Постанова Київський апеляційний суд № 363/1031/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/13143/2025 справа №363/1031/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2025 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є., повне судове рішення складено 20 травня 2025 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У лютому 2025 року КП "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за опалення. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Починаючи з листопада 2021 року, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами склались договірні відносини на основі публічного договору приєднання, який набрав чинності через 30 днів з моменту його розміщення на офіційному сайті органу місцевого самоврядування 03 жовтня 2021 року, умови якого в частині оплати наданих позивачем комунальних послуг відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2024 року заборгованість відповідача складає 45 298,38 гривень. Нарахування відповідачу проводилися згідно із тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1032 від 09 червня 2016 року, №1101 від 09 червня 2016 року, рішенням Вишгородської районної ради № 502-33-VII від 29 листопада 2018 року, № 649-39- VII від 20 серпня 2019 року, № 698-41- VII від 12 грудня 2019 року, № 777-43- VII від 20 лютого 2020 року, рішення Вишгородської міської ради № 448 від 13 жовтня 2021 року, № 535 від 29 листопада 2021 року, № 259 від 26 жовтня 2022 року. У відповідності до Актів обстеження теплового вузла обліку та звітів за споживання теплової енергії житлового будинку за період з жовтня 2017 року по грудень 2024 року позивач забезпечував відповідача послугами з опалення по квартирі в цілому. Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23 квітня 2025 року, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за опалення із жовтня 2017 року по лютий 2025 року у сумі 42 349,72 гривень. Стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради заборгованість за опалення за період з жовтня 2017 року по лютий 2025 року в розмірі 42 349,72 грн та судовий збір в розмірі 3 028 грн, а всього 45 377,72 грн. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач кошти за надані послуги з теплопостачання в період з жовтня 2017 року по лютий 2025 року своєчасно та в повному обсязі не сплачував. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано. Відхиливши доводи відповідача щодо того, що акти обстеження комерційного вузла обліку є недостовірними та мають ознаки підробки, суд вказав, що такі доводи є надуманими, голослівними, необґрунтованими та не підтвердженими. Щодо тверджень відповідача про пропуск позовної давності суд першої інстанції вказав, що згідно пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім цього, суд послався на пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Суд установив порушення відповідачем зобов`язання по оплаті наданих комунальних послуг, що тягне настання цивільно-правової відповідальності винних осіб, які мають сплатити суму боргу, про яку просить позивач.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що суд безпідставно прийняв докази позивача, подані з порушенням процесуальних строків без клопотання про їх поновлення, чим порушив вимоги частини 8 статті 83 ЦПК України та принцип процесуальної рівності сторін. Крім того, суд поклав у основу рішення документи сумнівної достовірності, не витребувавши їх оригінали та не перевіривши автентичність. Вказує, що 08 квітня 2025 року відповідачем подано заяву про сумнівність поданих позивачем доказів, в якій висловлено сумніви щодо достовірності деяких актів обстежень, наданих позивачем. Зокрема зазначено, що деякі акти обстежень містять ознаки підробки а також неможливість встановити відповідність копій оригіналам. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у призначенні судової експертизи, необхідної для встановлення обсягів спожитої теплової енергії та правильності розрахунків, що порушило право відповідача на доведення істотних для справи обставин, гарантоване статтею 103 ЦПК України. Суд також не забезпечив належного доказування позивачем заявлених вимог і неправомірно переклав обов`язок доведення правильності розрахунків на відповідача, чим порушив норми статті 76-81 ЦПК України. Суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" і Методики розподілу №315, оскільки позивач не довів відповідність своїх нарахувань зазначеним нормативним актам і не надав належних розрахунків. Мотивуючи наведеним, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

5. Позиція учасників справи. 12 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи. Мотивуючи клопотання вказує, що позивач обґрунтовував вимоги копіями документів під назвами «Вибірка по особовому рахунку за період» і «Довідка до суду про проведені нарахування та залишок заборгованості», зазначаючи, що розрахунок здійснено у програмі «1С:Бухгалтерія підприємства». Водночас відповідач у відзиві наголошував, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості, доказів фактичного споживання теплової енергії, застосованих тарифів і методики розрахунку, а надані документи є незрозумілими, суперечливими та не підтверджені первинними бухгалтерськими даними. Також відсутні докази надання послуг у лютому-березні 2022 року, а акти обстеження теплових вузлів мають ознаки недостовірності. З метою встановлення дійсного розміру заборгованості відповідач просив призначити судову економічну експертизу, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив, вважаючи, що спеціальні знання не потрібні. На переконання відповідача, саме експертний висновок може об`єктивно підтвердити або спростувати правильність нарахувань і є необхідним для повного з`ясування обставин справи. Відмова у призначенні експертизи порушує принцип всебічності судового розгляду та позбавляє відповідача можливості довести свою позицію. Мотивуючи наведеним, просить призначити у цивільній справі №363/1031/25 за позовом КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії судову економічну експертизу.

1. На вирішення експерта поставити такі питання: Чи відповідає розподіл обсягів постачання теплової енергії позивачем у період з 25.01.2019 по 28.02.2025 вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018? Який обсяг (кількість) теплової енергії спожито відповідачем (або розподілено на відповідача відповідно до чинної методики) за період з 01.10.2017 по 28.02.2025, з розбивкою по місяцях? Яка сума підлягає до сплати відповідачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням встановлених тарифів та фактичного обсягу споживання (або розподіленого обсягу відповідно до чинної методики), за період з 01.10.2017 по 28.02.2025, з розбивкою по місяцях?

2. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ідентифікаційний код юридичної особи 02883096, адреса: вулиця Сім`ї Бродських, 6, Київ, 03057), як спеціалізованій експертній установі, що має необхідних фахівців для проведення такого виду досліджень.

3. Надати в розпорядження експерта всі матеріали цивільної справи № 363/1031/25.

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

5. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на відповідача ОСОБА_1 .

6. На час проведення експертизи провадження у справі зупинити. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вирішуючи питання за клопотанням скаржника про проведення судової економічної експертизи, колегія суддів вказує про таке. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК). Частиною 1 статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За змістом частини 1 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частина 2 статті 102 ЦПК України). Колегія суддів не убачає підстав для задоволення поданого клопотання, оскільки відповідачем не обґрунтовано необхідність проведення такої експертизи. Так, на спростування неправильності наданих позивачем розрахунків відповідач не навів підстав уважати невідповідності розрахунків Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, не визначив в чому полягає неправильність або необґрунтованість нарахувань, наведених позивачем. Крім цього, відповідно до підпункту 1.2.3 пункту 1.2. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, одним із основних видів (підвидом) експертизи є економічна експертиза бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій. Розділом ІІІ науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначено види економічної експертизи, зокрема: експертиза документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності; експертиза документів про економічну діяльність підприємств й організацій; експертиза документів фінансово-кредитних операцій. Аналіз положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень свідчить про те, що основними видами економічної експертизи є дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку, фінансово-господарської діяльності, фінансово-кредитних операцій. Водночас у даній справі предметом дослідження є правильність розрахунку вартості наданої комунальної послуги, що встановлюється за показаннями вузла обліку та затвердженими тарифами, а не бухгалтерська діяльність чи фінансові документи підприємства. Крім цього, ураховуючи підстави подання скаржником клопотання, колегія суддів зазначає, що розділ ІІІ Науково-методичних рекомендацій Мін`юсту підтверджує, що економічна експертиза спрямована на аналіз бухгалтерських документів, тоді як перевірка застосування Методики розподілу комунальних послуг - це питання правильного застосування нормативного акту, а отже належить до компетенції суду, а не експерта. Крім цього, матеріали справи містять докази надання послуг із зазначенням щомісячного показника вузла обліку, а також розмір установленого тарифу, отже колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення експертизи.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради відповідно до даних статуту здійснює господарську діяльність з постачання теплової енергії та надання відповідних комунальних послуг. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 червня 2016 року №1032, установлено Вишгородському районному комунальному підприємтсву "Вишгородтепломережа" тариф на теплову енергію для потреб населення на рівні 1 112,35 гривень за 1 Гкал (а.с. 11). Згідно даних постанови Національної комісії, що здійснює, державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює, державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171» №1101 від 09 червня 2016 року установлено тариф 1354,29 грн./Гкал (а.с. 12). Рішенням Вишгородської районної ради Київської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення, на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» №502-33-VІІ від 29 листопада 2018 року з 16 грудня 2018 року тариф на теплову енергію для потреб населення без ПДВ становить 1 314,86 грн за 1 Гкал. На послуги з централізованого опалення для населення (з ПДВ), у тому числі з будинковими та квартрирними приладами обліку теплової енергії, 1 597,31 гривень за 1 Гкал. Без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 49,71 грн/м2 (а.с. 13). Рішенням Вишгородської районної ради Київської області «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення з урахуванням відшкодування втрат, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, встановлення та їх оприлюднення Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» №649-39-VІІ від 20 серпня 2019 року установлено тариф 1752,12 грн./Гкал (а.с. 14). Рішенням Вишгородської районної ради Київської області «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення, на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» №698-41-VІІ від 12 грудня 2019 року установлено тариф 1657,47 грн./Гкал (а.с. 15). Рішенням Вишгородської районної ради Київської області «Про встановлення тарифу на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення з урахуванням коригування, шляхом вилучення зі структури тарифу втрат, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, встановлення та їх оприлюднення Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради №777-43-VII від 20 лютого 2020 року встановлено тариф на теплову енергію для населення 1 502,66 гривень за 1 Гкал (а.с. 16). Рішенням Вишгородської міської ради Київської області «Про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» №448 від 13 жовтня 2021 року застосовано до кінцевого споживача тариф на теплову енергію 1502,66 грн./Гкал (а.с. 17). Рішенням Вишгородської міської ради Київської області «Про встановлення КП «Вишгородтепломережа» ВМР тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення» №535 від 29 листопада 2021 року встановлено тариф 1 502,66 грн./Гкал (а.с. 18-19). Рішенням Вишгородської міської ради Київської області «Про встановлення КП «Вишгородтепломережа» ВМР тарифі на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення» №259 від 26 жовтня 2022 року установлено тариф 1502,66 грн./Гкал (а.с. 20-21). На підтвердження надання послуг позивачем надано акти обстеження теплового вузла обліку із зняття показань приладу: від 30 жовтня 2017 року (а.с. 22), від 28 листопада 2017 року (а.с. 23), від 27 грудня 2017 року (а.с. 24), від 25 січня 2018 року (а.с. 25), від 22 лютого 2018 року (а.с. 26), від 02 квітня 2018 року (а.с. 27), від 24 жовтня 2018 року (а.с. 28),від 29 жовтня 2018 року (а.с. 29), від 27 листопада 2018 року (а.с. 30), від 27 грудня 2018 року (а.с. 31), від 29 січня 2019 року (а.с. 32), від 25 лютого 2019 року (а.с. 33), від 01 квітня 2019 року (а.с. 34), від 26 листопада 2019 року (а.с. 35), від 24 грудня 2019 року (а.с. 36), від 28 січня 2020 року (а.с.с 37), від 25 лютого 2020 року (а.с. 38), від 25 березня 2020 року (а.с. 39), від 21 квітня 2020 року (а.с. 40), від 28 жовтня 2020 року (а.с. 41), від 04 листопада 2020 року (а.с. 42), від 24 листопада 2020 року (а.с. 43), від 29 грудня 2020 року (а.с. 44), від 27 січня 2021 року (а.с. 45), від 25 лютого 2021 року (а.с. 46), від 31 березня 2021 року (а.с. 47), від 14 квітня 2021 року (а.с. 48), від 28 жовтня 2021 року (а.с. 49), від 23 литопада 2021 року (а.с. 50), від 28 грудня 2021 року (а.с. 51), від 31 січня 2022 року (а.с. 52), від 11 квітня 2022 року (а.с. 53), від 11 листопада 2022 року (а.с. 54), від 29 листопада 2022 року (а.с. 55), від 28 грудня 2022 року (а.с. 56), від 26 січня 2023 року (а.с. 57), від 23 лютого 2023 року (а.с. 58), від 03 квітня 2023 року (а.с. 59), від 30 жовтня 2023 року (а.с. 60), від 27 листопада 2023 року (а.с. 61), від 26 грудня 2023 року (а.с. 62), від 29 січня 2024 року (а.с. 63), від 28 лютого 2024 року (а.с. 64), від 01 квітня 2024 року (а.с. 65), від 25 червня 2024 року (а.с. 66), від 16 жовтня 2024 року (а.с. 67), від 28 жовтня 2024 року (а.с. 68), від 28 листопада 2024 року (а.с. 69), від 30 грудня 2024 року (а.с. 70), від 31 січня 2025 року (а.с. 71). Згідно даних довідки, складеної начальником відділу обліку КП "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради, станом на лютий 2025 року розмір заборгованості за період із жовтня 2017 року по лютий 2025 року становить 42 349,72 гривень (а.с. 96). З даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна убачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 9). Фактом приєднання відповідача до умов індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії є автоматичне підписання заяви-приєднання та фактичне отримання теплопостачання на будинок в цілому. Відтак відповідач є споживачем комунальних послуг, які надаються КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради в квартирі АДРЕСА_2 .

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення в спірний період по 02 лютого 2022 року були врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила №630). З 02 лютого 2022 року відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №

690. Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає, що відповідач у справі у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII є споживачем послуг, відтак зобов`язаний сплачувати отримані фактично послуги. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16 вказав на те, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. На підтвердження факту надання послуг з теплопостачання позивачем надано акти обстеження теплового вузла обліку, що містять інформацію щодо показників обліку та обсяги щомісячного споживання теплової енергії. 09 квітня 2025 року відповідачем подано заяву про виключення документа з числа доказів. В обґрунтувнаня поданої заяви вказує, що велика частинва актів не підписані особою, відповідальною за експлуатацію систем теплоспоживання будинків. У двох із трьох актів обстежень (від 25 січня 2018 року, від 22 лютого 2018 року, від 02 квітня 2018 року) підпис від імені особи на ім`я ОСОБА_2 виконаний іншими невстановленими особами. Із змісту актів обстежень від 23 листопада 2021 року, від 28 грудня 2021 року, від 31 січня 2022 року, від 11 квітня 2022 року, від 28 грудня 2022 року, від 26 січня 2023 року, від 23 лютого 2023 року, від 03 квітня 2023 року, від 27 листопада 2023 року убачається, що підпис від імені особи на ім`я ОСОБА_3 виконувався іншими невстановленими особами. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на заяву від 09 квітня 2025 року щодо того, що підпис від імені ОСОБА_2 в актах від 25.01.2018, 22.02.2018 та 02.04.2018 виконаний іншими, невстановленими особами, є необґрунтованими, безпідставними та доказами не підтвердженими, у зв`язку з чим колегія суддів їх відхиляє. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє і доводи скаржника про те, що підпис від імені ОСОБА_3 в актах обстеження від 23.11.2021, 28.12.2021, 31.01.2022, 11.04.2022, 28.12.2022, 26.01.2023, 23.02.2023, 03.04.2023 та 27.11.2023 виконаний іншими невстановленими особами, оскільки такі твердження не підтверджені належними і допустимими доказами. Посилання скаржника на те, що частина актів не підписані особою відповідальною за експлуатацію систем теплоспоживання будинку, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність підпису цієї особи, саме по собі не свідчить та не підтверджує того, що послуга не надавалась, або надавалась неякісно. Відхиляючи доводи скаржника про відсутність доказів надання послуги у лютому-березні 2022 року, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила № 630) що діяли до 01 травня 2022 року, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання; опалювана площа (об`єм) будинку - це загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт. Пунктом 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року встановлено, що послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку. Відповідно до окремих положень Правил у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов`язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг. Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов`язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з`явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об`єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об`єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком

2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта- претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком

3. Виконавець зобов`язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Відповідачем на підтвердження доводів щодо не надання послуг не надано жодного доказу, що підтверджував би вжиття останнім заходів щодо оформлення у встановленому законом порядку претензії до надавача послуги. Крім цього, із наданих актів обстеження теплового вузла обліку із зняття показань приладу убачається, що такі містять щомісні показники кількості наданої теплової енергії. Так, за період жовтень 2017 року - листопад 2021 року різниця між показника кількості теплової енергії становить 240,14 Г/дж (а.с. 43). За період листопад 2021 року - грудень 2021 року кількість енергії становить 410,78 Г/дж. За період грудень 2021 року - січень 2022 року кількість теплової енергії становить 464,01 Г/дж (показник у січні становить 10 595,80). Аналіз установлених даних дозволяє зробити висновок, що середньомісячне споживання становить в середньому близько 400 Г/дж на місяць. Згідно даних акту обстеження комерційного вузла обліку від 11 квітня 2022 року убачається, що показник вузла становить 11 329,04 Г/дж. Тобто, різниця між останнім показником - 31 січня 2022 року (10 595,80 Г/дж) становить 733,24 Г/дж. Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок, що хоча і матеріали справи не містять акту обстеження комерційного вузла обліку за лютий-березень 2022 року, наведене не свідчить про те, що послуга не надавалась, ураховуючи середньомісячний показник споживання обсягу спожитої теплової енергії за період 31 січня 2022 року - 11 квітня 2022 року. Суд приймає до уваги, що 24 лютого 2022 року російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, убачається, що у м. Київ з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року є містом, у якому велись бойові дії. Отже, з урахуванням введення воєнного стану, ведення на території м. Києва бойових дій з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, сама по собі відсутність акту обстеження за лютий-березень не є підставою уважати, що послуга не надавалась. Крім цього, доказів зворотнього відповідачем не надано, зокрема не зафіксовано у встановленому законом порядку факту не надання послуги. Щодо тверджень відповідача про незрозуміласть нарахування, колегія суддів зазначає, що нарахування відповідачу за спожиті послуги здійснювалось згідно із тарифами, затвердженими постановами Націоанльної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1032 від 09 червня 2016 року, №1101 від 09 червня 2016 року, рішеннями Вишгородської районної ради №502-33VII від 29 листопада 2018 року, №649-39-VIIвід 20 серпня 2019 року, №698-41-VIIвід 12 грудня 2019 року, №777-43-VIIвід 20 лютого 2020 року, рішеннями Вишгородської міської ради №448 від 13 жовтня 2021 року, №535 від 29 листопада 2021 року, №259 від 26 жовтня 2022 року, що містяться у матеріалах справи. Матеріали справи містять детальний помісячний розрахунок нарахування за спожиті послуги, що відображає обсяг споживання теплової енергії. Не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком, відповідачем не наведено контрозрахунку, не заначено в чому саме він не погоджується із наданим позивачем розрахункуом. Загальне посилання на незрозумілість та невідповдність наданому розрахунку Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг не є підставою для визнання наданого розрахунку недопустимим доказом. Щодо тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції частини 8 статті 83 ЦПК України, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2, 4 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Згідно частини 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Установлено, що на підтвердження позовних вимог, до позовної заяви позивачем додано: копію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1032 від 09 червня 2016 року та №1101 від 09 червня 2016 року, копії рішень Вишгородської районної ради №502-33-VII від 29 листопада 2018 року, №649-39-VIIвід 20 серпня 2019 року, №698-41-VIIвід 12 грудня 2019 року, копії рішень Вишгородської міської ради №448 від 13 жовтня 2021 року, №535 від 29 листопада 2021 року, №259 від 26 жовтня 2022 року, копії актів обстеження вузлів теплової енергії. 23 квітня 2025 року на адресу Вишгородського районного суду Київської області надійшли уточнення позовних вимог, до якої додана довідка про проведення нарахувань за комунальні послуги з постачання теплової енергії. Крім цього, 23 квітня 2025 року надійшла відповідь КП "Вишгородтепломережа" на відзив ОСОБА_1 , до якого додано довідку про проведення нарахування на 1 аркуші, копію акту обстеження вузла обліку від 31 січня 2025 року та від 27 лютого 2025 року, звіт по операціям ПрАТ "Банк Фамільний", копію типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття доказів, поданих, на думку відповідача, із порушенням з огляду на таке. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. 23 квітня 2025 року відповідачем подано уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог. На підтвердження суми, заявленої у заяві від 23 квітня 2025 року, долучено довідку про проведення нарахування на 1 аркуші. Ідентична довідка про проведення нарахування долучена позивачем до відповіді на відзив. Крім цього, долучення до відповіді на відзив копій акту обстеження вузла обліку від 31 січня 2025 року та від 27 лютого 2025 року, звіту по операціям ПрАТ "Банк Фамільний", копії типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії не впливає на вирішення спору по суті, ураховуючи мотиви відхилення доводів скаржника щодо відсутності доказів надання послуг у лютому-березні 2022 року. Колегія суддів зазначає, що фактично, докази на підтвердження позовних вимог надані позивачем разом із позовною заявою. Так, довідка про проведення нарахування подана повторно у зв`язку із заявою відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, відтак позивач здійснив розрахунок заборгованості із урахуванням цієї заяви. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, яка давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2025 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова