Постанова 4803 № 201/11257/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2940/25 Справа № 201/11257/24 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Городничої В.С., суддів Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Дніпрі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року у складі судді Батманової В.В. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2024 року ТОВ ФК Ейс звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-9), в якому позивач посилається на те, що 08.10.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №746129793 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року. В подальшому, 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/24. Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 50 837,60 грн, з яких 9 849,93 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 40 987,67 грн заборгованість за відсотками. Зазначає, що оскільки відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, позивачем було направлено їй вимогу про усунення порушення зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 50 837,60 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2 422,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позовних ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 127-130). Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 134-143), в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанцій. Також, позивач подав додаткові пояснення у справі (а.с. 241-243а). Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду зміні в частині обґрунтування відмови, з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.10.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №746129793 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9 850,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 договору). Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. За даними платіжного доручення від 08.10.2022 (а.с. 90) та довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (сформовано 03.01.2024) (а.с. 29), ОСОБА_1 на підставі договору від 08.10.2022 №746129793 надано кредит в сумі 9 850 грн строком на 1 день, з процентною ставкою 2,100% в день, який перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . За змістом розрахунку заборгованості, станом на 13.12.2022, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за період з 08.10.2022 по 13.12.2022 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту - 9 850,00 грн; нараховані відсотки 16 533,08 грн. Також з вказаного розрахунку вбачається, що на виконання умов Договору ОСОБА_1 здійснив оплату 09.10.2022 року - 202,00 грн (а.с. 74). За змістом розрахунку заборгованості, станом на 20.12.2023, який складено ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що за період з 13.12.2022 по 20.12.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту - 9 849,93 грн; нараховані відсотки 16 331,15 грн (а.с. 76-77). Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №746129793, станом на 20.08.2024, який складено ТОВ «ФК «Ейс», вбачається, що за період з 17.07.2024 по 20.08.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: прострочене тіло - 9 849,93 грн; прострочені відсотки 40 987,67 грн (а.с. 78) Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. 28.11.2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 41-44). Згідно умов цього договору TOB «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження TOB «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1 Договору). Право вимоги переходить від TOB «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги (п.4.1 Договору). 28.11.2019 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишились без змін (а.с. 47-48). 31.12.2020 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 49-52), згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції. Зокрема, п. 4.1 договору викладено в наступній редакції: «Наявне право вимоги переходить від TOB «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги». Згідно нової редакції п. 8.2 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 31.12.2021 TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 54). 31.12.2022 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року (а.с. 55). 31.12.2023 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року та викладено розділ 3 вищевказаного договору факторингу Фінансування та порядок розрахунків у новій редакції (а.с. 56). Як вбачається із витягу з реєстру прав вимоги №207 від 13.12.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022, у розмірі 26 181,08 грн, з яких 9 849,93 грн - заборгованість по основному боргу; 16 331,15 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 57-58). Сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 37,00% відсотка від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 1 007 817,94 грн (п. 2 Реєстру прав вимог). 30.10.2023 між клієнтом ТОВ «Таліон Плюс» та Фактором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023/01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 59-61). Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1 договору). Як вбачається із витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022, у розмірі 50 837,60 грн, з яких 9 849,93 грн - заборгованість по основному боргу; 40 987,67 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 64-65). Сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 3,10% відсотка від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 3 582 331,73 грн (п. 2 Реєстру прав вимог). 17.07.2024 року між Клієнтом ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Фактором ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/24 (а.с. 66-69), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 є невід`ємною частиною Договору. Загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладення даного договору. Загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить 54 357 607,45 грн. Ціна продажу за договором становить 279 009,27 грн, без ПДВ (п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року (а.с. 71-72) та акту прийому передачі реєстру боржників (а.с. 73) до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022, у розмірі 50 837,60 грн, з яких 9 849,93 грн - заборгованість по основному боргу; 40 987,67 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 71-73). Ціна продажу належна до сплати клієнту за цим реєстром боржників та визначена згідно п. 3.3. договору, складає 279 009,27 грн (п. 2 Реєстру боржників). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір №746129793 був укладений 08.10.2022 року, тобто майже через 4 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги, а тому відсутні підстави вважати, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», як черговий правонаступник кредитора, набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором. Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, зокрема, в частині відмови у задоволенні позову з підстав відсутності всіх доказів на підтвердження переходу права вимоги за договорами факторингу, що є самостійною підставою для відмови у позові. Інші зазначені судом підстави, зокрема, укладення кредитного договору з ОСОБА_1 після укладення договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи наступні мотиви. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Підпунктом 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» передбачено, що фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п. п. 1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Враховуючи, що строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 13.12.2022 року (день складання реєстру прав вимоги №207), тому станом на зазначену дату первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вправі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , за яким настав строк виконання. Таким чином, висновок суду про те, що правовідносини за кредитним договором №746129793 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли 08.10.2022 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а отже на час укладення даного договору боргові зобов`язання за кредитним договором від 08.10.2022 року ще навіть не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтовані та приймаються колегією суддів. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у справі доказів на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, так і за іншими договорами факторингу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВФК Ейс. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що: відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17 зроблено висновок про те, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах. В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо). Згідно п. 2.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100,00 грн, що сплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору. Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Розділом 4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено порядок відступлення права вимоги. Зокрема, пунктом 4.1. визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Як вбачається із витягу з реєстру прав вимоги №207 від 13.12.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022, у розмірі 26 181,08 грн, з яких 9 849,93 грн - заборгованість по основному боргу; 16 331,15 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 57-58). Сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 37,00% відсотка від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 1 007 817,94 грн (п. 2 Реєстру прав вимог). Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, тому колегія суддів вважає, що у зв`язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ ФК Ейс. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем також не надано доказів на підтвердження оплати і за наступними договором факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року та №17/07/24 від 17.07.2024 року. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі №916/2040/20). Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило також у разі неявки представника позивача у судове засідання, розгляд справи проводити за його відсутності, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляло. Ні суду першої ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано достатніх та допустимих доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022 року. Доводи апелянта про те, що факт здійснення оплати не впливає на відступлення прав вимоги, оскільки відповідно до умов договорів факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, на думку колегії судів є необґрунтованими. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зазначено, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Таким чином, наявні у справі реєстри прав вимог, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу. При цьому, колегія суддів вважає, що зміни, внесені до договору факторингу №28/1118-01 28.11.2018 року на підставі додаткової угоди №32 від 31.12.2023 року, де розділ 3 указаного договору факторингу Фінансування та порядок розрахунків викладено у новій редакції, не поширюються на спірні правовідносини у даній справі, оскільки на час передачі прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимог №207 від 13.12.2022 року нова редакція розділу 3 не діяла. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, правильно встановив характер правовідносин сторін, проте в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову частково прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення в частині мотивів відмови у задоволенні заяви. Доводи, приведені в апеляційній скарзі колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують вище вказані висновки колегії суддів. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги та частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржене рішення суду першої інстанції змінити у мотивувальній частині, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ейс - залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року. Головуючий В.С.Городнича Судді: М.Ю.Петешенкова Т.П. Красвітна