Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/353/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/353/25 Номер провадження 22-ц/814/4219/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Бутенко С.Б., Чумак О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 серпня 2025 року, постановлене суддею Яковенко Н.Л., у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплопостачання, в с т а н о в и в: 21.01.2025 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд із позовом, у якому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 51 599,84 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води. За обліковими даними підприємства відповідач є суб`єктом користування послуг, які надаються позивачем на підставі індивідуального договору про надання послуг. Такий договір є публічним договором приєднання, який набув чинності з 01.12.2021 та встановлює порядок і умови надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, а його текст розміщений на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua. Згідно із пунктом 5 договору позивач взяв на себе зобов`язання надавати послуги в строки і на умовах, що визначені цим договором. Цьому обов`язку кореспондує і обов`язок споживачів оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі. Наведений обов`язок відповідачами не виконано унаслідок чого за період із 01.12.2021 по 01.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 46 532,28 грн. Крім того, відповідно до вимог статті 625 ЦК України за період з 21.01.2024 по 01.01.2025 відповідачам нараховано індекс інфляції в сумі 3 955,38 грн. та 3% річних в сумі 1 112,18 грн. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25.08.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період із 01.12.2021 по 01.01.2025 у розмірі 46 532,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 955,38 грн., 3% річних у розмірі 1 112,18 грн., а всього 51 599,84 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» понесені судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , а тому несе тягар його утримання. Оскільки відповідач ОСОБА_1 покладені на нього як споживача обов`язки належним чином не виконує, за отримані послуги не сплачує, районний суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з нього заборгованості за послуги теплопостачання, включно із нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 районний суд виходив із того, що матеріали справи не містять даних, як б давали підстави вважати його власником/співвласником указаної квартири, а також споживачем житлово-комунальних послуг. Не погодившись із указаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині задоволених до нього позовних вимог. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а про наявність оскаржуваного рішення дізнався через знайомих, які знайшли його в мережі Інтернет. Повідомляє, що квартира АДРЕСА_2 не є його, ОСОБА_1 , власністю, оскільки іще у березні 2012 року він подарував її ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 20.08.2012. Зазначає, що із 10.11.2017 він, ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а тому не є отримувачем послу, які надає ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 02.10.2025. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). 23.10.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021. Згідно із пунктом 5 Договору позивач взяв на себе зобов`язання надавати комунальні послуги в строки і на умовах, що визначені цим Договором. Цьому обов`язку кореспондує і обов`язок споживача оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі. Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які: введені в дію з 01.12.2020 постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2269 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»; введені в дію з 01.11.2021 рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 №286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», які були застосовані до споживачів категорії «населення» після завершення опалювального сезону 2021-2022, тобто з 01.05.2022; введені в дію з 01.10.2022 рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТЕ «Полтаватеплоенерго». Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-naselennya/ Відповідно до пункту 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою КМУ від 21.08.2019 №830 в редакції постанови КМУ від 08.08.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://te.pl.ua/tariff/tarifi-dlya-potreb-naselenny/; плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку. Відповідно до пункту 32 зазначеного Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісячно у фіксованому розмірі. У разі застосування двоставкового тарифу умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісячно протягом року./а.с.5-6/ ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» складено розрахунки, за яких у період із 01.12.2021 по 01.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 , утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 46 532,28 грн.; за період з 21.01.2024 по 01.01.2025 розмір інфляційних втрат склав 3 955,38 грн., 3% річних- в сумі 1 112,18 грн./а.с.7-9/ За даними Єдиного державного демографічного реєстру: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ./а.с.14, 15/ Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №409126454 від 22.01.2025, ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_2 ./а.с.17/ Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 та в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надається за вказаною адресою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Доказів на підтвердження належності виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, останнім суду не надано, як і не спростовано розмір заборгованості заявленої позивачем до стягнення. У задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що він є власником/співвласником квартири або ж користувачем комунальних послуг. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. Стосовно порушення норм процесуального права, колегія суддів ураховує наступне Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Частинами першою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. За правилами пункту другого частини сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Із матеріалів справи убачається, що виклик відповідача ОСОБА_1 здійснювався судом першої інстанції шляхом направлення судових повісток, як за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 , так і за адресою квартири, співвласником якої він є: АДРЕСА_1 ./а.с.49-56,71-73,77-79/. Указана судова кореспонденції повернута без вручення адресату із відміткою поштового відділення «адресат відсутній», а тому з огляду на положення п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд справи, що виключає підстави для застосування апеляційним судом положень п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України. Стосовно норм матеріального права, колегія суддів ураховує наступне Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 цього Закону). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. За змістом частини першої статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022. Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведений процесуальний обов`язок відповідачем ОСОБА_1 не виконано, а тому як співвласник майна він несе тягар його утримання, про що правильно зазначив суд першої інстанції мотивуючи підстави стягнення фактичного спожитих послуг з теплопостачання. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки відомості про належність ОСОБА_1 права власності на квартири АДРЕСА_2 установлені на підставі актуальних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна./а.с.17/ Наведене узгоджується із приписами статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, колегія суддів ураховує, що відповідач ОСОБА_1 , діючи добросовісно, після постановлення Ленінським районним судом м.Полтави рішення від 20.08.2012 (справа №1616/3456/2012) мав вжити заходи та зареєструвати зміну речового права та повідомити про це ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із яким у нього наявні договірні зобов`язання. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового по суті вимог спору. Посилання відповідача на той факт, що із 10.11.2017 зареєстрований та проживає за іншою адресою, колегія суддів також відхиляє, оскільки незалежно від місця реєстрації відповідача, останній несе тягар тримання належного йому майна. Інших доводів, які б у розумінні статті 376 ЦПК України були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить та зводиться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Разом із цим, колегія суддів ураховує, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та за правилами пункту 9 частини першої статі 5 Закону України 2Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Із огляду на викладене, рішення районного суду в частині розподілу судових витрат сліз змінити та компенсувати понесені ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» витрати зі слати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 серпня 2025 року з змінити в частині розподілу судових витрат. Компенсувати Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» витрати зі слати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. за рахунок держави. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді С.Б. Бутенко О.В. Чумак