Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15529/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 р. Справа № 520/15529/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю ДІС ГРУПП, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.10.25 по справі № 520/15529/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІС ГРУПП до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління ДПС у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заяву позивача та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення від 15.10.2025 в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення її з відповідачів в частковому розмірі по 1500,00 з кожного є незаконним та необґрунтованим, оскільки розмір витрат за надання правової (правничої) допомоги в сумі 15000,00 грн. є справедливим і співмірним в розумінні ч. 5 ст. 134 КАС України. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Зазначає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме 3000,00 грн, не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДІС ГРУПП задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12840590/40814521 від 08.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.01.2025 №4. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 15.01.2025 №4, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП», датою її фактичного подання на реєстрацію. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12840588/40814521 від 08.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.01.2025 №6. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 15.01.2025 №6, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП», датою її фактичного подання на реєстрацію. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12840591/40814521 від 08.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 26.02.2025 №1. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 26.02.2025 №1, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП», датою її фактичного подання на реєстрацію. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12840589/40814521 від 08.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.02.2025 №2. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 28.02.2025 №2, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП», датою її фактичного подання на реєстрацію. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління ДПС у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП» судовий збір у розмірі 4844,80 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служба України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІС ГРУПП» судовий збір у розмірі 4844,80 грн. Представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області та ДПС України на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн. Задовольняючи частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), оскільки справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги: подання адміністративного позову до суду, представництво інтересів позивача у інших державних органах, направлення відповіді на відзив іншим учасникам справа, не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". З огляду на викладене, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважав розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано копії наступних документів: договору №03/06-25 про надання правничої (правової) допомоги від 03.06.2025; рахунку-фактури № СФ-1 від 03.06.2025, рахунку фактури № СФ-2 від 24.06.2025, платіжної інструкції № 3101 від 06.06.2025, платіжної інструкції № 3139 від 27.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 09.10.2025. Згідно п.п. 4.1. і 4.2 договору №03/06-25 від 03.06.2025 розмір гонорару за надання правничої допомоги за даним договором, а також конкретний вид правничої допомоги та строки сплати гонорару, визначаються у рахунках. Гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку за надання конкретного виду правничої допомоги за цим Договором. 09.10.2025 між адвокатом та позивачем складено акт прийому-передачі наданих послуг за договором №03/06-25 від 03.06.2025, згідно якого, Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу по справі № 520/15529/25 в суді першої інстанції: підготовка і складення позовної заяви до суду про визнання протиправними і скасування рішень комісії податкового органу регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії; підготовка та подання додаткових пояснень по справі; участь в судовому засіданні. Вартість послуги становить 15000,00 грн. За надання правової допомоги позивач сплатив адвокату обумовлену суму, що підтверджено платіжними інструкціями №3101 від 06.06.2025 на суму 7 500,00 грн. та №3139 від 27.06.2025 на суму 7 500,00 грн. Відповідач, заперечуючи щодо ухвалення додаткового судового рішення, зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн є явно завищеним, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, ціну позову, витрачений адвокатом час на виконання робіт та обсяг наданих послуг. Зазначив, що по розгляду подібних спорів вже існує судова практика, ознайомитися з якою можливо у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що беззаперечно спрощує процес аналізу норм чинного законодавства, яке унормовує спірні правовідносини та підготовку документів до суду. Просив в ухваленні додаткового рішення відмовити. Надаючи оцінку документам, що надані з метою обґрунтування розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, колегія суддів зазначає, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Суд також звертає увагу, що представником позивача не надано розрахунок часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, що унеможливлює встановити час, який адвокатом було витрачено на підготовку позовної заяви до суду про скасування рішень про відмову в реєстрації ПН, процесуальне представництво прав та інтересів Клієнта в суді першої інстанції, участь у судовому засіданні, а відповідно і розрахунку вартості кожної послуги. Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом (ГУ ДПС у Харківській області) як у запереченні на клопотання про ухвалення додаткового судового рішення так і у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що по розгляду подібних спорів вже існує судова практика, ознайомитися з якою можливо у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що беззаперечно спрощує процес аналізу норм чинного законодавства, яке унормовує спірні правовідносини та підготовку документів до суду. Суд апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, враховуючи ціну та предмет позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в розмірі 3000,00 грн, по 1500,00 грн з кожного. При вирішенні заяви позивача судом першої інстанції було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви й такі заявниками апеляційних скарг не спростовані. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційних скарг спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДІС ГРУПП, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 по справі № 520/15529/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк