LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд451/380/25

від 15.12.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Справа № 451/380/25 Головуючий у 1 інстанції: Куцик-Трускавецька О.Б. Провадження № 22-ц/811/2034/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заочне рішення Радехівського районного суду Львівської області від 08 травня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії), - ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії). В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 12 вересня 2016 року отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серія 12ААВ №917937 їй було встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання) до 01 листопада 2022 року. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідачці було продовжено виплату пенсії в період із 01.11.2022 року до 30.04.2023 року. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою в якій просила припинити виплату їй пенсії, оскільки вона не пройшла переогляд. Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що оскільки відповідачка не мала права на отримання пенсії в період з 01.11.2022 року до 30.04.2023 року, виплачені їй кошти підлягають поверненню, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 неодноразово надсилались листи з пропозицією повернути кошти. Станом на 14 січня 2025 року ОСОБА_1 повернула лише 1459.51 грн. Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Позивач вважає, що до переплати пенсії призвели саме неправомірні дії відповідача. З наведених підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суми зайво отриманої пенсії в розмірі 12 473.00 грн. Заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 08 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено. Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних відомостей. Стверджує, що законодавством передбачено лише два виключення з цього правила, а саме: якщо виплата відповідних грошових сум сталась внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача. Вважає, що дії відповідачки є саме тією обставиною, яка впливає на пенсійне забезпечення та призвела до переплати пенсії. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Випискою з акту огляду МСЕК серія 12ААВ №917937 від 27 жовтня 2021 року підтверджується, що в результаті огляду ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності загального захворювання до 01 листопада 2022 року (дата чергового переогляду 25.10.2022 року). Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби COVID19» розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 14-6, яким передбачено, що у випадку пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби COVID19, повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю. На виконання вищевказаних нормативних актів позивачем було продовжено виплату пенсії ОСОБА_1 на період з 01 листопада 2022 року по 30 квітня 2023 року. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування громадян №16 (сервісний центр) з заявою, в якій просила припинити виплату пенсії у зв`язку з непроходженням нею МСЕК щодо продовження групи інвалідності. Листами Відділу обслуговування громадян №16 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 лютого 2024 року № 1300-5219-8/17664, від 28 серпня 2024 року № 1300-5219-8/150058, від 14 лютого 2023 року № 1300-5219-8/20635, від 24 липня 2023 року 1300-5219-8/107919 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність прибути у Відділ обслуговування громадян №16 (сервісний центр) для вирішення питання про повернення переплати пенсії, яка виникла в результаті непідтвердження групи інвалідності. Відносини, що виникають у процесі призначення, перерахунку і виплати пенсій, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, якими визначений порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. Статтею 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Згідно із частиною 1 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року № 25-3. Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника. При цьому відповідальність може бути покладена на пенсіонера виключно в наслідок зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17. Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом. Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічне тлумачення ст.ст. 1212, 1215ЦК України надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15. Верховний Суд у Постановах по справах: №711/1509/17 від 12 грудня 2018 року, №554/1809/17 від 21 грудня 2018 року у справі, № 307/2100/16-ц від 31 жовтня 2018 року, №487/2596/17від 13 квітня 2020 року дійшов до висновку, що тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Так, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява № 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факти підроблення документів або подання відповідачем до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які б стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку пенсіонера, або недобросовісності відповідача. Разом з тим, нарахування та виплата пенсії відповідачу, який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській, як особа з інвалідністю у період з 01 листопада 2022 по 30 квітня 2023 року поза межами строку встановленої інвалідності відбувалася за ініціативою позивача, що був обізнаний зі строком, на який відповідачу встановлювалася група інвалідності, з огляду на те, що такий зазначено у виписці з акту огляду МСЕК, наданій при призначені пенсії, однак продовжив нарахування та виплату пенсії поза межами цього строку. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 12743.00 грн. Доводи апеляційної скарги щодо недобросовісності дій ОСОБА_1 не підтверджуються матеріалами справи, а самостійне подання ОСОБА_1 заяви про припинення виплати пенсії не може свідчити про зловживання з її боку. Враховуючи, що позивачем не доведено недобросовісності з боку відповідача, що є обов`язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат чи виплат внаслідок рахункової помилки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії). З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надало належних доказів недобросовісності та вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_1 при отриманні перерахованих їй коштів. Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 15 грудня 2025 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 08 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.. Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»