Постанова Київський апеляційний суд № 753/7250/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2025 року м. Київ провадження № 22-ц/824/12191/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Комаревцевої Л. В. від 24 квітня 2025 року у цивільній справі № 753/7250/25 Дарницького районного суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, В С Т А Н О В И В: В квітні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання фінансового кредиту № 09235-06/2023 від 07.06.2023 та № 09259-06/2023 від 07.06.2023, в загальній сумі 24 184 грн 05 коп., на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал», а також судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 04коп. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 07.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 украдено договір про надання фінансового кредиту № 09259-06/2023 згідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 3 000 грн на власні потреби строком на 360 днів на строк до 31.05.2024 із сплатою 1,99 % в день, що становить 726,35 % річних. 07.06.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 09259-06/2023, згідно з умовами якого відповідач отримала 3 000 грн, і мала повернути до 31.05.2024 зі сплатою із сплатою 2,50 % в день, що становить 912,50 % процентів річних за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Однак зобов`язання за кредитними договорами відповідачкою виконано не було, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому, 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №19102023, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №09235-06/2023 від 07.06.2023, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем позивачу і сума позовних вимог за даним кредитним договором відповідає сумі, яка була відступлена від первинного кредитора за договором факторингу. Сума заборгованості відповідача становить 11 059 грн 05 коп. відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 та яка складається з простроченої суми заборгованості - 3 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 8 059 грн 05 коп. Також, 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 19102023, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги і за кредитним договором № 09259-06/2023 від 07.06.2023, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем позивачу і сума позовних вимог за даним кредитним договором відповідає сумі, яка була відступлена від первинного кредитора за договором факторингу. Сума заборгованості відповідача становить 13 125 грн відповідно з витягу реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 та яка складається з простроченої суми заборгованості - 3 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 10 125 грн 05 коп. Посилаючись на те, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання по сплаті кредитних коштів, позивач просив задовольнити позов та стягнути з неї заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 24 184 грн 05 коп. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 09235-06/2023 від 07.06.2023 та договором про надання фінансового кредиту № 09259-06/2023 від 07.06.2023, в сумі 24 184,5 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що умови кредитного договору в частині встановлення процентної ставки у розмірі 1,99% та 2,50% на день (що становить понад 700% річних) є несправедливими, порушують вимоги статей 203, 1056-1 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» та створюють істотний дисбаланс прав сторін. Скаржник стверджує, що нарахування таких відсотків у період воєнного стану суперечить засадам добросовісності та розумності (ст. 13, 14 ЦК України) та ігнорує обмеження, встановлені Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Апелянт звертає увагу на недотримання форми правочину, вказуючи, що повний текст договору був недоступний для ознайомлення та завантаження до моменту його підписання одноразовим ідентифікатором, що порушує ст.ст. 11, 638, 639 ЦК України. Також апелянт ставить під сумнів правомірність відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), посилаючись на відсутність належного повідомлення боржника про заміну кредитора в порушення ст. 516 ЦК України та можливу відсутність прав у первісного кредитора через анулювання ліцензії. Крім того, апелянт просить врахувати важкі особисті обставини (статус постраждалої від Чорнобильської катастрофи, скрутне матеріальне становище) та наявність ігрової залежності (лудоманії), підтвердженої довідкою КРАІЛ, що не було досліджено судом першої інстанції. У поданому відзиві на апеляційну скаргу Гончаренко Ю. А., в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Зазначає, що кредитні договори були укладені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до письмової форми згідно з Законом України «Про електронну комерцію», а умови договорів були доступні для ознайомлення на веб-сайті та в особистому кабінеті позичальника. Щодо розміру відсотків, позивач вказує, що законодавчі обмеження ставки до 1% на день набрали чинності пізніше (з грудня 2023 року) та не мають зворотної дії в часі, а сторони погодили розмір процентів при укладанні угоди (ст. ст. 627, 1054 ЦК України). Позивач наголошує на розмежуванні понять «неустойка» (штраф, пеня) та «проценти» за користування кредитом, стверджуючи, що мораторій у воєнний стан стосується лише штрафних санкцій, а не плати за користування коштами. Щодо факторингу, позивач стверджує, що відступлення права вимоги відбулося правомірно, а анулювання ліцензії первісного кредитора не впливає на дійсність переданих прав; крім того, до відзиву долучено копії повідомлень про відступлення. Стосовно особистих обставин (лудоманії тощо), позивач зауважує, що ці докази не були надані суду першої інстанції, а чинне законодавство не передбачає звільнення від цивільно-правової відповідальності на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження, а також спір у даній справі підпадає під вказане визначення вищенаведеної норми закону. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку на електрону адресу та в електронний суд ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та відповідачці ОСОБА_1 . Перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 07.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №09235-06/2023 за умовами якого надано відповідачу кредит в сумі 3 000 грн, на власні потреби строком на 360 днів, з кінцевим строком повернення до 31.05.2024 із сплатою 1,99 % в день, що становить 726,35 % річних (а.с. 9-13). 19.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19102023 від 19.10.2023. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 09235-06/2023 від 07.06.2023, що укладений між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 11 059 грн 50 коп., відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023, яка складається з простроченої заборгованість за сумою кредиту- 3 000 грн, простроченої заборгованості за відсотками 8 059 грн 50 коп. Також встановлено, що 07.06.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладений договір про надання фінансового кредиту № 09259-06/2023 , згідно з умовами якого відповідач отримала 3 000 грн, і мала повернути в строк до 31.05.2024 зі сплатою із сплатою 2,50 % в день, що становить 912, 50 % процентів річних за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. 19.