Постанова 4813 № 495/6633/21

Номер провадження: 22-ц/813/5012/22 Справа № 495/6633/21 Головуючий у першій інстанції Братків І. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/6633/21 Номер провадження: 22-ц/813/5012/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Братків І.І. 20 вересня 2021 року, повний текст рішення складений 27 вересня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області моральну шкоду в сумі 36 000 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що вона звернулася до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області із запитом про надання публічної інформації про наявність на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі №420/6354/21 було визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 03.03.2021 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 06.03.2021 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Білгород-Дністровський вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати відповідь у встановлений законом строк. В результаті зазначеної вище протиправної бездіяльності відповідача позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає у: - стражданнях та приниженні; - стані постійної емоційної напруги; - витраті значного часу позивача на те, щоб захистити своє порушене право, що відобразилось на порушенні нормальних життєвих зв`язків позивача, який є інвалідом ІІ групи та учасником бойових дій. Згідно з наданим позивачкою ОСОБА_1 до суду розрахунком розміру відшкодування моральної шкоди, яку позивачка оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць порушеного права, на дату звернення до суду, розмір відшкодування завданої моральної шкоди становить 36 000,00 грн.(а. с. 1 7 зворотна сторона). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позов Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що позивачкою не наведено конкретних обставин, у чому саме виражається завдана моральна шкода та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання такої шкоди. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачкою було подано 200 типових позовів та звернень з аналогічними вимогами до виконавчих комітетів міських рад. Такі дії позивача в частині стягнення моральної шкоди, як на думку відповідача, розцінюються ним як спосіб безпідставного збагачення. Сам факт визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди (а. с. 16 -20). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2021 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .. Стягнуто з виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 3 000 (три тисячі) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради в користь держави 75 (сімдесят п`ять) гривень 66 копійок судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 задоволено частково позов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дій щодо надання неповної інформації та зобов`язання надати відповідь. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.03.2021 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради розглянути запит від 06.03.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Білгород-Дністровський вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати відповідь у встановлений законом строк. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 36 000 грн. позивачка пов`язує зі стражданнями та приниженнями, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій, а саме - зазнала стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку відповідача викликало у неї негативні емоції . Доводи відповідача щодо відсутності доказів його вини суд відхилив, оскільки рішенням Одеського окружного суду визнано протиправною бездіяльність відповідача. Отже, існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування завданої моральної шкоди. Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивачка зазнала негативних емоцій, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважав, що з урахуванням вразливого стану позивачки, як інваліда другої групи дитинства, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд виходив із засад розумності та справедливості та дійшов висновку, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 36 000,00 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості. Тому з урахуванням фактичних обставин справи, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності суд вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.. Позивачкою при подачі позову не оплачувався судовий збір у зв`язку зі звільненням від його сплати у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (а. с. 44 - 47). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду про те, що інвалідність ІІ групи автоматично свідчить про завдання моральної шкоди. Позивачка не довела належними та допустимими доказами заподіяння їй моральної шкоди; 2) відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги; 3) позивачка подала до суду близько двохсот типових позовів з аналогічними вимогами, що можна розцінити як спосіб збагачення (а. с. 44 - 54). 2.6 Позиція позивачки в апеляційному суді ОСОБА_1 правом надання відзиву на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради не скористалася. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 20 вересня 2021 року(а. с. 72 72 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників справи (а. с. 73). 10.12.2021 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , діючої в інтересах Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про участь у судовому засіданні, яке призначено на 28.04.2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. ОСОБА_2 , діюча в інтересах Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції учасників справи у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.02.2011 року, має право на пільги, встановлені законодавством України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дій щодо надання неповної інформації та зобов`язання надати відповідь. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.03.2021 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради розглянути запит від 06.03.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Білгород-Дністровський вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати відповідь у встановлений законом строк. Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування моральної шкоди. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його висновків не спростовують. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені у статтях 1173 та 1174 ЦК України. Зокрема статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. Звертаючись до суду з позовом по даній справі, ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок бездіяльності виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, яка полягає у не наданні публічної інформації, їй завдано моральної шкоди. Однак, саме лише посилання на те, що вразливий стан позивачки пов`язаний з інвалідністю ІІ групи не може свідчити про автоматичне заподіяння моральної шкоди. Так, згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Відповідно до пункту 6 частини 1 та частини 2 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні несвоєчасного надання інформації. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Згідно роз`яснень, які містяться в пункті третьому постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Частиною другою пункту п`ятого вказаної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до частини третьої пункту дев`ятого зазначеної вище Постанови, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви. Згідно правової позиції, зазначеної у Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі №464/3789/17, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому, слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19): «Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості». Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із подальшими змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на зазначені норми матеріального права, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду та встановлені у справі обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачкою не доведено належними, допустимими доказами наявності негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача у вигляді моральної шкоди та заявленого розміру відшкодування. Судом першої інстанції не було враховано, що позивачка не надала доказів настання негативних наслідків немайнового характеру внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у ненаданні інформації на запит позивачки. Крім того, суд не врахував, що у подальшому порушення її права було відновлено в судовому порядку шляхом зобов`язання відповідача надати інформацію на запит. Позивачем не надано доказів підтвердження причино-наслідкового зв`язку між відповідною бездіяльністю та завданням їй моральної шкоди, які відповідно до вимог законодавства є обов`язковою умовою для вирішення питання щодо визначення наявності моральної шкоди. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували, що пережиті нею негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду. Позивачка не конкретизувала, які саме зміни відбулися у її звичному житті, у стосунках з близькими та партнерами внаслідок неотримання нею відповіді виконкому на її запит. За приписами норм процесуального права доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, посилання скаржника на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо передбаченого ним права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої правопорушенням у сфері інформації, та на практику Європейського суду з прав людини, за висновками якого при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом, не можуть бути врахованими судом апеляційної інстанції, оскільки заявник не довела самого факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок допущених відповідачем порушень. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачкою було подано безліч типових позовних заяв за аналогічними позовними вимогами до виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, тому вказані дії можна розцінити, як спосіб безпідставного збагачення. 3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності його висновків обставинам справи, судом порушено норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (а. с. 10) і згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то судові витрати необхідно віднести за рахунок держави. 3.7 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради задовольнити. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про відшкодування моральної шкоди - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 26 травня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе