LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд320/14354/20

від 17.11.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14354/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В: Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису №21 від 09.12.2020. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку ст.229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що до ГУ Держпродспоживслужби в Київській області надійшла заява ОСОБА_1 , мешканця квартири АДРЕСА_1 від 05.11.2020 №Ф-1461-2020 з питань тарифів на послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії. У даній заяві ОСОБА_1 зазначив, що ВРКМ «Вишгородтепломережа» порушує його права, як споживача, а саме: не затвердженні тарифи на послуги з опалення/постачання теплової енергії в будинках з даховими котельнями (ціна послуги з постачання теплової енергії в будинках з автономним теплопостачанням не повинна включати, як мінімум тарифу на транспортування теплової енергії); не проведення перерахунку за опалення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1082 від 24.12.2019 та незрозуміле нарахування плати за опалення місць загального користування. ОСОБА_1 у своїй заяві просив ГУ Держпродспоживслужби в Київській області: «визнати факти порушення прав споживачів; встановити осіб винних у порушенні законодавства і притягнути їх до передбаченої законом відповідальності; вжити заходів щодо припинення незаконних дій». На підставі заяви ОСОБА_1 , погодження Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.11.2020 №16.2-6/2/17168 про проведення позапланової перевірки ВРКМ «Вишгородтепломережа», наказу ГУ Держпоживслужби від 30.11.2020 №5077-ОД, посвідчення (направлення) від 30.11.2020 №3982, головним спеціалістом відділу контролю за регульованими цінами ГУ Держпоживслужби Бондаром Д.А. в період з 01.12.2020 по 14.12.2020 здійснено позапланову перевірку ВРКМ «Вишгородтепломережа» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (тарифів). Результати перевірки оформлені Актом, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України від 09.11.2017 №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291). Зокрема, зазначено, що в період з 01.11.2019 по 06.04.2020 ВРКП «Вишгородтепломережа» повинно було застосовувати тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення встановлені рішенням Вишгородської районної ради від 29.11.2018 №502-33-VІІ. На думку перевіряючих, застосовуючи тарифи на послуги з централізованого опалення в період: з 01.11.2019 по 05.01.2020, встановлених рішенням Вишгородської районної ради від 20.08.2019 № 649-39-VІІ; з 06.01.2020 по 15.03.2020, встановлених Рішенням Вишгородської районної ради від 12.12.2019 № 698-41-VII; з 16.03.2020 по 06.04.2020, встановлених Рішенням Вишгородської районної ради від 20.02.2020 № 777-43-VІІ, позивач порушив п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VІІІ, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Порядок № 869, а саме в період з 01.11.2019 по 06.04.2020 необґрунтовано нарахував суму споживачам /мешканцями будинку АДРЕСА_2 за послугу з централізованого опалення у розмірі 36403,04 грн. Крім того, на переконання перевіряючих, споживачам за адресою АДРЕСА_2 , не здійснено перерахунків необґрунтовано нарахованої плати за надані послуги з централізованого опалення, за період з 01.11.2019 по 06.04.2020, у зв`язку з порушенням ВРКП «Вишгородтепломережа» п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ. 09.12.2020 відповідачем в адресу ВРКП «Вишгородтепломережа» складено припис №21 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким позивача зобов`язано: в термін до 01.02.2021 повернути споживачам (власникам квартир) АДРЕСА_2 за послуги з централізованого опалення, надані у період з 01.11.2019 по 06.04.2020, шляхом здійснення перерахунку, необґрунтовано нараховану суму у розмірі 26403,04 грн. Реєстри перерахунків та інформацію про виконання припису надати до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області за адресою: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, б.

22. Також зобов`язано позивача до укладання із споживачами договорів про надання послуги з постачання теплової енергії відповідно до вимог Закону № 2189-VІІІ і Правил та встановлення органом місцевого самоврядування економічно обґрунтованого тарифу на послугу з постачання теплової енергії, здійснювати нарахування плати за послугу з централізованого опалення за тарифами встановленими Рішенням Вишгородської районної ради від 29.11.2018 № 502-33-VІІ. Не погоджуючись з вказаним приписом відповідача, позивач звернувся до суду із позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України (всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також - Закон № 877-V). Згідно статті 1 № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з абз. 5 ч. 1 статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому; природничому середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року № 209 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 травня 2017 року за № 604/30472 (далі також - Положення), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва. Згідно з пп. 11 п. 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Основні засади цінової політики, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» (далі також - Закон № 5007-VI). Відповідно до статті 17 Закону № 5007-VI, основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення. Положеннями статті 18 Закону № 5007-VI встановлено, що уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що відповідач та його посадові особи наділені повноваженнями щодо проведення позапланової перевірки позивача, в ході якого мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. В даному випадку судом не встановлено порушення відповідачем процедури призначення та проведення позапланової перевірки позивача. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 10.12.2017 та вводиться в дію поетапно з 01.01.2019 та з 01.05.2019 (далі -Закон №2189-VIII). Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Пунктом 37 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. Згідно зі статутом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» підприємство засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Вишгородського району, засновником якого є Вишгородська районна рада. Судом встановлено, що на підставі рішення Вишгородської районної ради від 29.11.2018 №502-33-VII про встановлення тарифів на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення, на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів ВРКП «Вишгородтепломережа» встановлено тарифи на теплову енергію з централізованого опалення для потреб населення в наступних розмірах: - на теплову енергію - 1314,86 грн./Гкал (без ПДВ); - на послуги з централізованого опалення з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1597,3 1 грн/Гкал (з ПДВ), без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 49,71 грн./м2 (з ПДВ). В подальшому рішенням Вишгородської районної ради від 20.08.2019 №649-39-VII встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення в наступних розмірах: - на теплову енергію (без ПДВ)- 1443,87 грн. за 1Гкал; - на послуги з централізованого опалення з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1752,12 грн./Гкал (з ПДВ), без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 54,53 грн./м2 (з ПДВ). Вказане рішення Вишгородської районної ради від 20.08.2019 №649-39-VII, яким встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення опубліковане в газеті «Слово» 07.09.2019 №36(5209). Позивачем тарифи введені в дію з 01.11.2019. 12.12.2019 Вишгородською районною радою прийнято рішення №698-41-VII, яким встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення в наступних розмірах: - на теплову енергію (без ПДВ) - 1365,00 грн. за 1Гкал; - на послуги з централізованого опалення з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1657,47 грн./Гкал (з ПДВ), без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 51,59 грн./м2 (з ПДВ). Вказане рішення Вишгородської районної ради від 12.12.2019 № 698-41-VII, яким встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення опубліковане у газеті «Слово» від 21.12.2019 №51(5223). Позивачем тарифи введені в дію з 06.01.2020. 20.02.2020 Вишгородською районною радою прийнято рішення № 777-43-VII, яким встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення в наступних розмірах : - на теплову енергію (без ПДВ)- 1235,99 грн. за 1Гкал; - на послуги з централізованого опалення з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії-1502,66 грн/Гкал (з ПДВ), без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 46,77 грн./м2 (з ПДВ). Вказане рішення Вишгородської районної ради від 20.02.2020 №777-43-VII, яким встановлено скориговані тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення опубліковане у газеті «Слово» 29.02.2020 №9 (5233). Відповідач вважає, що фактично Вишгородська районна рада встановила тарифи для населення на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води після 01.05.2019, тобто після введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ. Враховуючи особливості перехідного періоду, а саме - періоду від моменту введення в дію Закону №2189-VІІІ (01.05.2019) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення його в дію (тобто до 01.05.2020). У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Істотними умовами договору є розмір тарифів за наданні послуги. На думку відповідача розміри тарифів передбачені діючими договорами не можуть змінюватися. Відповідач зазначив, що на час проведення перевірки Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» договори про надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 із населенням та юридичними особами, які купляють послуги у підприємства для потреб населення, не укладено. Згідно інформації ВРКВ «Вишгородтепломережа» наданої в ході перевірки, між підприємством і споживачами укладені договори відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Рішення Вишгородської районної ради від 20.02.2020 №777-43-VII, на підставі якого позивач у даний час здійснює обчислення вартості комунальних послуг, прийнято Вишгородською районною радою відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.04.2004 №1875-ІV, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, в редакції яка була чинна на час прийняття рішення. Станом на липень 2019 року у наведені вище нормативно-правові акти були внесені зміни і вже діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII та Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 в редакції постанови № 291 від 03.04.2019. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що Вишгородська районна рада та ВРКВ «Вишгородтепломережа» не мали законних підстав після 01.05.2019 формувати, встановлювати та застосовувати тарифи на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що у свою чергу призвело до порушення позивачем вимог Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 в редакції постанови № 291 від 03.04.2019. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 3 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (у редакції чинній на момент проведення перевірки) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону №2189-VІІІ, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Чинною редакцією Закону строк укладення договорів про надання комунальних послуг пролонговано на п`ять місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивачем договори про надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 із населенням та юридичними особами, які купляють послуги у підприємства для потреб населення, не укладено. Отже державне регулювання цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги має здійснюватися уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Вишгородська міська рада, оскільки позивач згідно зі статутними документами є комунальним підприємством, заснованим на майні, що є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Вишгородського району. Як було зазначено вище Вишгородською районною радою неодноразово було прийнято рішення, якими скориговано тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення, а саме: від 29.11.2018 №502-33-VII, від 20.08.2019 №649-39-VII, від 12.12.2019 № 698-41-VII, від 20.02.2020 №777-43-VII. Вказані рішення є чинними, а тому є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території в силу статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення позивачем вимог Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 в редакції постанови №291 від 03.04.2019. Щодо висновків відповідача про те, що позивач при розрахунках з населенням з 01.11.2019 має застосовувати тарифи, встановлені рішенням Вишгородської районної ради від 29.11.2018 №502-33-VII замість тарифів, визначених наступними рішеннями Вишгородської районної ради від 20.08.2019 №649-39-VII, від 12.12.2019 №698-41-VII та від 20.02.2020 №777-43-VII, слід зазначити наступне. Згідно статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (частина 1). Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (частина 2). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання (частина 3). Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини (частина 4). Статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг. Вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, встановлено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних з наданням послуг, з причин, які не залежать від суб`єкта господарювання, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планового прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності у суб`єкта господарювання кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів. Суд першої інстанції вірно зазначив, що на законодавчому рівні передбачено, що реалізація позивачем теплової енергії та відповідних послуг споживачам здійснюється не нижче за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Визначення розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії та встановлення відповідного тарифу для позивача покладається на орган місцевого самоврядування. В даному випадку, на переконання колегії судді, позивач вірно застосував тарифи, визначені рішеннями Вишгородської районної ради від 20.08.2019 №649-39-VII, від 12.12.2019 №698-41-VII та від 20.02.2020 №777-43-VII, які є чинними та є обов`язковими для суб`єктів господарювання. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М.Єгорова Є.О. Сорочко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»