LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд464/6357/23

від 11.12.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.

Справа № 464/6357/23 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В. Провадження № 22-ц/811/1532/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Підлужного В. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: у вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 23 листопада 2022 року з вини ОСОБА_1 , пошкоджено належний їй автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість відновлювального ремонту вищезазначеного автомобіля становить 674313,09 грн. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» як страховик винуватця дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування в розмірі 125 000 грн, що недостатньо для відшкодування завданих їй збитків в повному обсязі. У березні 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 у справі № 464/1737/23 про стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу та суми виплаченого страхового відшкодування. В подальшому їй стало відомо про те, що особа, яка завдала збитків повинна компенсувати потерпілому вартість відновлювального ремонту без врахування значення коефіцієнта фізичного зносу, оскільки такий коефіцієнт застосовується лише страховиками для визначення вартості страхового відшкодування, однак справа №464/1737/23 перебуває на стадії розгляду, що позбавляє її можливості подати заяву про збільшення позовних вимог. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 433189,60 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 433189,60 грн відшкодування унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 331,90 грн судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі вказує, що звернувшись з позовними вимогами про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23 листопада 2022 року, в межах справи № 464/1737/23, позивачка скористалася правом на захист її порушеного законного інтересу. Спір в даній справі виник між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справі № 464/1737/23, в якій ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, відтак ці позови є тотожними, що є підставою для закриття провадження у даній справі. Неможливість збільшити позовні вимоги у справі №464/1737/23 не може бути підставою для звернення до суду з іншим позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, тому висновок суду про визначення розміру збитків як вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 Грошева І.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у страховика не виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням, така підлягає стягненню з відповідача як винної особи на користь позивача в розмірі 433189.60 грн, враховуючи стягнуту з відповідача суму відшкодування шкоди за судовим рішенням, що набрало законної сили, в розмірі 116123.49 грн. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 23 листопада 2022 року о 22 год. 00 хв. по вулиці Івана Франка, 159 у місті Львові, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, порушивши п.п.1.4, 2.36, 12.1 ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по зустрічній смузі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2022 року у справі № 464/5866/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів, що становить 850 грн. в дохід держави. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом № АР 7604634 від 15 березня 2022 року. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно із звітом про оцінку автомобіля № 387/23, складеним 09 березня 2023 року ТзОВ «Експерт-Сервіс» на замовлення ОСОБА_3 , ринкова вартість автомобіля марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 850423,73 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 674313,09 грн. без ПДВ, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ складає 241123,49 грн. Випискою по рахунку ОСОБА_3 підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування в розмірі 125 000 грн. З матеріалів справи вбачається, що у березні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року у справі №464/1737/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди в розмірі 116123.49 грн. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Водночас повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір». У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19). Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22 (провадження № 61-8140св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23). Під час розгляду даної справи встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року у справі №464/1737/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди в розмірі 116123.49 грн. За змістом рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року у справі №464/1737/23, позивачка як на підставу позову покликалася на те, що виплаченого страхового відшкодування недостатньо для відшкодування завданих їй збитків в повному обсязі, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню різниця між завданими їй збитками та страховою виплатою, що становить 116123.49 грн. У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги тією ж підставою, зазначивши, що їй не виплачено різницю між завданими ОСОБА_1 збитками та страховою виплатою в розмірі 433 189.60 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Різниця лише полягає у тому, що у даній справі, позивач просить стягнути розмір заподіяних їй збитків без врахування коефіцієнта фізичного зносу, а у справі №464/1737/23 з вирахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Однак, з врахуванням визначених позивачем підстав та предмета позову, які не змінилися, збільшення позивачем розміру позовних вимог внаслідок вирахування коефіцієнта фізичного зносу не є зміною предмету та підстав позову у даній справі. Таким чином, сторони, підстави та предмет позову у даній справі є тотожними сторонам, підставам та предмету позову у справі №464/1737/23, в якій ухвалено судове рішення, яке набрали законної сили. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення та є важливим елементом при забезпеченні стабільності та остаточності судових рішень, що обумовлені принципом правової (юридичної) визначеності, який відіграє надважливе значення у формуванні та функціонуванні системи права демократичної держави. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи те, що набрали законної сили судові рішення у справі №464/1737/23, ухвалені щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. За таких обставин, оскаржуване рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 3 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 377, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11.12.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»