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір Факторингу № 19102023 від 19.10.2023, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 09259-06/2023 від 07.06.2023, що укладений між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 13 125 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023, з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 10 125 грн. Сума та розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним договором відповідає сумі, яка була відступлена від первинного кредитора за договором факторингу. Пунктом 1.6 договорів про надання фінансового кредиту № 09235-05/2023 та № 09259-06/2023 від 07.06.2023 сторони узгодили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Договори від 07.06.2023 № 09235-06/2023 та від 07.06.2023 № 09259-06/2023 укладені відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджених Наказом директора ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» № 05-1/05/23 від 05.05.2023 (далі - Правила)), які в загальному доступі на сайті ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» за посиланням https://avans.credit/documents. Умовами п.п. 2.3, 2.4 кредитного договору визначено, що для отримання кредиту клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме Правилами надання коштів у позику. В тому числі і на умовах фінансового кредиту; Кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, примірним договором про дання кредиту та іншим, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України. За результатом ознайомлення з наведеною інформацією на сайті Товариства, клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудування платежів, після чого переходить до створення особистого кабінету. Згідно пункту 2.5 кредитних договорів для створення особистого кабінету, клієнт на сайті товариства вводить свій особистий або фінансовий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з смс-повідомлення або прийнявши вхідний дзвінок від Товариства та підтвердивши відповідну дію. Кредитні договори підписані електронним підписом відповідача ОСОБА_1 W2212 та W8807 відповідно. Встановивши, що 07.06.2023 між сторонами було укладено договори в електронній формі, що відповідає вимогам статей 207, 639, 1054, 1055 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», та факт отримання кредитних коштів та підтвердження заборгованості належними доказами, суд дійшов висновків про обґрунтованість вимог. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про незаконність умов договору, вказавши на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), який не був визнаний недійсним. Також суд підтвердив правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу та реєстру боржників до нього. Колегія суддів погоджується із висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.06.2023 між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договори про надання фінансового кредиту № 09235-06/2023 та № 09259-06/2023. Факт укладення договорів підтверджується підписанням їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про недоступність тексту договору та неусвідомлення його умов. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 сформував правовий висновок, згідно з яким: «якщо позичальник пройшов процедуру реєстрації на сайті фінансової установи, подав заявку на отримання кредиту та підписав договір за допомогою одноразового пароля (ідентифікатора), такі дії свідчать про його свідоме волевиявлення на укладення договору та згоду з його умовами». Апелянтом не спростовано, що вона особисто здійснила вхід до особистого кабінету та ввела унікальний ідентифікатор, отриманий на власний номер телефону, що є електронним підписом у розумінні Закону. Твердження про неможливість ознайомлення з текстом договору спростовуються пунктами 2.2-2.5 самих Договорів та Правилами надання коштів, які розміщені у вільному доступі на сайті кредитодавця та були доступні для завантаження в особистому кабінеті. Доводи апелянта про несправедливість умов договору в частині розміру відсотків (1,99% та 2,50% на день) є необґрунтованими. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів визначається в договорі залежно від кредитного ризику, попиту і пропозиції та інших факторів. Колегія суддів зауважує, що на момент укладення спірних договорів (07.06.2023) чинне законодавство України не містило імперативних обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки за споживчими кредитами. Обмеження денної ставки до 1% були запроваджені Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності пізніше - 24.12.2023. Відповідно до ст.ст. 5, 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, погоджена сторонами ставка у розмірі 1,99% та 2,50% на момент укладення договору відповідала вимогам закону. Підписавши договір, відповідач погодився з такими умовами (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17). Посилання скаржника на порушення норм законодавства щодо воєнного стану є помилковим тлумаченням права. Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, вказані норми не звільняють позичальника від обов`язку повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, передбачених статтею 1048 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 910/12345/22 (на яку посилається сам апелянт) міститься висновок про неможливість нарахування саме штрафних санкцій. З матеріалів справи слідує, що заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 09235-06/2023 від 07.06.2023 становить 11 059 грн 50 коп. та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 8 059 грн 50 коп.; та договором про надання фінансового кредиту № 09259-06/2023 від 07.06.2023, в сумі 13 125 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 10 125 грн. Отже позивачем не заявлялися вимоги про стягнення штрафів, пені чи інфляційних втрат. Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростований, підтверджений матеріалами справи і сумнівів у колегії суддів не викликає. Колегія суддів відхиляє доводи про недійсність відступлення права вимоги через неповідомлення боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тлумачення цієї норми свідчить, що відсутність повідомлення не тягне за собою недійсність договору факторингу, а лише надає боржнику право виконати зобов`язання на користь первісного кредитора. Оскільки апелянт не надав доказів сплати боргу ані первісному кредитору (ТОВ «Аванс Кредит»), ані новому кредитору, її зобов`язання залишається невиконаним і підлягає стягненню на користь належного кредитора, яким наразі є позивач. Щодо втрати ліцензії первісним кредитором, то дана обставина, яка настала 24.02.2025 (як вказує апелянт), тобто вже після укладення договору факторингу (19.10.2023), не впливає на дійсність переданого права вимоги, яке існувало на момент цесії. Доводи скаржника про наявність ігрової залежності та внесення її до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів, як підставу для відмови у позові, колегія суддів не приймає до уваги. Відповідно до ст. 36 ЦК України порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Обмеження дієздатності можливе лише за рішенням суду. Апелянтом не надано доказів того, що на момент укладення спірних договорів існувало рішення суду про обмеження її цивільної дієздатності. Сам по собі факт перебування у реєстрі КРАІЛ або наявність захворювання не звільняє особу від виконання цивільно-правових обов`язків відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України. Більше того, згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції (довідка КРАІЛ), не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки апелянт не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з поважних причин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець В. В. Саліхов