Постанова 4818 № 639/3019/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова 02 грудня 2025 року м. Харків справа № 639/3019/22 провадження № 22-ц/818/337/25 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» відповідач - ОСОБА_1 правонаступниками якого є ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова Світлана Леонідівна, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харків апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року в складі судді Труханович В.В.,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова Світлана Леонідівна, про визнання прав іпотекодержателя, визнання майна предметом іпотеки та визначення порядку виконання судового рішення. Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 15.62-00/08-КІ, за умовами якого позичальник отримала від банку грошові кошти у розмірі 2 424 000,00 грн. Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 15.62-00/08-Д101, предметом якого була нежитлова будівля літ. «С-2» загальною площею 1476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі іпотечного договору внесені відомості до Державного реєстру іпотек, державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, у зв`язку із чим банк був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з неї та поручителів заборгованості. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги банку задоволені в повному обсязі і стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 694 575,15 грн. Рішення суду дотепер не виконано. 08 липня 2014 року постановою Господарського суду Харківської області у справі № 922/2459/14 відкрито ліквідаційну процедуру банкрута Повного товариства «Євтушенко і КО». Зазначений вище предмет іпотеки нежитлова будівля був включений до ліквідаційної маси банкрута. Щодо нього були скасовані обтяження. Він був реалізований на відкритих торгах, переможцем яких став ОСОБА_6 , який 01 жовтня 2014 року зареєстрував за собою право власності на це майно. 25 лютого 2015 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 922/2459/14 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року, припинено провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство Повного товариства «Євтушенко і КО». У подальшому 02 листопада 2015 року вищезазначена нежитлова будівля зареєстрована як вклад до статутного капіталу ТОВ «Кепітал Естейт». 18 листопада 2015 року та 27 червня 2016 року на підставі договорів про відступлення прав вимоги він придбав у банку права вимоги до ОСОБА_7 за кредитним договором та іпотечним договором від 27 червня 2008 року. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі № 639/5409/18, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсними відкриті тоги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року та свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_6 , а також витребувано зазначену нежитлову будівлю з незаконного володіння ТОВ «Кепітал Естейт». 16 грудня 2021 року проведено поділ нежитлової будівлі на дві групи нежитлових приміщень загальною площею 741,7 кв.м. та 734,8 кв.м., право власності на які зареєстровано за ТОВ «Кепітал Естейт». 31 січня 2022 року право власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі судових рішень Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_3 . Оскільки кредитний договір та договір іпотеки є чинними, визнання недійсними торгів, на яких було реалізовано предмет іпотеки, свідчить про фактичне відновлення іпотеки з 27 червня 2008 року. Поділ предмета іпотеки та зміна власника не впливають на чинність іпотеки. Проте, у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку, він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за простроченим кредитним зобов`язанням ОСОБА_2 та застосувати позасудовий спосіб звернення стягнення. Вважав, що строк позовної давності, на його думку, не пропущений, оскільки з 13 травня 2021 року право іпотеки відновило свою дію, і з цього часу його права були порушені. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності. Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції помилково застосував наслідки спливу строку позовної давності. Вирішуючи спір про визнання права іпотекодержателя, суд помилково вказав про відлік строку позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання прав іпотекодержателя за договором іпотеки, а не з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому строк позовної давності не залежить від дати невиконання боржником основного зобов`язання. Обмеження будь-яким строком позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено Апелянт вважає, що ним не пропущений строк позовної давності, оскільки з 13 травня 2021 року право іпотеки відновило свою дію, і саме з цього часу у іпотекодержателя з`явилось право на позов про поновлення іпотеки. До того ж, 16 грудня 2021 року предмет іпотеки поділений на два окремих об`єкти, що повністю виключило можливість внести відомості про іпотеку до реєстру на підставі договору іпотеки. Крім цього, позивач мав намір реалізувати своє право на реєстрацію іпотеки у державному реєстрі у позасудовому порядку шляхом звернення до реєстратора, однак втратив оригінал договору іпотеки та з липня 2020 року по жовтень 2022 року вживав заходів щодо отримання дублікату. Проте суд не надав належної оцінки його клопотанню про поновлення строку позовної давності. Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року рішення суду скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові з інших підстав. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що права позивача, як нового іпотекодержателя не порушені, він не позбавлений можливості реалізувати право звернення стягнення на предмет іпотеки. Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому Верховним судом зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає актуальній практиці Верховного Суду. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Ухвалою суду від 01.07.2025 до участі у справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 залучені ОСОБА_2 та Харківська міська рада. Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 27 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 15.62-00/08КІ, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 2 424 000,00 грн. під 23% річних зі строком користування до 26 червня 2015 року. 18.11.2015 на підставі договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами № 21 МБ позивач придбав права вимоги до ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором ( т.1 а.с. 19-27). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитом відповідач ОСОБА_2 передала ВАТ «ВТБ Банк» в іпотеку нерухоме майно нежитлову будівлю літ. «С-2» загальною площею 1 476,5 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у справі іпотечним договором № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року. 12.05.2016 року на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.Ю. за реєстровим № 861, позивач придбав права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки. (т.1 а.с. 32- 43). Право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором встановлено у п.п. 1, 4 іпотечного договору № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року. Пункт 5 іпотечного договору № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року передбачає право іпотекодержателя застосувати такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (за рішенням суду) та позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя). Іпотека нежитлової будівлі літ. «С-2» за адресою: АДРЕСА_1 припинилася в 2014 році, у зв`язку з реалізацією на відкритих торгах предмету іпотеки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2009 року по справі № 2-3187/09/11 (№ в ЄДРСР 6453182) з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (поручителя), ОСОБА_5 (поручителя) на користь банку було стягнено заборгованість за кредитним договором № 15.62-00/08КІ від 27.06.2008 року у розмірі 2 694 575 грн 15 коп. 02.04.2010 року було відкрито виконавче провадження № 18401552 з виконання зазначеного судового рішення. Станом на момент розгляду справи виконавче провадження не закінчено. Наявні у справі судові рішення господарських судів по справі № 922/2459/14 свідчать про те, що у 2014 році розпочалася процедура банкрутства Повного товариства «Євтушенко і Ко». До складу ліквідаційної маси боржника було включено майно засновників товариства, які відповідали за зобов`язаннями боржника, в тому числі до ліквідаційної маси було включено нежитлову будівлю «С-2» загальною площею 1 476,5 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 45-68). В подальшому будівлю було реалізовано на відкритих торгах у формі аукціону, переможцем торгів став ОСОБА_6 , який передав це майно у статутний фонд ТОВ «Кепітал-Естейт». ( т.1 а.с. 77-78). Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року у вищезгаданій справі скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року про включення до ліквідаційної маси боржника майнових активів засновників Повного товариства «Євтушенко і Ко», провадження у справі про банкрутство припинено ( т.1 а.с. 79-82) 13 травня 2021 року Харківським апеляційним судом було ухвалено постанову у справі № 639/5409/18, якою задоволено позов ОСОБА_3 : визнано недійсними відкриті торги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року з продажу на товарній біржі «Ресурс-інформ» нежитлової будівлі літ. «С-2» за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійним свідоцтво про право власності на будівлю, видане 01.10.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В. на ім`я ОСОБА_6 , витребувало будівлю з незаконного володіння ТОВ «Кепітал-Естейт». (т.1 а.с. 112-126). 16 грудня 2021 року проведено поділ нежитлової будівлі на дві групи нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1-16 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 741,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539859063120, та нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-39 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 734,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539885163120, право власності на які зареєстровано за ТОВ «Кепітал Естейт» на підставі свідоцтва про право власності, висновку про поділ предмета іпотеки, технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 02 липня 2021 року, видавник: ТОВ «Пріма-КР» (т. 2. 135-136, 137-144). 31 січня 2022 року право власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі рішень Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 112-119) Зобов`язання відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 15.62-00/08КІ від 27.06.2008 року станом на момент розгляду справи не виконані. На підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ від18 листопада 2015 року до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» від ПАТ «ВТБ Банк» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які укладені між банком та ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 86-111). 02.02.2023 ТОВ «ФК «Поліс» подало до суду клопотання про поновлення строку позовної давності. В обґрунтування поважності причин пропуску посилається на те, що з 24.09.2014 до 13.05.2021 року предмет іпотеки вважався реалізованим на прилюдних торгах в межах справи про банкрутство ПТ «Євтушенко і КО», у зв`язку з чим позивач не міг реалізувати ні судовий, ні позасудовий спосіб захисту свої прав, оскільки іпотека вважалась припиненою на підставі п.2 ч.1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку». У позивача з`явилась можливість реалізувати своє право на захист лише з 13.05.2021 року - моменту визнання торгів з продажу предмету іпотеки в судовому порядку недійсними. Також позивач звертався до нотаріуса з проханням видати дублікат іпотечного договору, проте 22.12.2020 приватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. 22.09.2022 Полтавський апеляційний суд у справі №638/3704/21 визнав незаконною та скасував зазначену постанову приватного нотаріуса. Тільки 19.10.2022 позивач отримав від приватного нотаріуса ХМНО Машкової С.Л. дублікат іпотечного договору. Крім цього внаслідок поділу предмету іпотеки на два окремих об`єкти нерухомого майна він не міг використати позасудовий спосіб відновлення свої прав. Позивач не передбачав та не міг передбачити, що предмет іпотеки буде поділений, що унеможливить використання внесення в Реєстр відомостей про іпотеку. (т.2 а.с. 37-40). За змістом постанови Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року від 07.07.2020 ТОВ «ФК «Поліс» звернулося з адвокатським запитом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про видачу дубліката іпотечного договору №15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008, зареєстрованого в реєстрі за №1855, з підстави втрати оригіналу даного договору. Проте постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Машкової С.Л. №132/02-31 від 22.12.2020 у видачі дубліката іпотечного договору №15.62-00/08-ДІ 01 від 27.06.2008, який зареєстрований в реєстрі за №1855 було відмовлено. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду визнала незаконною та скасувала зазначену постанову приватного нотаріуса та зобов`язала останнього видати ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» дублікат іпотечного договору №15.62-00/08-ДI від 27 червня 2008 року (т.2 а.с. 145-152). 30.11.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено: договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.., зареєстрований в реєстрі за N?5400. За умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 групу нежитлових приміщень 1-го поверху та договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстрований в реєстрі за N?5403. За умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 групу нежитлових приміщень 2-го поверху (т.5 а.с. 78,79). Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 20.11.2025 ОСОБА_1 належить група нежитлових приміщень 1-го поверху №-1 -:- 16 у нежитловій будівлі лат. «С-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та група нежитлових приміщень 2-го поверху №-1 -:- 39 у нежитловій будівлі лат. «С-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. т. 6 а.с. 121-122) Ухвалою суду від 05.11.2024 залучено до участі справі №639/3019/22 як правонаступника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т. 5 а.с. 44 - 46) Листом від 21.04.2025/П №436/02-14 відокремлений підрозділ П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори повідомив, що нотаріальною конторою було отримано претензію від кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 . Надати відомості про наявність спадкоємців не вбачається можливим (т.6 а.с.69) Ухвалою суду від 01.07.2025 залучено до участі справі №639/3019/22 як правонаступників відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Харківську міську раду (а.ст. 6 а.с. 86-89). Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2025 встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та жінки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу в період з 2006 р. по 09.05.2024 р. (т.6 а.с.118-120). Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За положеннями ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України). Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України(ч.2ст. 509 ЦК України), якими в тому числі є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627,628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно частин 1статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За договором №21МБ від 18 листопада 2015 року від ПАТ «ВТВ Банку» до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які укладені між банком та ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Таким чином, договір іпотеки є за своєю суттю договором застави нерухомого майна. Отже, позивач, набувши право вимоги за кредитним договором № 15.62-00/08КІ від 27.06.2008, набув право вимоги і за договором іпотеки № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду у справі №922/2416/17. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду в справі №914/2350/18 (№914/608/20). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Поліс» посилалося на те, що Товариство 18 листопада 2015 року та 27 червня 2016 року на підставі договорів про відступлення прав вимоги придбав у банку права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та іпотечним договором від 27 червня 2008 року, предметом якого є спірне майно. 30.11.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено: договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.., зареєстрований в реєстрі за N?5400. За умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 групу нежитлових приміщень 1-го поверху та договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстрований в реєстрі за N?5403. За умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 групу нежитлових приміщень 2-го поверху. Ухвалою суду від 05.11.2024 залучено до участі справі №639/3019/22 як правонаступника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Листом від 21.04.2025/П №436/02-14 відокремлений підрозділ П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори повідомив, що нотаріальною конторою було отримано претензію від кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 . Надати відомості про наявність спадкоємців не вбачається можливим. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2025 встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та жінки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу в період з 2006 р. по 09.05.2024 (т. 6 а.с.118-120). Враховуючи викладене, правонаступниками за договором іпотеки № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року є спадкоємці покійного ОСОБА_1 , одним з яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу в період з 2006 р. по 09.05.2024 (т. 6 а.с.118-120). Оцінюючи добросовісність останнього набувача ОСОБА_9 іпотеки - ОСОБА_2 , судова колегія враховує, що: - ОСОБА_2 є боржником за договором кредиту від 27.06.2008 ( т. 1 а.с. 19 10) та іпотекодавцем за іпотечним договором № 15.62- 00/08-ДІ01 від 27.06.2008 ( т.1 а.с. 32 235); - за змістом рішень господарських судів ОСОБА_2 була учасником Повного Товариства « Євтушенко і КО», в процедурі банкрутства якого був скасований запис про іпотеку та реалізований предмет іпотеки ( т. 1 а.с. 45 67, 79 83). - згідно відкритих даних ЄДРСР ОСОБА_10 була стороною у справі № 635/334/13 ц за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та встановлення права користування цим майном ; - ОСОБА_10 була відповідачем у справі № 639/5409/18 за позовом ОСОБА_3 про визнання відкритих торгів від 24.09.2014 року Предмету іпотеки недійсними з підстав порушення його права власності на Предмет іпотеки , що виникло під час шлюбу з ОСОБА_11 у період з 20.02.1982 по 18.03.2013 року. Постановою Харківського апеляційного суду у справі № 639/5409/18 позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано торги від 24.09.2014 року Предмету іпотеки недійсними та витребувано з незаконного володіння ТОВ «Кепітал Естейт» Предмет іпотеки. ( т. 1 а.с. 120 126). - 31.01.2022 ОСОБА_3 зареєстрував паво власності на Предмет іпотеки за собою в цілому, хоча був власником лише частини зазначеного майна та на підставі висновку щодо технічної можливості поділу від 02.07.2022 поділив його на два об`єкти у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-16 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 741,7 кв.м., та нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-39 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 734,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 . ( т. 1 а.с. 135 144 ). - за змістом договорів купівлі продажу від 30.11.2023 ОСОБА_3 одноособово розпорядився кожним з нежитлових приміщень, що входять до складу Предмета іпотеки продавши їх ОСОБА_1 (т.5 а.с. 78,79). - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 в період з 2006 по 09.05.2024 перебували у фактичних шлюбних відносинах, як чоловік та жінка. ОСОБА_12 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Харківського районного суду Харківської області (т. 6 а.с.118-120); Аналіз ч. 2 ст. 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Встановлені обставини дозволяють зробити висновок про недобросовісність як покупця ОСОБА_1 , який мав змогу довідатись про існування іпотеки, від своєї фактичної дружини так і його правонаступника ОСОБА_2 , яка є боржником та іпотекодавцем у спірних правовідносинах. Оскільки предмет іпотеки не є новоствореним майном, тому на нього поширюється статус предмета іпотеки відповідно до договору іпотеки № 15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008. Поділ предмета іпотеки не припиняє іпотеку нерухомого майна, адже зареєстровані на підставі такої дії об`єкти нерухомості набувають статусу предмета іпотеки. У зв`язку з зазначеним наявний предмет іпотеки до цього часу виступає забезпеченням виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Зазначене свідчить що існують підстави для визнання права позивача як іпотекодержателя на Предмет іпотеки, що належав ОСОБА_13 правонаступником якого є ОСОБА_2 . Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору. Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02). Сутність вимоги іпотекодержателя до особи, яка набула статус іпотекодавця (набувач відповідного нерухомого майна), про визнання права іпотеки при відчуженні предмета іпотеки не виключає застосування до неї позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 127/12920/23). Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Верховний Суд неодноразово зауважував, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 646/4041/19, від 29 жовтня 2024 року у справі № 183/3002/23, від 26 серпня 2025 року у справі № 953/7012/23). У справі, яка переглядається, перебіг позовної давності розпочався 25.02.2015 року, з часу припинення провадження у справі№922/2459/14 про банкруство повного товариства «Євтушенко і Ко» (т.1 а.с.. 82). Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те що позивач мав довідатись про порушення належного йому права іпотекодержателя з цього часу з дня набрання зазначеним рішенням законної сили. Згідно частин 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16. Позовна заява містить клопотання про поновлення строку позовної давності. Оцінюючи зазначені в клопотанні доводи, судова колегія вважає, що наведені позивачем підстави для поновлення строку позовної давності є поважними, оскільки предмет іпотеки був реалізований на відкритих торгах від 24 вересня 2014 року на користь ТОВ «Кепітал-Естейт», що унеможливлювало поновлення прав іпотекодержателя відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України. Лише з набранням чинності постанови Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 року припинили існувати обставини, що свідчили про припинення іпотеки. Крім того, 16.12.2021 року Предмет іпотеки був поділений на два окремих об`єкти нерухомого майна, що позбавляло позивача внесення відомостей про іпотеку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі дублікату Іпотечного договору. З матеріалів справи встановлено, що у липні 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу дубліката іпотечного договору. Проте 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії. У зв`язку з цим позивач був вимушений 17 березня 2021 року звернутися до суду з позовом про визнання зазначеної постанови незаконною, її скасування та зобов`язання нотаріуса видати дублікат іпотечного договору. 22 вересня 2022 року Полтавський апеляційний суд у справі № 638/3704/21 скасував постанову приватного нотаріуса та зобов`язав останнього видати позивачу дублікат, який позивач фактично отримав 19 жовтня 2022 року. Таким чином ТОВ «ФК «Поліс» не втрачало інтерес до Предмету іпотеки та вчиняло активні дії направлені на поновлення порушеного права іпотекодержателя. Враховуючи викладенесуд помилково вважав, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. Тому клопотання ТОВ про поновлення строку підлягає задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання за ТОВ «ФК» Поліс» прав іпотекодержателя за іпотечним договором №15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року стосовно нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень 1-гота 2-го поверху № 1 -:- 16 у нежитловій будівлі літ. "С - 2", загальною площею 741.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 іпотекодавцем якого є ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову. Водночас, судова колегія вважає, що позовна вимога ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» щодо визначення порядку виконання судового рішення не підлягає задоволенню, оскільки визначення способу чи порядку виконання судового рішення допускається лише за наявності об`єктивних перешкод або невизначеності, які унеможливлюють його виконання у передбачений законом або судовим актом спосіб. У даному випадку такі обставини відсутні, оскільки основні позовні вимоги задоволені та прийняте рішення є чітким та таким, що підлягає безпосередньому виконанню без додаткового уточнення порядку його реалізації. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Поліс» задоволено частково, тому з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Поліс» належить стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3308 грн та апеляційної скарги в розмірі 4962 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» задовольнити частково. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (код в ЄДРПОУ 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року стосовно нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 -:- 16 у нежитловій будівлі літ. "С - 2", загальною площею 741.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539859063120 іпотекодавцем якого є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (код в ЄДРПОУ 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.62-00/08-ДІ01 від 27.06.2008 року стосовно нерухомого майна, а саме групи нежитлових приміщень 2-го поверху № 1 -:- 39 у нежитловій будівлі літ. "С - 2", загальною площею 734.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539885163120, іпотекодавцем якого є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» судовий збір в розмірі 8270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 16.12.2025. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук