Постанова 4805 № 279/4274/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4274/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г. Номер провадження №33/4805/1067/25 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605, 60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 06 липня 2025 року близько 00:36 год., на 151 км. автотраси М-07 Київ-Чоп, поблизу м.Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Lada, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі охорони здоров`я в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, згідно ст. 266 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, вчинивши правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що мала бути законна зупинка транспортного засобу, в матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом, фабула протоколу не відповідає статті, справу розглянули у його відсутність. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що під час розгляду справи не був, оскаржувану постанову отримав 08 серпня 2025 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання останній у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності . За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №382660 від 06.07.2025 убачається, що 06 липня 2025 року близько 00:36 год., на 151 км. автотраси М-07 Київ-Чоп, поблизу м.Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Lada, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі охорони здоров`я в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, згідно ст. 266 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7). За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 7); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5151898 від 06.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 122 ч. 2 КУпАП (а.с 9); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.10); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 11); рапорті поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Ю.Ніцевича (а.с. 12); наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського (а.с. 13). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги відносно того, відсутні докази керування ним транспортним засобом спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейського, на яких зафіксовано рух автомобіля та його зупинку. Крім того, відеозапис періоду руху транспортного засобу до його зупинки та відкриття дверей є безперервним. Після зупинки відчиняються водійські двері, з яких виходить ОСОБА_1 , до останнього підходить поліціянт для перевірки документів керманича. В транспортному засобі перебуває лише ОСОБА_1 , зокрема, за кермом авто, поліціянт повідомив, що останній порушив правила комендантської години, на що він відповів «я нічого не порушую». Отже, як вбачається з відеозапису, факт керування ОСОБА_1 визнав особисто, зокрема, жодних заперечень стосовно не керування ним транспортним засобом на місці зупинки не надавав та погодився, що ««….я приїхав спати сюди, з жінкою посварився, я проїжджаю по 1000 км за день, розслабився, так вийшло з жінкою посварився, я розумію «нецензурна лайка» в штангу», просив щоб не складали матеріали. Доводи скарги, що зупинка транспортного засобу має бути законна, не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням комендантської години і Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, водія повідомлено уповноваженими особами про причину зупинки, що не викликало жодних заперечень з його боку, що підтверджується відеозаписами із нагрудних камер уповноважених осіб. Апелянт також в скарзі вказує на те, що вчинене правопорушення не відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення та змісту диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, ч. 1 ст. 130 встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння, про що і вноситься запис у протокол про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, кваліфікуючою ознакою є саме факт відмови від проходження огляду, про що зазначено у протоколі від 06.07.2025, тому його фабула повністю відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо розгляду судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_1 , що позбавило його можливості реалізувати його права передбачені ст. 268 КУпАП, то слід зазначити, що в силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов`язковою.Так, про судове засідання ОСОБА_1 повідомлявся судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23), будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Тому, з приводу наведених апелянтом доводів апеляційний суд вважає за необхідне, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», взяти до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного розгляду справи були оцінені усі доводи ОСОБА_1 , які останній не зміг висловити у місцевому суді та вказав в апеляційній скарзі, дана оцінка доказам у справі. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь