Постанова Харківський апеляційний суд № 635/2847/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/2847/25 Головуючий І-ї інстанції - Назаренко О.В. Провадження № 33/818/1340/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ч.4 ст.121 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Дєдової Н.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 04 квітня 2025 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 по вул. Полтавське шосе, 208 А у смт Пісочин, повторно протягом року керував та надавав послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом автобус Mercedes державний номерний знак НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідає вимогам правил, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме наявні тріщини та сколи в межі дії склоочисників та вітровому склу та не був укомплектований працездатним вогнегасником із незакінченим терміном придатності відповідно типу транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п.31.4.7.є, 31.1 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що справу було розглянуто за його відсутності, при цьому, жодних судових повісток про призначення судового засідання він не отримував ніякими засобами зв`язку. Крім того, оскаржувана постанова була прийнята судом під час дії повітряної тривоги, що є порушенням його прав на судовий захист. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо його безпідставної зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом із цим, відеозапис події не містить відомостей про обставини, викладені в оскаржуваному рішенні, зокрема, відсутній факт відеофіксації локалізації тріщини вітрового скла в зоні роботи склоочисників транспортного засобу автобусу Mercedes, державний номерний знак НОМЕР_1 . Мотиви суду До початку судового розгляду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких підстав, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі ОСОБА_1 , та розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серіїї ЕПР1 №290398 від 04.04.2025 року убачається, що 04 квітня 2025 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 по вул. Полтавське шосе, 208 А у смт Пісочин, повторно протягом року керував та надавав послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом автобус Mercedes державний номерний знак НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідає вимогам правил, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме наявні тріщини та сколи в межі дії склоочисників та вітровому склу та не був укомплектований працездатним вогнегасником із незакінченим терміном придатності відповідно типу транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п.31.4.7.є, 31.1 Правил дорожнього руху України. Частина 2 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті. Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до п. 31.4.7.е Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. Стаття 23 Закону України від 05.06.2014 року № 1315-VII "Про стандартизацію" національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч.1 ст.23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно- правовими актами (ч.2 ст.23). Державним стандартом України 3649:2010 встановлено вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів та методи їх контролювання. Тобто, вимоги ДСТУ 3649:2010 не підпадають під регулювання Правил дорожнього руху. В п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» видно, що на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Крім того, стандарт ДСТУ 3649:2010 застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649:2010 під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб`єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів. Отже, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників згідно норм п.п.31.1, 31.3, 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.4 ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення водія до адміністративної відповідальності за цією нормою. Апеляційний суд наголошує, що на законодавчому рівні не закріплено, що тріщина на склі є технічною несправністю транспортного засобу, при наявності якої заборонено експлуатацію транспортного засобу. Частина 4 статті 121 КУпАП за своєю структурою є бланкетною та відсилає саме до Правил дорожнього руху, в яких передбачено випадки коли забороняється експлуатація транспортних засобів. ЄСПЛ в рішенні у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що поняття закону у світлі принципу nullum crimen sine lege охоплює, як писане так і не писане право, яке мусить бути доступним та передбачуваним. ЄСПЛ висуває такі основні вимоги до якості «закону», які забезпечують його правову визначеність: 1) доступність закону, 2) визначеність закону, 3) передбачуваність закону. Тобто, норма Закону повинна бути чітко сформульована, щоб особа знала межі дозволеності своєї поведінки, співставляла її та передбачала відповідно до Закону. В даному випадку Законодавство України чітко регулює заборони, яких повинна особа дотримуватись і тільки в разі їх порушення, може наставати адміністративна відповідальність. Суд апеляційної інстанції наголошує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. При цьому, апеляційний суд враховує, що факт, чи є тріщина на вітровому склі підставою для заборони експлуатації авто, не може ґрунтувася виключно на візуальній оцінці поліцейського, в той час як матеріали даного судового провадження не містять ані акту огляду ТЗ з деталізацією наявних дефектів авто, ані будь-якого експертного висновку з цього приводу. Водночас, згідно даних відеозапису, апеляційний суд убачає в діях ОСОБА_1 порушення ним вимог п. 31.4.7.е Правил дорожнього руху України, а саме - відсутність працездатного вогнегасника із незакінченим терміном придатності відповідно типу транспортного засобу. Відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови КМУ від 03 вересня 2009 року №934), автобус (пасажирський автомобіль), що має більш, ніж 9 місць для сидіння з місцем водія включно, з повною масою понад 5 т має містити вогнегасники: один порошковий закачного типу ВП-5(з) або з газом-витискувачем у балоні ВП-5 із зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг. Вага Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI варіюється залежно від конфігурації кузова та надбудови, але загалом споряджена маса (без вантажу) знаходиться в діапазоні 4260-5200 кг, а максимально допустима загальна маса (з вантажем) може досягати 5000-7425 кг. Згідно відеозапису події, у транспортному засобі автобус Mercedes державний номерний знак НОМЕР_1 , підчас огляду співробітниками поліції було виявлено два вогнегасники, які не відповідали вище наведеним вимогам, а саме - із зарядом вогнегасної речовини менше 5 кг та один з них - із закінченим терміном придатності. Водночас, як убачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №509157 від 04.04.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП за те, що водій керував ТЗ, надаючи послуги з перевезення пасажирів за встановленим маршрутом, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху. Частина 4 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті. Зважаючи на викладене, та з урахуванням відсутності в діях ОСОБА_2 порушення ним п.31.1 ПДРУ за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у даному випадку відсутня повторність. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25). За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_2 протоколу за ч.4 ст. 121 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, доводи ОСОБА_2 про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності та без належного повідомлення про час та місце судового розгляду не є спроможними за таких підстав. Приймаючи рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду або письмових пояснень не подавав. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду з огляду на наступне. Так, як убачається з матеріалів справи, після надходження справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 до Харківського районного суду Харківської області, її було призначено до розгляду у судове засідання на 06.05.2025 року, на 12.06.2025 року та на 03.07.2025 року. Про судове засідання, призначене на 06.05.2025 року о 10 год. 15 хв., ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення йому судової повістки за поштовою адресою, зазначеною у протоколі ( АДРЕСА_1 ), однак, повістка повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 14) Про судове засідання, призначене на 12.06.2025 року о 10 год. 15 хв., ОСОБА_1 було повідомлено судом аналогічним чином, судова повістка знову повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 15) При цьому, ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату (а.с. 9-10), що, в свою чергу, свідчить про обізнаність останнього про перебування справи про адміністративне правопорушення щодо нього на розгляді Харківського районного суду Харківської області. Про розгляд справи, призначеної на 03.07.2025 року о 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 , з рахуванням не отримання ним судових повісток засобами поштового зв`язку, було повідомлено за допомогою телефонограми, оформленої секретарем судового засідання 01.07.2025 року, за змістом якої ОСОБА_1 було повідомлено про виклик його у судове засідання на вище вказану дату за номером мобільного телефону, зазначеному у матеріалах справи. (а.с. 16) З огляду на викладене вбачається, що судом першої інстанції вживались всі можливі заходи з метою сповіщення ОСОБА_1 про неодноразово призначені судові засідання. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений 04.04.2025 року, а судом справа розглянута 03.07.2025 року, тобто, майже через три місяці. Однак, достовірно знаючи, що в суді першої інстанції відносно нього знаходяться матеріали справи про адміністративні правопорушення за протоколом від 04.04.2025 року, останній на протязі майже трьох місяців до суду не з`являвся, про розгляд справи відносно нього не цікавився, ніяких особистих доводів чи письмових пояснень на спростування обставин правопорушення та складеного відносно нього протоколу, окрім заяви щодо відкладення судового розгляду, до суду не надав. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, яку він, на власний розсуд, не побажав реалізувати, що призвело до розгляду справи без урахування його позиції, а тому доводи заявника про порушення його прав в суді першої інстанції у цій частині апеляційний суд визнає неспроможними. Доводи апелянта щодо розгляду справи судом першої інстанції під час дії повітряної тривоги також не заслуговують на увагу, оскільки особисто ОСОБА_1 участь у судовому засіданні не приймав, клопотання про відкладення розгляду справи із зазначених підстав до суду не подавав, а тому апеляційний суд не убачає у даному випадку порушенням його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на судовий захист. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 . На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити нову. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик