Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/18755/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18755/24 пров. № А/857/15303/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Хобор Р.Б., розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (головуючий суддя Потабенко В.А.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів у справі №380/18755/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : 05.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000192/1 від 07.06.2024; визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006960 від 07.06.2024. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Житомирська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що подані позивачем до митного оформлення товару документи містили розбіжності та митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Вказане було безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визначеної митницею митної вартості. Тому вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Товариство подало відзив на апеляційну скаргу вказавши, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі обставини справи, надав правильну оцінку всім наданим сторонам доводам та доказам, а тому рішення суду є правомірним, а апеляційна скарга такою, що не підлягає до задоволення. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ Сейф Гласс Факторі 29.06.2020 уклало контракт купівлі-продажу №29/06/2020-SG з компанією SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO.LTD. Протягом строку дії контракту до нього вносилися зміни та доповнення. Відповідно до істотних умов контракту (зі змінами та доповненнями) продавець - SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO.LTD (Китай) зобов`язується продати товар покупцеві на умовах контракту, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити продавцю узгоджену ціну. Предметом поставки є полівінілбутиральна плівка автомобільної якості, зокрема перероблена (ПВБ-плівка) та силіконові вакуумні мішки. Кількість, ціна, вартість та інші характеристики товару вказуються в інвойсах на кожну партію товару. На виконання умов контракту сторони погодили поставку партію товару перероблену PVB FILM (полівінілбутиральної плівки) в асортименті (виготовлена шляхом повторної переробки), що підтверджується комерційним інвойсом №CI20240108- ZH006 від 08.01.2024 на загальну суму 33967,45 доларів США. Погоджений до поставки товар поставлявся в Україну на умовах DAP Бердичів, Україна. Здійснювати митне оформлення товару позивач уповноважив ТзОВ БРОК ІМЕКС, що підтверджується договором №200923 про надання послуг по декларуванню товарів від 20.09.2023. Для митного оформлення випуску чи пропуску товарів до Житомирської митниці уповноваженою особою подано митну декларацію 24UA101020021162U9 від 06.06.2024 на товар: Плівка ПВБ (з полівінілбутиралю), непориста, неармована, нешарувата, без підкладки та не поєднана подібним способом з іншими матеріалами, виготовлена шляхом повторної переробки. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією 24UA101020021162U9 від 06.06.2024 такі документи: - Комерційний інвойс № СІ20240108-ZН006 від 08.01.2024; - Коносамент BW24030171 від 19.03.2024 - Накладна УМВС (SMGS) 17879 від 26.05.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 00005505 від 04.06.2024; - Супровідний документ Т1 (Dispathe note model TI) 24PL322080NS6NQEU1 від 13.05.2024; - Супровідний документ Т1 (Dispathe note model TI) 24UA204150OQF229J2 від 05.06.2024; - Сертифікат походження товару (Certificate of origin) С240764915550018 від 18.03.2024; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 7 від 15.12.2022; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 8 від 20.02.2023; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 29/06/2020-SG від 29.06.2020; - Договір про надання послуг митного брокера (Договір №200923 про надання послуг по декларуванню товару від 20.09.2023) 200923 від 20.09.2023. - Митну декларацію країни відправлення № 223120240000939426 від 15.03.2024 - Специфікацію (Specification) від 08.01.2024. У поданій митній декларації № 24UA101020021162U9 від 06.06.2024 митна вартість товару позивачем була позивачем визначена за ціною контракту щодо товару, який імпортується (основний метод). 06.06.2024 відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь на запит щодо митної декларації 24UA101020021162U9 від 06.06.2024 позивачем було повідомлено митний орган про те, що всі наявні документи подано до митного оформлення. Надалі відповідачем здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом. Внаслідок цього Житомирською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000192/1 від 07.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006960 від 07.06.2024. Позивач з такими рішеннями відповідача не погодився, відтак, звернувся до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно ч.3 ст.246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу. Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України. Таким чином, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів. Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Судом апеляційної інстанції встановлено, що мотивуючи спірне рішення про коригування митної вартості, митний орган зазначає, що відповідно до п. 1.1 контракту № 29/06/2020-SG від 29.06.2020 з урахування змін, внесених доповненням № 8 від 20.02.2023 продавець зобов`язується поставити у власність (продати), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити (купити) полівінілбутиральну плівку та силіконові вакуумні мішки, загальна ціна, загальна вартість, умови поставки, а також інші характеристики, які вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту та погоджуються сторонами окремо на кожну партію товару, що постачається. Вищевказані умови зовнішньоекономічного контракту свідчать про те, що документ (інвойс), в якому визначені найменування, перелік, кількість, ціна і загальна вартість товару повинен бути погоджений обома сторонами. До митної декларації долучено інвойс № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024, який не містить підпису уповноваженої особи покупця або інших відміток, які б свідчили про те, що даний документ є узгоджений сторонами. Як стверджує позивач, замовлення товару у компанії SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO.LTD та його підтвердження провадилося шляхом переговорів у телефонному режимі та шляхом листування у електронній пошті. Відповідно до доповнення № 9 від 30.11.2023, що являється невід`ємною частиною контракту № 29/06/2020-SG від 29.06.2020, в п.п. 1.1 внесено зміни наступним текстом: Продавець зобов`язується поставити у власність (продати), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити (купити) полівінілбутиральну плівку (зокрема перероблену) - плівка ПВБ та силіконові вакуумні мішки, далі по тексту Товар, загальна кількість, ціна, загальна сума, а також інші характеристики, якого вказані в інвойсах, які являються невід`ємною частиною даного Контракту, далі п.п. 1.2 Контракту виключено, тобто даним доповненням зазначено, що згідно умов контракту ніяким чином не передбачено узгодження документів підписом уповноваженої сторони покупця. Інвойс № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024, що виставлений продавцем товару - це рахунок, на підставі якого здійснюється оплата за поставлений товар, тому даний документ не може містити підпису покупця товару. Окрім цього, наявність такого підпису покупця на даному документі не передбачено жодним нормативним актом. На підтвердження узгодження сторонами замовленого товару до позовної заяви було додано прайс-лист (разом з його перекладом) до інвойсу №CI20240108-ZH006 від 08.01.2024, який містить підпис та печатки двох сторін: представника SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO.LTD та представника ТзОВ Сейф Гласс Факторі. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно листа Державної митної служби від 01.03.2011 року № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз`яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів. Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Апеляційний суд вважає, що у цьому випадку позивачем надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. Водночас, відсутність підпису уповноваженої особи покупця в інвойсі не впливає на ціну товару, яка фактично сплачена, що підтверджується платіжною інструкцією. Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що митниці надано даний документ з приховуванням частини тексту (праве поле), що стосується загальної вартості товару поартикульно та в цілому. Крім того, згідно із наданим текстом інвойсу № CI20240108-ZH006 загальна вартість партії товару становить 3396 доларів США, тоді як задекларована вартість товару становить 33967,45 доларів США. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент подачі документів до митного оформлення товару, у уповноваженої особи (декларанта) був наявний інвойс № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024 у такій якості, що кінцевої частини загальної вартості/суми що підлягала оплаті за товар не було відображено з технічних причин неякісне фото документу, що надала для пред`явлення лінія перевезення та оригінал даного документу слідував разом з вантажем і був у запломбованому контейнері. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не спростоване відповідачем. Так, правильна вартість товару відповідно до інвойсу № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024 повинна становити та становить 33967,45 доларів США, а надане до митниці фото цього ж інвойсу містило неповний текст 3396 доларів США. Декларант задекларував вартість товару вказавши в митній декларації правильну суму - 33967,45 доларів США. Тотожну суму вартості товару також зазначено в наданих до митного оформлення документах: митній декларації країни відправлення № 223120240000939426 від 15.03.2024, транзитному документі MRN T1 №24PL322080NS6NQEU1. Отже, вказане зауваження митного органу не може слугувати підставою для збільшення нарахувань митної вартості товару. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно із п. 4.1 контракту покупець здійснює 100% післяоплату від загальної суми проформи-інвойсу упродовж 60 календарних днів після отримання коносамента (дати коносамента). Коносамент № BW24030171 складено 19.03.2024, таким чином оплата за товар повинна бути здійснена покупцем до 19.05.2023. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Слід зазначити, що контрактом № 29/06/2020-SG від 29.06.2020 сторони визначили умови оплати за товар п. 4.1 та не передбачили можливості зміни умов оплати за товар інвойсом або іншим документом. Щодо цього апеляційний суд зазначає, що відповідно до доповнення № 9 від 30.11.2023, що є невід`ємною частиною Контракту № 29/06/2020-SG від 29.06.2020, в п.п. 4.1 внесено зміни наступним текстом Покупець проводить оплату за товар відповідно до умов зазначених у комерційному інвойсі. У Комерційному інвойсі № CI20240108- ZH006 від 08.01.2024 у графі умовами оплати зазначено: 100% оплата через 30 днів після отримання вантажу на складі. Вантаж було отримано вантажоодержувачем 08.06.2024, що підтверджується СМР №00005505, тому на момент митного оформлення товару, уповноважена особа немала можливості надати до митного органу будь яких платіжних документів, що стосувалися б оплати за товар, який підлягав митному оформленню. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. Водночас Житомирська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17. До того ж, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, такі не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18. Також, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав: відповідно до п. 3.3 Контракту № 29/06/2020-SG від 29.06.2020 умови поставки товару вказуються в інвойсі. Враховуючи виявлені митним органом розбіжності та відсутністю на інвойсі № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024 будь-яких відміток, які б свідчили про погодження документу зі сторони покупця, митниця вважає, що умови поставки товару DAP BERDICHEV неузгодженими сторонами, що створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування відомостей графи 20 МД № 24UA101020021162U9, що впливає на складові митної вартості витрати на транспортування та навантаження/розвантаження товару. Щодо цього апеляційний суд зазначає, що наявність на інвойсі № CI20240108-ZH006 від 08.01.2024 такого підпису покупця на даному документі не передбачено жодним нормативним актом. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно листа Державної митної служби від 01.03.2011 року № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз`яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів. Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. У даному разі, позивачем надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. Отже, відсутність підпису уповноваженої особи покупця в інвойсі не впливає на ціну товару, яка фактично сплачена, що підтверджується платіжною інструкцією.. Також, в оскаржуваному рішенні зазначено: згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару та інші відомості, що мають значення для перевірки правильності визначення митної вартості, викладені у супровідному документі Т1 № 24PL322080NS6NQEU1 від 13.05.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 223120240000939426 від 15.03.2024 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України необхідно надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Так, офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України видно, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою. Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Разом з тим згідно вимог закону митному органу надано право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Водночас, відповідачем не доведено суду правомірності поведінки уповноваженого працівника під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару стосовно того, чому документи, надані позивачем, не були розцінені як документи складені іноземною мовою міжнародного спілкування, як це передбачено ст. 254 Митного кодексу України. Також апеляційний суд зазначає, що митний орган не надав доказів щодо вимоги у уповноваженої особи (декларанта) будь-яких перекладів документів на українську мову, що могло б слугувати для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, а лише зазначив, що необхідно надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Отже, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не зазначив, які конкретно документи необхідно було перекласти та не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17. Суд апеляційної інстанції зазначає що статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або

3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей. Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дата та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18). Слід зауважити, що митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар. Окрім того, що митний орган обмежився лише прирівненням ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент якість та умови поставок). Суд апеляційної інстанції також зазначає, що навіть наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вищою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта, і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 05.05.2022, справа № 2040/6019/18. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган не довів, що поданий позивачем пакет документів для митного оформлення ввезених товарів є неповним та містить розбіжності, які впливали на числові показники митної вартості товару, водночас визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Відтак, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару і як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000192/1 від 07.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006960 від 07.06.2024. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № №380/18755/24- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга Р. Б. Хобор