахуванням комісії): - 09/09/2023 14:55:39 09/09/2023 Р32 S DB - 4,916.96 UAH - 4,773.75 - 166.96 - 4,916.96 829001 4829 I02604Z2 UKR Р 32 Переказ зі своєї картки. - 09/09/2023 14:58:18 09/09/2023 Р32 S DB - 8,281.20 UAH - 8,040.00 - 281.20 - 13,198.16 332002 4829 I02604Z2 UKR Р 32 Переказ зі своєї картки. - 09/09/2023 15:00:56 09/09/2023 Р32 S DB - 8,539.99 UAH - 8,291.25 -289.99 - 21,738.15 682003 4829 I02604Z2 UKR Р 32 Переказ зі своєї картки. - 09/09/2023 15:06:04 09/09/2023 Р10 S DB - 5,047.00 UAH - 4,900.00 - 147.00 - 26,785.15 394001 4829 CS980400 UKR ПЕРЕКАЗ ВЛАСНИХ КОШТІВ. 99681063(З КАРТКИ НОМЕР_1 НА КАРТУ НОМЕР_4 ) Переказ на карту ПриватБанк через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 . Грошові кошти трьома транзакціями з картки у сумі 21738,15 грн. були переведені на картковий рахунок НОМЕР_5 (картка емітована банком ПУМБ) -власник рахунку ОСОБА_3 . Кошти у сумі 5047 грн були перераховані на картку НОМЕР_4 , клієнта ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються ВІП-клієнтами банку, та займаються продажем крипта валюти. Картковий рахунок НОМЕР_5 (емітент ПУМБ), внесено до списку скомпрометованих карт інших банків. Успішний вхід до Приват24 клієнта банку ОСОБА_1 за 09.09.2023 було зафіксовано з 1-го пристрою: 1. RMX3269|REALME(3 ідентифікатором банку НОМЕР_7). За інформацією у користуванні клієнта ОСОБА_1 був мобільний пристрій RMX3269|REALME (з ідентифікатором банку НОМЕР_7). Встановлено, що 09.09.2023 об 14:17:48 була проведена зміна паролю входу до Приват24 клієнта ОСОБА_1 . Зміна паролю входу в Приват24 відбувалась за допомогою ПІН-кода картки НОМЕР_3 , а сам ПІН-код картки не змінювався, тобто клієнт розголосив дану інформацію. CMC від ПриватБанку для підтвердження даного зміну паролю входу в Приват24 надходив на фінансовий номер клієнта НОМЕР_6. Фінансовий номер клієнта не змінювався. Тобто вхід в Приват24 під акаунтом ОСОБА_1 виконувався з його фінансового телефону та пристрою: НОМЕР_6 НОМЕР_7 2023-09-09 14:17:50.739,14:17:50; НОМЕР_6 PHONE RMX3269|REALME 46.211.80.108. При вивченні даних, отриманих за заявкою OTPPAS (Вибірка SMS-повідомлень з ОТР паролями) та SMSARC (Архів вихідних SMS за номером телефону) встановлено, що одноразовий пароль для зміни паролю входу до системи Приват24 клієнта ОСОБА_1 надходили 09.09.2023 на його фінансовий телефон НОМЕР_6 . В ході перевірки встановлено, що особи, що провели вказані операції мали доступ до акаунту в Приват24 клієнта, про що вказує той факт, що 09.09.2023 зафіксовано вхід у Приват24 клієнта з його пристрою, та зміну паролю входу в Приват24, що вказує на розголошення клієнтом ПІН- коду картки. Вина банка в проведених операціях по картці - відсутня (а.с. 3 зв.). Сторонами по справі визнається, що ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину за фактом викрадення телефону. Відомості за його заявою були внесені до ЄРДР за №12023200450000901 за ч.4 ст.185 КК України. Відомості про закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні відсутні. Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 вересня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, сторони досягли усіх істотних умов кредитування, у тому числі щодо розміру процентної ставки, а тому права банку підлягають захисту шляхом зобов`язання позичальника повернути суму заборгованості за кредитом, розрахунок якої узгоджується з банківською випискою по рахунку відповідача. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Підставами позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та процентами, визначеними відповідно до вказаних Умов та правил, а також підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно з п.2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Банком дотримані дані вимоги і дані третім особам не передавались. За змістом пунктів 5-8, 11 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Згідно п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і ним 22 червня 2023 року підписаний Паспорт споживчого кредиту, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору). Так, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши Паспорт споживчого кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодився із наступними умовами кредитування: тип кредитування - відновлювана кредитна лінія до 200000 грн; тип кредитної картки - Картка «Універсальна»; строк кредитування-12 місяців, з пролонгацією; відсотки річних - 42%; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту - 60%. Колегія суддів вважає, що в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомився і погодився з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування, що посвідчив своїм особистим підписом, на його кредитну карту було встановлено обумовлену суму кредитного ліміту та він отримав можливість розпоряджатися кредитними коштами. Встановивши обставини, які доводять, що відповідач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що в подальшому дозволило здійснити переведення коштів з його рахунку на невідомі рахунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору. У ході судового розгляду ОСОБА_1 не спростував доводів позивача про наявність у нього заборгованості за кредитним договором, а також не довів своєї непричетності до використання третіми особами його особистої інформації, яка дає змогу від його імені розпоряджатися фінансовими ресурсами та вчиняти правочини. Судом першої інстанції правильно зазначено, що є безпідставними посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового розслідування без доведення вини особи, не є доказом незаконності дій відповідача. Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова О. І. Собина