Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4126/25

Справа № 346/4126/25 Провадження № 33/4808/812/25 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Боднарука В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Боднарука В.В. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Микитинці, Косівського району Івано-Франківської області, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, - в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Правопорушення вчинено за наступних обставин. 31 липня 2025 року о 19 год. 23 хв. в с. Спас, по вул. М. Шашкевича, Коломийського району ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108» д.н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладі Алкофор 507, результат тесту 0,43 проміле, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник адвокат Боднарук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 та провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що дана постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Вказує, що в резолютивній частині постанови суд взагалі не конкретизує, за які саме дії ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Такий висновок не підтверджується матеріалами справи та дослідженими по справі доказами. Докази, які б вказували на керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння сумнівні, здобуті і зафіксовані з грубим порушенням спільного Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2015 №1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/278581, Постанови КМУ №1103 від 17. 2008 р. "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», ст.266 КУПАП, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами. 31 серпня 2025 року в 19 годин 21 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ВА3-2108» д.н.з НОМЕР_1 , в с. Спас Коломийського району проїжджав ділянку дороги по вул. Шашкевича, де транспортний засіб під його керуванням був безпідставно зупинений працівниками Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Не представившись, не пояснивши що саме порушив ОСОБА_1 як водій, що дало працівникам поліції підстави для зупинення транспортного засобу, яким він керував не пояснивши процесуальних прав ОСОБА_1 , працівники поліції заставили його надати їм посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, яким він керував. Також заставили безпідставно надати документи, що підтверджують особу і пасажира автомобіля, який сидів в салоні на передньому сидінні пасажира ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 . В подальшому, працівники поліції не вказавши жодної ознаки алкогольного сп`яніння, які вони виявили при спілкуванні з ОСОБА_1 , не пояснивши, зокрема в яком статусі перебуває останній та не повідомивши його про процесуальні права і обов`язки, незаконно, всупереч чинного законодавства запропонували ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп`яніння з допомогою газоаналізатора "Алкофор 507". При тому, що сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, сертифікат на право використання даного приладу працівниками поліції ОСОБА_1 не надали, процедуру проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння і процесуальні права не роз`яснили, на що останній, боячись оспорювати незаконні дії працівників поліції під тиском працівників поліції погодився на проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння. Основною причиною вимоги пройти тест на стан алкогольного сп`яніння працівників поліції було те, що вони виявили в салоні автомобіля дві пляшки пива, при тому жодних ознак алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 вони на той момент не виявили. Вважає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не видно, щоб ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене КУпАП, за яке його слід було зупинити, то всі наступні вимоги працівників поліції, а саме пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами. Крім того, зазначає, що огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не було, оскільки сам огляд звівся до продування газоаналізатора. З результатами огляду ОСОБА_1 не був згідний, а тому просив працівників поліції повторно пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак працівники поліції йому відмовили, чим порушили його законні права. Вказує, що направлення на огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад працівники поліції у встановленому законом порядку водію не видавали. Стверджує, що на долучених до матеріалів справи відео файлах відсутній процес складання адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 , а також його складено без двох свідків. Також зазначає, що прилад «Алкофор 507» за допомогою якого було проведено огляд не має відповідного сертифікату та декларації про відповідність. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлялись про розгляд апеляційної скарги. Зі змісту доводів захисника адвоката Боднарук В.В. вбачається, що він наполягав на розгляді провадження за відсутності ОСОБА_1 , який знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Боднарук В.В., підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Зокрема, діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий за часів панування радянської системи регулювання суспільних відносин, що була спрямована на побудову тоталітарної моделі держави, в якій не було місця для справжніх демократичних цінностей, поваги до прав та свобод громадян, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Боднарук В.В. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408434 від 31.07.2025 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 31.07.2025 року о 19 год. 23 хв. в с. Спас, вул. Маркіяна Шашкевича, водій керував ТЗ ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатор Алкофор 507, результат 0,43 проміле, тест

191. Від керування транспортного засобу відсторонений, ТЗ припаркований без порушень ПДР, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою інспектором Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Григорівом Л.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено(дослівно): «з протоколом згідний, випив небагато, півбутилки пива, обіцяю такого більше не повториться». Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів за допомогою Алкофор 507, результати огляду на стан сп`яніння 0,43 проміле. У відповідній графі зазначеного акту ОСОБА_1 своїм власним підписом підтвердив свою згоду з позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. (а.с. 3). Згідно даними направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.07.2025 року до КНП «Коломийська УПЛ» КРР (а.с. 4), згідно якого 31.07.2025 року о 19 год. 27 хв. у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. На огляд водій не достався. Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Відповідно до роздруківки приладу «Алкофор 507», огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений 31.07.2025 о 19:26 год., серійний номер IUN3F0151, дата калібрування: 21 травня 2025 року, тест №00191, результат 0,43% проміле. Роздруківка приладу «Алкотест 7510" підписана поліцейським та ОСОБА_1 (а.с. 5) Також до матеріалів справи долучені: копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобі вимірювальної техніки (а.с. 6), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5362267 (а.с. 8). Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9). Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Відеозаписом з відео реєстратора службового автомобіля зафіксовано рух ТЗ ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинку на вимогу працівників поліції. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції повідомляє водію ОСОБА_1 , що ведеться безперервна відео фіксація їхньої розмови та зазначає, що причиною зупинки транспортного засобу є те, що водій не користувався ременем пасивної безпеки. Працівники поліції просять водія надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та встановлюють особу водія автомобіля та пасажира. На питання працівників поліції ОСОБА_1 стверджував, що не вживав алкогольні напої. Однак, запропонував водію пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, оскільки у нього під кріслом була відкрита пляшка пива. Водій погодився, перевірив герметичність упакування мундштука, передав його працівнику поліції, той налаштував прилад, ОСОБА_1 пройшов тест на стан сп`яніння, результат якого виявився позитивним та склав 0,43 % проміле, при допустимій нормі 0,2% проміле. Далі водію повідомили, що у разі якщо він не згоден із результатом, він може проїхати для медичного огляду у Коломийську ЦРЛ для повторного проходження огляду. Водій повідомив. що не бажає проїхати до медичного закладу. Після цього ОСОБА_1 роз`яснили права, передбачені ст.. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також повідомили, що відносно водія буде складено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після цього в розмові з працівником поліції водій повідомив, що вживав пиво. Далі відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції складає адміністративні матеріали. Згодом водія ознайомили зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення та постановою. Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Суд, дослідивши сукупність доказів та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеоматеріали, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що працівники поліції змусили ОСОБА_1 визнати результати огляду на стан сп`яніння, застосовуючи до нього психологічний тиск у вигляді погроз, оскільки вони явно не відповідають дійсності. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп`яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів. Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом. За таких обставин, результати огляду на стан сп`яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд перевіряє доведеність висунутого обвинувачення шляхом об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду стосовно їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими належними та допустимими доказами по справі повністю поза розумним сумнівом доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо недопустимості результату огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Так, зі змісту роздруківки приладу «Алкофор 507», вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений було проведено із застосуванням приладу, який пройшов останнє калібрування: 21 травня 2025 року, що свідчить про можливість використання вказаного приладу для визначення стану сп`яніння та отримання об`єктивного результату огляду (а.с. 5) Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Боднарука В.В. залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв