Ухвала КАС ВС № 240/24957/22

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 16 грудня 2025 року м. Київ справа №240/24957/22 адміністративне провадження № К/990/50213/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №240/24957/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати з 01 червня 2022 року підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 червня 2022 року, нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01 червня 2022 року підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01 червня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року. 10 квітня 2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у неналежному виконанні рішення від 12 січня 2023 року у справі №240/24957/22 в частині ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з 01 січня 2025 року в розмірі 3200,00 грн. - направити відповідачу окрему ухвалу про зобов`язання відповідача вжити заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 12 січня 2023 року у справі №240/24957/22 Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 01 грудня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги скаржник зазначає, що копія оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року надійшла на його поштову адресу 23 листопада 2025 року, що підтверджується копією конверта Сьомого апеляційного адміністративного суду. Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером R067038105580, яким направлено ОСОБА_1 копію постанови від 25 серпня 2025 року, надіслане судом 14 листопада 2025 року та вручене адресату 23 листопада 2025 року. Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За змістом приписів частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Тобто особи, які беруть участь у справі, у тому разі, якщо вони не погоджуються з ухваленими (постановленими) судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє касаційне оскарження тільки у визначених законом випадках. Правилами частини другої статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Варто зауважити, що частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які за наслідками їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до Верховного Суду. ОСОБА_1 у касаційному порядку оскаржує постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, ухвалену за наслідками здійснення апеляційного перегляду ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів вважає, що юридичні приписи частини другої статті 328 КАС України не передбачають можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду судом апеляційної інстанції, яка постановлена за результатами розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, а виняткові обставини скаржником не наведені та не встановлені Судом самостійно, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 1 частини першої статті 333 КАС України в контексті здійснення касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у порядку статті 383 КАС України, висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08 червня 2023 року у справі №420/8564/20, від 18 липня 2023 року у справі №640/7500/21. Керуючись статтями 328, 333, 383 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №240/24957/22.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №240/24957/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа