Постанова 4813 № 514/880/23

Номер провадження: 22-ц/813/4429/25 Справа № 514/880/23 Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.11.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., при секретарі: Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайлов Олег Афанасійович, на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року про привід боржника по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про привід боржника ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В: 30 січня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. звернулась до суду із поданням, в якому просила застосувати до боржника ОСОБА_1 примусовий привід через відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області на 10 годину 25 лютого 2025 року до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. за адресою: офіс 6-2, будинок №7, вулиця Маршала Говорова, м. Одеса. В обґрунтування подання зазначено, що 28 вересня 2023 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. 26 червня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328 203,19 гривні. 11 липня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 22 175,08 гривень, в тому числі: судовий збір - 4 175,08 гривень; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3 000 гривень; витрати на правничу допомогу - 15 000 гривень. 13 серпня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 22 175,08 гривень, в тому числі: судовий збір - 4 175,08 гривень; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3 000 гривень; витрати на правничу допомогу - 15 000 гривень. 03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. 03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328 203,19 гривні. За заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. були відкриті виконавчі провадження, а саме : -ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328 203,19 гривні; -ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 22 175,08 гривень, в тому числі: судовий збір - 4 175,08 гривень; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3 000 гривень; витрати на правничу допомогу - 15 000 гривень; -ВП НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 16 жовтня 2024 року об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в зведене виконавче провадження НОМЕР_5. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 16 жовтня 2024 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та арешт майна боржника ОСОБА_1 .. Посилаючись на те, що рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, встановити місце фактичного мешкання боржника неможливо, приватний виконавець просила задовольнити подання про примусовий привід боржника. Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. про привід боржника ОСОБА_1 -задоволено. Застосовано до боржника ОСОБА_1 примусовий привід на 25 лютого 2025 року о 10 годині до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни, що знаходиться за адресою: 65058, Одеська область, м. Одеса, вулиця Маршала Говорова, будинок №7, офіс №6-2 . Копія ухвали направлена до відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області для виконання. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайлов О.А. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні подання приватного виконавця, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права. Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень в електронний кабінет Електронного суду (т. 2 а.с. 38-43). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Матеріалами справи встановлено, 13 серпня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 22 175,08 гривень, в тому числі: судовий збір - 4 175,08 гривень; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3 000 гривень; витрати на правничу допомогу - 15 000 гривень. 03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. 03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328 203,19 гривні. За заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. були відкриті виконавчі провадження, а саме: -ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328 203,19 гривні; -ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 22 175,08 гривень, в тому числі: судовий збір - 4 175,08 гривень; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3 000 гривень; витрати на правничу допомогу - 15 000 гривень; -ВП НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 16 жовтня 2024 року об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в зведене виконавче провадження НОМЕР_5. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 16 жовтня 2024 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та арешт майна боржника ОСОБА_1 .. В подані про привід боржника ОСОБА_1 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. зазначає, що 16 жовтня 2024 року нею було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик до виконавця на адресу боржника ОСОБА_1 , які останній отримав особисто, однак на виклик не з`явився. Також в подані зазначено, що на запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України Державною прикордонною службою України надано відповідь про те, що боржник ОСОБА_1 в період з 16 жовтня 2024 року по 30 січня 2025 року не перетинав державний кордон. Задовольняючі подання про застосування до боржника ОСОБА_1 примусового приводу через відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., суд першої інстанції виходив із того, що в самостійному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржнику були неодноразово надіслані виклики про явку на прийом до державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому листі. Однак, станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа, встановити місце фактичного мешкання боржника неможливо. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд встановив характер спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих учасниками справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання про застосування до боржника ОСОБА_1 примусового приводу Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що він з 02 грудня 2022 року перебуває за межами території України, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження та про виклики з вимогою з`явитись до приватного виконавця, щодо сплати боргу, він не отримував. ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки не доведено факти повідомлення боржника про необхідність прибуття до виконавця, ухилення його від виконання судового рішення. Однак, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження». За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Пунктом 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає право державного виконавця на звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника. Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність примусовому приводу боржника. Під час розгляду подання про примусовий привід боржника відповідно до ст. 438 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з`явилась без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття. На підтвердження вказаних обставин приватним виконавцем має бути надано належні та допустимі докази, зокрема, розписка боржника про вручення рекомендованого поштового відправлення. Так, колегія суддів враховує, що 16 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та про виклик до виконавця на адресу боржника ОСОБА_1 , які останній отримав особисто, що підтверджується посиланням на трекномери поштового відправлення АТ «Укрпошта», однак на виклик не з`явився (т. 1 а.с. 210). Отже, доводи апеляційної скарги про неповідомлення боржника про наявність відкритого виконавчого провадження, спростовуються матеріалами справи, а саме наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності не належать об`єкти нерухомого майна. За інформацією ПФУ та ДФС боржник доходи не отримує. В МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно Акту від 26.11.2024, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., 16 жовтня 2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик з`явитись до виконавця, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. 26 листопада 2024 року, на виклик приватного виконавця боржник не з`явився, пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа не надав, достовірних відомостей про доходи та майно не надав, про причини неявки не повідомив. Згідно Акту від 29.11.2024, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є., 16 жовтня 2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано вимогу бути присутнім та надати приватному виконавцю доступ до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту майна боржника, який відбудеться 28 листопада 2024 року з 10 години до 17 години. 28 листопада 2024 року приватним виконавцем зроблено вихід за зазначеною адресою для проведення опису та арешту майна боржника. Двері приміщення на вимогу приватного виконавця відчинено не було, доступу до будинку боржником не надано. Отже встановлено, що приватним виконавцем здійснювалася перевірка місця проживання боржника, однак ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації станом на час прибуття виконавця не було виявлено, про що складено відповідні акти. Звертаючись до суду із відповідним поданням про застосування до боржника ОСОБА_1 примусового приводу, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надала суду докази на підтвердження вчинення виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника та їх безрезультатності. Крім того, матеріали справи містять докази вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів щодо встановлення місця проживання боржника з метою ефективного здійснення виконавчих дій по виконанню рішення суду та докази того, що вжиті виконавцем заходи були безрезультатні і нею не здобуто ніякої інформації про місцезнаходження боржника ОСОБА_1 .. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України він з 02 грудня 2022 року (станом до 07 листопада 2024 року) не перебуває на території України, однак на думку апеляційного суду вказані обставини свідчать про те, що останній не виконує обов`язок передбачений п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був повідомити виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження. Окрім того, інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, надана лише апеляційному суду, а тому є новим доказом, який не був досліджений судом першої інстанції. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. З урахуванням наведеного, привід боржника не є істотним втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а здійснений судом у відповідності до вимог національного і міжнародного законодавства. Отже, боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, свідомо ухилявся від виконання покладених на нього обов`язків за виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження», яке полягає у невиконанні вимог приватного виконавця та нез`явлення до нього, чи хоча б намагання вирішити це питання, що, у свою чергу, значно ускладнює здійснення виконавчого провадження та вказує на існування ймовірності повного ухилення боржника від виконання судового рішення. При цьому, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Отже, доводи наведені в апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди боржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, необхідності переоцінки доказів, яким суд першої інстанція надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд в повній мірі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайлов Олег Афанасійович залишити без задоволення. Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 01 грудня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік О.С. Комлева