Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/2026/25

Справа № 345/2026/25 Провадження № 22-ц/4808/1651/25 Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2025 року, у складі судді Кулаєць Б. О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У червні 2025 року представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 479234-КС-002 від 03.12.2023 в розмірі 63069,69 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір № 479234-КС-002 про надання кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. 05.02.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 479234-КС-002, відповідно до якої сторони домовились внести зміни в п. 2.7 договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 02.09.2024». Також 30.05.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 479234-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 06.02.2025. Боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 479234-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 23.04.2025 існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі 63069,69 грн, з яких: 14248,51 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 48821,18 грн - сума прострочених платежів по процентах. Просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 479234-КС-002 від 03.12.2023 в розмірі 63069,69 грн, з яких: 14248,51 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 48821,18 грн - сума прострочених платежів по процентах, а також стягнути судовий збір. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2025 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 479234-КС-002 від 03.12.2023 станом на 23.04.2025 в розмірі 59146,11 грн, з яких: 14248,51 грн заборгованості за тілом кредиту та 44897,60 грн заборгованості за відсотками. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2271,70 грн судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» адвокат Клименко Т. В. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції із вказаного питання не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором. Відсотки по кредитному договору № 479234-КС-002 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції не нараховувались та не включені до позовних вимог. Боржником було сплачено заборгованість по процентам за Договором № 479234-КС-002 про надання кредиту лише частково, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, що було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 Договору. Проценти за користування кредитом у загальній сумі 48 821,18 грн включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16103334% в день - у сумі 11 095,56 грн у період з 03.12.2023 по 17.06.2024 (включно) та нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% в день - у сумі 37 725,62 грн у період з 18.06.2024 по 06.02.2025 (включно). Розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №479234-КС-002 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Зазначає, що розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 479234-КС-002 про надання кредиту від 03.12.2023 року та Додатковими угодами №1, №2, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 48 821,18 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» по процентам за користування кредитом, а саме: змінити суму стягнення з 44 897,60 грн на суму 48 821,18 грн; в решті рішення суду залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат у справі. ОСОБА_1 правом на подачі відзиву не скористалась. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договорами споживчого кредиту добровільно не погашена. З урахуванням перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суд встановив заборгованість відповідачки за відсотками за вказаним кредитним договором у розмірі 44897,60 грн. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII) Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У справі, яка переглядається, встановлено, що 03.12.2023 ТОВ «Бізнес Позика» та позичальник ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 479234-КС-002 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За договором кредитодавець надав 15 000 грн строком на 16 тижнів, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. Процентна ставка: стандартна 2,00 % на день, занижена 1,16103334 % на день, фіксовані. 05.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до договору № 479234-КС-002, якою змінено п. 2.7 договору та встановлено строк його дії до 02.09.2024. 30.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою знову змінено п. 2.7 договору та продовжено строк дії договору до 06.02.2025. Згідно розрахунку позивача станом на 23.04.2025 за кредитним договором № 479234-КС-002 від 03.12.2023 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 63 069,69 грн, з яких 14 248,51 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 48 821,18 грн прострочені проценти. Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 %. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував поетапне зменшення розміру денної процентної ставки, внаслідок чого наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, виходячи із максимальної денної процентної ставки 1 % за період кредитування, є правильним та виконаний відповідно до норм матеріального права. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Водночас колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому у спірних правовідносинах денна процентна ставка протягом всього періоду кредитування повинна становить 1,16103334 %, та відповідає принципу свободи договору, оскільки всі умови договору повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Кредитний договір № 479234-КС-002 від 03.12.2023 з урахуванням додаткових угод № 1 від 05.02.2024 та № 2 від 30.05.2024 укладений строком 62 тижні до 06.02.2025. Суд першої інстанції, врахувавши умови договору та додаткових угод щодо процентних ставок і порядок їх нарахування, а також п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», дійшов висновку, що до 19.08.2024 включно позивач правомірно нараховував відсотки. Станом на цю дату заборгованість становила 34 781,16 грн, з яких 14 248,51 грн тіло кредиту та 20 532,65 грн відсотки. Водночас, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні заборгованості за відсотками за період з 20.08.2024 по 06.02.2025 підлягає застосуванню гранична денна процентна ставка 1 %, встановлена Законом України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим обґрунтований розмір заборгованості за відсотками за вказаний період становить 24 364,95 грн. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2025 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: І. В. Бойчук О. О. Томин