Постанова 4824 № 363/2960/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2025 року місто Київ справа 363/2960/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/17333/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзюби Лілії Вячеславівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Олійник С.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, - в с т а н о в и в : У травні 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Ходаківська І.Ю. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в формі 1/4 усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімумудля дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, а також витрати на професійну правниу допомогу у розмірі 3000 грн. Позов мотивовано тим, що сторони перебували у фактичних сімейних відносинах без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2018 року спільне життя сторін не склалося, вони проживають окремо. Зазначали, що дитина проживає разом із ОСОБА_2 , вона утримує та виховує її самостійно, тоді як відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, витрат на її забезпечення не несе. 21 липня 2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій останній просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття; відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача судові витрати на правничу допомогу. В обґрунтуванні посилається на те, що відповідач знаходиться в складному матеріальному становищі, наявності на утриманні дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і не має самостійного доходу, та на самостійному утриманні якої знаходиться дитина від попереднього шлюбу; наявності на утриманні дитини віком 1 рік 4 місяці та проживанні в орендованій квартирі. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти щомісячно у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову з 30 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дзюба Л.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, вважаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи просила задовольнити позовні вимоги частвово. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. На обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , у шлюбі народилився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого долучив свідоцтво про шлюб та народження. Наразі, дрижина ОСОБА_1 у період з 26.06.2024 по 02.03.2027 рік перебуває у відпустці по догляду за дитиноюдо досягненню нею трирічного віку, що підтверджується наказом ТОВ «Кенпак Україна» №21-06/ОС/В/ВП/24 від 21.06.2024 року та іншого доходу крім виплат на дитину не має, яких недостатьо для забезпечення мінімальниз потреб для фізичного і духовного розвитку дитини. Разом з цим, у дружини ОСОБА_1 на утриманні ще знаходиться дитина від попереднього шлюбу, яку дружина відповідача утримує самостійно, оскільки батько дитини не сплачує аліменти на її утримання. Зазначає, що ОСОБА_1 не ухиляється від утримання дитини ОСОБА_3 , а систематично перераховував кошти на утримання дитини. Вказує, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазаначає, що самостійно утримує дитину, однак вказане не відповідає дійсності. Оскільки, із наданих квитанцій ОСОБА_1 , останній виконував батьківських обов`язок щодо утримання їхньої спільної дитини та не ухилявся від спалти аліментів на дитину. Водночас, вказує, що позивачка до позовної заяви не додала жодного доказу, що вона також приймаєучасть, зокрема, в рівній частині з відповідачем щодо утримання їх спільної дитини, а лише посилається на фінансову потребу у зв`язку з відвідуванням додаткових платних занять для дитини, що, на думку відповідача, свідчить про бажання позивачки повністю покласти весь тягар фінансового утримання на відповідача. Також, у позовній заяві зазначалось, що позивач не досягла домовленості із відповідачем щодо утримання спільної доньки, проте в додатках до позовної заяви були відсутні належні докази, що вона виявила реальне бажання досудового врегулювання даної ситуації та вчиняла активні дії щодо стягнення такої домовленості. Наголошує, що сукупний розмір доходу відповідача за 6 місяців становить 116 141,93 грн., а тому 1/6 розміру аліментів буде становити 3 223,16 грн., що перевищує мінімальний рекомендований розмір - 3 196 грн. Враховуючи, що у ОСОБА_1 на утриманні є ще син від поточного шлюбу, то відносно до обох своїх дітей ОСОБА_1 має рівні обов`язки, у тому числі і щодо їх утримання і обставина стягнення аліментів у примусовому порядку відносно дочки не повинна ставити сина ОСОБА_6 у гірше матеріальне становище, порівняно з дочкою - ОСОБА_3 . Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи позов про стягнення аліментів на утримання дитини, не вірно застосував ст. 182 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог частково у цій справі та прийняв незаконне і необгрунтоване рішення чим порушив ст. 263 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ходаківська І.Ю. просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що розмір у частин від доходу відповідача є помірним, справедливим та відповідає нормам права та сталій судовій практиці. Також, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з актовим записом про шлюб №379 від 14 вересня 2019 року виданий Вишгородським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Згідно зі свідоцтва про народження, актовий запис №402, підтверджується, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_11 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №401. Згідно довідки, яка видана Вишгородською міською радою № 373 від 05 травня 2025 року, з якої вбачається що, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання виданим депутатом Вишгородської міської ради, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_12 та дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , по теперішній час. Відповідач перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , що пітверджується відповідним свідоцтвом від 02 грудня 2023 року, актовий запис №378. У вказаному шлюбі, у відповідача народилася дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №58. Із наданих копій квитанцій Монобанку встановлено, що відповідач добровільно здійснював перекази на адресу позивача в рахунок сплати аліментів платежів у розмірі 2500 грн. та разові на лікування та відшкодання оплати репетору з англійської мови. Із копією свідоцтва про народження, актовий запис №393 у дружини відповідача на утриманні є дитина від попереднього шлюбу. Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 підтверджується факт заборгованності по сплаті аліментів у батька дитини дружини відповідача. Із фіскального чека №Mz6e8_F82EU від 05 липня 2025 року, сформованого ТОВ ОТК «Європлюс», наданого відповідачем підтверджується факт купівлі дитячого велосипеда Ardis MTB ST «Phantom» 26»15» за 8368,00 грн. Копією договору оренди б/н від 01 січня 2025 року підтверджується, що відповідач уклав договір оренди квартири з щомісячною сумою оренди у розмірі 8000 грн, без комунальних послуг. Копією договору про надання послуг у сфері дошкільної освіти №9/07/25 від 09.07.2025 року підтверджується, що син відповідача отримує послуги з навчання, засвоєння навичок, розвитку талантів, емоційного інтелекту та критичного мисленн, щомісячна плата за послуги становить 7 500 грн. (п.5 договору). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір є загальновизнаним стандартом для утримання однієї дитини у разі відсутності інших виняткових обставин. Посилання відповідача на наявність нової сім`ї, народження ще однієї дитини, утримання ним дитини дружини від попереднього шлюбу, додаткові витрати на оренду житла, оплату дитячих послуг, не є достатніми для зменшення розміру аліментів. Розмір у 1/4 частини від доходу відповідача є помірним, справедливим та відповідає як нормі права (ч. 1 ст. 183 СК України), так і сталій судовій практиці. Такий розмір дозволяє забезпечити потреби дитини відповідно до її віку та розвитку. Доводи відповідача про необхідність зменшення розміру аліментів не підтверджуються об`єктивними обставинами та не заслуговують на увагу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, керуючись інтересами дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину у розмірі, заявленому позивачем. Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів на утримання дочки буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 уклав новий шлюб з ОСОБА_5 , у подружжя народилась дитина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що дружина ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та те, що у дружини ОСОБА_1 на утриманні знаходиться дитина від попереднього шлюбу колегія суддів, зазначає наступне. Визначений за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року розмір аліментів на користь відповідача на утримання дитини відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні сина від нової родини, без доведення погіршення його майнового стану буде суперечити інтересам малолітньої доньки. Наявність нової сім`ї, дитини та зобов`язань перед іншими утриманцями не скасовує і не зменшує обов`язок батька щодо утримання дитини від попередніх відносин. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не ухилявся від батьківських обов`язків, а систематично перераховував кошти на утримання дитини, що підтверджується відповідними квитанціями банківських переказів, апеляційний суд зазначає таке. Так, із наданих суду копій платіжних доручень убачається, що ОСОБА_1 дійсно перераховував ОСОБА_2 грошові кошти у період з 13 січня 2024 року по 13 березня 2025 року, однак це не обмежує право позивачки на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, а також не може бути підставою для відмови у їх стягненні судом. Подібна правова позицію наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20). Доводи апеляційної скарги про те, що у позовній заяві ОСОБА_2 не вірно зазначила, що вона самостійно утримує дитину та те, що позивач не досягла домовленостей із відповідачем щодо утримання спільної доньки не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки суд першої інстанції, виходячи із норм ст.180 Сімейного Кодексу України, згідно якою батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та стягуючи від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, правомірно задовольнив позовні вимоги. Отже вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, яким районним судом надана правильна і належна оцінка. При цьому таке рішення не позбавляє відповідача заявляти про зменшення суми стягуваних аліментів або припинення їх стягнення у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених СК України. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін. Як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ходаківська І.Ю. просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду апеляційної інстанції надано: Додаток №2 від 22.10.2025 до Договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 згідно з яким адвокат Ходаківська І.Ю. бере на себе зобов`язання в інтересах ОСОБА_2 підготувати відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзюби Л.В. на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року у справі №363/2960/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та подати відзив до Київського апеляційного суду, платіжну інструкцію №83165662 від 22 жовтня 2025 року про отримання адвокатом коштів в сумі 3 000 грн. від ОСОБА_2 , платіжну інструкцію №839190137 від 29 жовтня 2025 року про отримання адвокатом коштів в сумі 3 000 грн. від ОСОБА_2 , Акт №1 приймання передавання наданої правової допомоги (послуг) до Додатку №2 від 22.10.2025 р. до Договору про надання правової допомоги від 12.05.2025. Заяви про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не надходило. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзюби Лілії Вячеславівни - залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: