Постанова Одеський апеляційний суд № 495/3803/23

Номер провадження: 22-ц/813/5934/25 Справа № 495/3803/23 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Білгород-Дністровської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) керівника юридичної особи, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 17 квітня 2023 року Білгород-Дністровська міська рада в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) керівника юридичної особи, у якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород -Дністровськводоканал» заподіяні збитки (упущену вигоду) у розмірі 275 283, 67 грн та судовий збір у розмірі 4129,24 грн. Позовні вимоги вмотивовано тим, що ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року по 21 січня 2019 року займав посаду начальника КП «Білгород - Дністровськводоканал». КП «Білгород-Дністровськводоканал» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» про стягнення 1055 515 грн 16 коп та сплаченого судового збору у розмірі 15 832 грн 70 коп. Господарським судом Одеської області 05 травня 2022 року у справі №916/3612/21 ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги КП «Білгород-Дністровськводоканал» задоволені частково. Відмовлено в задоволені вимог в частині стягнення із АТ «Гемопласт» суми боргу у розмірі 905 718 грн 38 коп. Суд відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що Позивачем не надано первинні документи, що підтверджують надання та приймання послуг, таким документом, але не виключно, є акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Однак, жодного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 905 718 грн 38 коп підписано ОСОБА_1 , як керівником на той час, не було. Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписані виключно за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року на загальну суму 136 699 грн 62 коп. Такі обставини вказують на недоотримання КП «БДВК» прибутку (упущена вигода). Загальна сума заборгованості АТ «Гемопласт» перед Позивачем виникла у період з січня 2017 року по жовтень 2021 року. Серед іншого, згідно бухгалтерського обліку Позивача у період з березня 2018 року по січень 2019 року утворилась заборгованість АТ «Гемопласт» перед Позивачем у розмірі 275 283 грн 67 коп, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 12.10.2021. Аналіз фактичних обставин справи свідчить про наступний склад правопорушення, вчиненого відповідачем: Протиправна поведінка Відповідача полягає в тому, що останнім як начальником КП «БДВК» не організовано належного ведення обліку первинних бухгалтерських документів, невжито заходів щодо проведення взаєморозрахунків з боржником, не вжито усіх передбачених законом заходів щодо стягнення з АТ «Гепомпаст» на користь КП «БДВК» завданих збитків; наявна упущена вигода у вигляді недоотриманих коштів та неможливості стягнення іх у примусовому порядку в розмірі 275 283,67 грн; причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою зумовлений тим, що внаслідок бездіяльності останнього відсутня можливість стягнути з АТ «Гемопласт» грошові кошти у розмірі 275283,67 грн у примусовому порядку; вина відповідача полягає у неналежному невиконання своїх посадових обов`язків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статтю 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Також зазначає, що Білгород-Дністровська міська рада є засновником КП «Білгород-Дністровськводоканал» із 100% власності у вказаному підприємстві, тобто у даному випадку Білгород-Дністровська міська рада є вищестоящим органом відносно КП «Білгород-Дністровськводоканал», а тому є належним позивачем у даних спірних відносинах. Оскільки відповідач, який згідно зі Статутом КП «Білгород-Дністровськводоканал» взяв на себе зобов`язання безпосередньо і через адміністрацію підприємства забезпечувати його високопродуктивну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за комунальним підприємством комунального майна та нести повну відповідальність за стан і діяльність підприємств, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни, допустив вищеописане порушення, Білгород-Дністровська міська рада і звернулась до суду. Позиція відповідача у суді першої інстанції. Представник відповідача адвокат Нечитайленко Н.О. надала до суду заяву про продовження процесуального строку та відзив, у якому зазначає, що ОСОБА_1 організував належне ведення обліку первинних документів. Звертає увагу, що позивачем не вказано в чому полягають збитки, котрі нібито заподіяні юридичній особі та в чому полягає упущена вигода; відсутнє обґрунтування суми збитків в розмірі 275 283,67 грн; наведена практика Верховного Суду не релевантна до спірних правовідносин. Посилаючись на викладене, просить відмовити у задоволенню позову у повному обсязі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Білгород-Дністровської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) керівника юридичної особи, відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської міської ради просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки господарський суд, відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того що КП «Білгород-Дністровськводоканал» не надано первині документи, що підтверджують надання та приймання послуг, таким документом, але не виключно, є акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Однак, жодного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 905 718 гривень 38 копійок підписано ОСОБА_1 , як керівником на той час, не було. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 10 грудня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року заяву адвоката Нечитайленко Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 10 грудня 2025 року на 12 год. 00 хв. задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року заяву представника Білгород-Дністровської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» Новаковського О.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 10 грудня 2025 року на 12 год. 00 хв. задоволено. 03 грудня 2025 року від представника Білгород-Дністровської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з кадровим недоукомплектуванням юридичного управління та навантаженням у вирішенні поточних робочих питань. Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» з 01 квітня 2018 року за контрактом розпорядженням голови Білгород-Дністровської міської ради від 30.03.2018 № 106-к (а.с. 17). Згідно з п. 1 контракту № 1 з керівником підприємства, що є у комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради, від 30 березня 2018 року Керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а Орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника. Пунктом четвертим контракту № 1 передбачено, що керівник діє на засадах єдиноначальства. Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництва підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (п. 2.1. Контракту № 1). Керівник зобов`язується забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства (п. 2.4. Контракту № 1). У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків передбачених цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом. (а.с. 19-21). Розпорядженням голови Білгород-Дністровської міської ради від 21.01.2019 № 23-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади (а.с. 23). Господарським судом Одеської області 05 травня 2022 року у справі №916/3612/21 ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги КП «Білгород-Дністровськводоканал» задоволені частково. Відмовлено в задоволені вимог в частині стягнення із АТ «Гемопласт» суми боргу у розмірі 905 718 грн 38 коп. Суд відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що Позивачем не надано первинні документи, що підтверджують надання та приймання послуг на суму 905 718,38 грн (а.с. 14-16). Згідно з акта звірки взаємних розрахунків від 12.10.2021 сальдо станом на 12.10.2021 1055515,16 гривень (а.с. 34). Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Статтею 56 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У справі, що розглядається, спірні правовідносини склалися з приводу стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Білгород-Дністровськводоканал» заподіяних збитків (упущеної вигоди) у розмірі 275 283 грн 67 коп. Позивач - Білгород-Дністровська міська рада є засновником КП «Білгород-Дністровськводоканал» із 100% власності у вказаному підприємстві, тобто є вищестоящим органом відносно КП «Білгород-Дністровськводоканал». Позивач також вказує, що позов направлений на відшкодування шкоди завданої керівником КП «Білгород-Дністровськводоканал» під час неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Частиною першою ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, що передбачено п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України. Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу. (ст. 233 КЗпП України). Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником, на чому акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 750/10938/15-ц. За результатами дослідження матеріалів справи, заслуховування позиції сторін, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу стало відомо про наявність шкоди 28.10.2022. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» виходячи з вимог ст.15 ЦПК (1501-06) суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП (322-08) залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Верховний Суд у постанові по справі №908/2261/17 від 30 березня 2021 року та №916/1466/21 від 30 червня 2022 року зазначив, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Водночас, позивач вказуючи, що відповідач не організував належного ведення обліку первинних документів та наявну упущену вигоду у вигляді недоотриманих коштів, не надає жодних документів, які б дали підстави суду дійти до висновку про наявність неправомірності поведінки особи; вини завдавача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Натомість, суд першої інстанції правильно взяв до уваги доводи представника відповідача, відповідно до яких на час здійснення відповідачем повноважень начальника комунального підприємства ПАО «Гемопласт» були виставлені рахунки за послуги водовідведення: №213/27348 від 31.05.2018, №213/2780 від 02.07.2018, №213/28228 від 01.08.2018, №213/28628 від 31.08.2018, №213/29020 від 28.09.2018, №213/29492 від 31.10.2018, № 213/29842 від 30.11.2018, №213/30390 від 28.12.2018, №213/301 від 31.01.2019, які є первинними документами бухгалтерського обліку. Таким чином, позивач належним чином не обґрунтував розміру збитків, які він просить стягнути з відповідача, та не довів наявності прямої дійсної шкоди. Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на викладені норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази, наявні у справі, з огляду на те, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність прямої дійсної шкоди, винні протиправні дії (бездіяльність) працівника, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що позовні вимоги Білгород-Дністровської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Апеляційний суд звертає увагу, що у рішення Господарського суду Одеської області від 05 травня 2022 року господарський суд у мотивувальній частині вказав, що «Умовами п. п. 3.1, 3.2 договору про надання послуг водовідведення №1 від 14.01.2011 облік скинутих стоків здійснюється згідно з показниками приборів обліку води, встановлених на об`єктах Абонента у відповідності до їх дислокації. У випадку відсутності у Абонента приладу обліку води розрахунок здійснюється згідно Правил водокористування та чинних норм водоспоживання. Кількість стічних вод, скинутих Абонентом, складає 76,08% від обсягу спожитої води. Враховуючи умови договору про надання послуг водовідведення №1 від 14.01.2011, господарський суд доходить висновку, що обсяг скинутих АТ «Гемопласт» стічних вод, може бути розрахований також на підставі показників приборів обліку води. Проте, КП «Білгород-Дністровськводоканал» не було надано суду розрахунку заборгованості відповідача на підставі показників приборів обліку води». Таким чином, часткове задоволення позовних вимог господарським судом обумовлено не доведенням позовних вимог, зокрема, неподанням КП «Білгород-Дністровськводоканал» розрахунку заборгованості відповідача на підставі показників приборів обліку води». Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Крім того колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 25 грудня 2025 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 грудня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева