Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4649/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року справа №200/4649/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 р. у справі № 200/4649/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні ді,- У С Т А Н О В И В: 25.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення у довідці від 04.06.2025 №ФС-89791/09/01/2069 нерелевантних показників додаткових видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн.); - зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (з урахуванням висновків Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (обчислених у відсотках від основних видів грошового забезпечення з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2023 (2684 грн.), зазначивши надбавку за особливості проходження служби (65%) 8713,25 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень (15%) 1191 грн., відомості про розмір щомісячної премії (140%) 11116 грн. для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 відповідач виготовив довідку від 04.06.2025 № ФС-89791/09/01/2069 станом на 01.01.2023, в яких вказано розміри грошового забезпечення, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом 01 січня 2023 року. Проте, розміри окремих складових забезпечення, а саме надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія, що зазначені у вказаній довідці, протиправно обчислено із розрахунку 1762 грн. замість розміру, встановленого станом на 01.01.2023. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 р. у справі № 200/4649/25 у задоволені позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою позову у справі №200/334/25 були неправомірні дії відповідача щодо відмови у виготовленні нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023р., а предметом позову була вимога про зобов`язання відповідача виготовити довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023р. із зазначенням відомостей про додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, тим рішенням суду зобов`язано лише зазначити додаткові види грошового забезпечення, без вирішення питань: 1) про конкретні відсотки; 2) про застосуванням до них розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн.) чи на 01.01.2023 (2684,00 грн.). Ці питання є окремим предметом спору, які не були предметом спору попередньої справи. На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі №200/334/25 відповідачем була добровільно виготовлена оновлена довідка (вих.№ФС-89791/09/01/2069 від 04.06.2025р) та направлена на адресу позивача та ГУ ПФУ в Донецькій області. Позовні ж вимоги позивача про застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом не на 01.01.2018 (1762,00 грн.), а на 01.01.2023 (2684,00 грн.). це новий спір про право, який виник з інших підстав та про інший предмет. Підставою для нового позову стало зазначення відповідачем нерелевантних показників додаткових видів грошового забезпечення в оновленій довідці (що не охоплювалося попереднім рішенням!: Предмет нового позову - приведення у відповідність показників додаткових видів грошового забезпечення в оновленій довідці відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, суд першої інстанції виносячи оскаржуване рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.12.2024 позивач, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії. Листом відповідача від 26.12.2024 №09/01/4339 позивачу відмовлено у виготовленні та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови оформленої листом від 26.12.2024 за № 09/01/4339 ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (в редакції чинній на січень 2023 року), а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023. Суд звертає увагу, що у резолютивній частині судового рішення у справі № 200/334/25 суд вказав розрахункову величину, яку слід застосовувати для визначення розміру грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 відповідач виготовив довідку від 04.06.2025 № ФС-89791/09/01/2069 станом на 01.01.2023, в яких вказано розміри грошового забезпечення, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом 01.01.2023. Позивач зазначає, що розміри окремих складових забезпечення, а саме надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія, що зазначені у вказаній довідці, протиправно обчислено із розрахунку 1762 грн. замість розміру, встановленого станом на 01.01.2023. Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку з незгодою позивача із діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25, яке набрали законної сили. У межа розгляду цієї справи (№ 200/4649/25) позивач просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (з урахуванням висновків Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (обчислених у відсотках від основних видів грошового забезпечення з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2023 (2684 грн.), зазначивши надбавку за особливості проходження служби (65%) 8713,25 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень (15%) 1191 грн., відомості про розмір щомісячної премії (140%) 11116 грн. для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії. Суд першої інстанції зазначив, що сторони, предмет і підстави цього позову аналогічні тим, що були в межах розгляду справи № 200/334/25. Оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 про часткове задоволення позову, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні цього позову з таких підстав. Фактично при розгляді цієї справи суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25. Частково не погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 відповідач виготовив довідку від 04.06.2025 № ФС-89791/09/01/2069 станом на 01.01.2023, в яких вказано розміри грошового забезпечення, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом 01 січня 2023 року. Проте, розміри окремих складових забезпечення, а саме надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія, що зазначені у вказаній довідці, протиправно обчислено із розрахунку 1762 грн. замість розміру, встановленого станом на 01.01.2023. Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо неналежного виконання рішення суду в іншій справі (№ 200/334/25). За урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення. Саме невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 200/334/25 в частині обчислення додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання станом на 01.01.2023, визначених при виконанні згаданого рішення суду, покладено позивачем в основу підстав цього позову, у зв`язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цього судового рішення. Всі доводи позивача зводяться до незгоди з рішеннями суду першої інстанції про необхідність розгляду справи саме в рамках перевірки належності виконання рішення у справі № 200/334/25. Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (видача довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом, за відповідною (аналогічною) посадою і між тими самим сторонами, то є підстави для закриття провадження у справі №200/4694/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. За таких обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувались його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Відповідно до приписів п.1 ч. 1 стаття 319 судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду , зокрема, від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 30 вересня 2024 року у справі № 460/23064/23, від 14 травня 2025 року у справі № 380/14971/23. У справі № 460/23064/23 Верховний Суд, зокрема, зазначив «87. Суд враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

88. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

89. Відповідно до пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

90. У пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

91. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Рекомендацій КМРЄ Rec(2003)16 щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law) держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

92. Окрім того, як зазначено у пункті 5 Рекомендацій КМРЄ Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (on judicial review of administrative acts) та пунктах 91-92 Пояснювальної записки до цих Рекомендацій: суд повинен бути наділений необхідними повноваження для забезпечення ефективного виконання рішення суду; виконання судових рішень є важливим аспектом ефективності контролю, і вкрай необхідно забезпечити виконання відповідними адміністративними органами рішень суду. повинна бути гарантована можливість забезпечення виконання адміністративним органом судового рішення. Ця Рекомендація схвалює Рекомендацію № R (2003) 16 щодо виконання адміністративних та судових рішень у сфері адміністративного права.». З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі. Керуючись 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 р. у справі № 200/4649/25 скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії закрити. Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко