Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/10395/24

ПОСТАНОВА Іменем України 11 грудня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/10395/24 провадження № 22-ц/4809/1632/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О., учасники справи: відповідач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , відповідач Кропивницька міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Кропивницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року (суддя Гершкул І.М.), - В С Т А Н О В И В: Зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , Кропивницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який проживав близько 43 років у цивільному шлюбі з матір`ю позивача ОСОБА_4 ? померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері позивач доглядав за ОСОБА_3 , як за своїм вітчимом, до дня його смерті. Позивачу було відомо, що від першого шлюбу ОСОБА_3 мав дочку ОСОБА_1 . Розуміючи, що остання є спадкоємцем першої черги за законом, ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Разом із тим, усі витрати по похованню ОСОБА_3 поніс виключно позивач, весь цей час ОСОБА_2 доглядав за квартирою, що належала спадкодавцю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 висловлював думки щодо складання на ім`я ОСОБА_2 заповіту на квартиру, оскільки вважав його своїм сином, але позивач не надав цьому особливої уваги. Ні протягом 6 місяців із дня смерті ОСОБА_3 , ні після їх спливу, його дочка ОСОБА_1 не заявила жодних прав на квартиру, ключі від квартири весь час перебувають у ОСОБА_2 , він має вільний доступ до квартири. 15.11.2024 року позивач, перебираючи папери покійного ОСОБА_3 , натрапив на заповіт №178 від 01.04.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів усе своє майно ОСОБА_2 . 18.11.2024 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак нотаріусом відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропущено строк для прийняття спадщини, а тому зважаючи на викладені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 звернувся до суду та просить встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Письмові пояснення Відповідач подала до суду письмові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог і зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яку вона у встановленому законом порядку прийняла. Позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що він знайшов заповіт саме 15.11.2024 року, не вказано на обставини, які заважали йому виявити заповіт раніше, оскільки позивач мав можливість користуватися квартирою. ОСОБА_3 проживав сам, позивач із ним ніколи не проживав і не здійснював його догляд. ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину саме до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1, де була відкрита спадкова справа, що спростовує його пояснення в суді. Заява ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину містить інформацію про відкриту спадкову справу та номер 72562214, тому нотаріус обов`язково повідомила його про наявність спадкоємця. Просила звернути увагу, що спадкодавець склав заповіт 01.04.2024 року, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, зазначила, що позивачем визначено в якості другого відповідача Кропивницьку міську раду із посиланням на те, що ОСОБА_2 не мав інформації з приводу звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , що спростовується копією спадкової справи, а тому Кропивницька міська рада є неналежним відповідачем у зв`язку із наявністю спадкоємця (а.с.122-133). Відзив на позовну заяву Відповідач Кропивницька міська рада надали суду відзив, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтуванні зазначили, що ОСОБА_2 вказує на те, що не знав про наявність заповіту на його ім`я, проте позивач зазначає, що здійснював догляд за спадкодавцем. Спадкодавець склав заповіт 01.04.2024 року, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи дату складання заповіту та волевиявлення спадкодавця, скоріш за все стан здоров`я останнього суттєво погіршився. Враховуючи опис обставин, зазначених позивачем, щодо здійснення догляду за спадкодавцем в останній час, а саме з 2023 року до 16.04.2024 року, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 мав знати про складання заповіту. Зазначили, що з практики Верховного Суду та норм цивільного законодавства вбачається, що у разі не доведення причин пропуску строків для подання заяви про прийняття спадщини, суди відмовляють у визначенні додаткового строку, а тому просили відмовити у задоволенні позову (а.с.59-64). Судове рішення Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Кропивницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, задоволено. Визначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці, з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд виснував, що позивач дізнався про наявність заповіту після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини, необізнаність об`єктивно мала місце, виходячи із свободи заповіту, як фундаментального принципу спадкового права, одностороннього правочину. Апеляційна скарга Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бородін Андрій Валерійович, подала апеляційну скаргу, якою просить: рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області у цивільній справі №404/10395/24 від 05.08.2025 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Кропивницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відповідачка не згодна, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать наявним у справі доказам; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права. В обґрунтування оскарження вказано наступне. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є його необізнаність про існування заповіту. Вказані висновки суду ґрунтуються на безпідставних припущеннях. Водночас матеріали справи містять належні докази того, що позивач знав або повинен був знати про наявність складеного на його ім`я заповіту, оскільки сам про це повідомив під час судового розгляду справи. Так вказував, що за життя ОСОБА_3 висловлював думки щодо складання на ім`я ОСОБА_2 заповіту на квартиру, оскільки вважав його своїм сином, але позивач не надав цьому особливої уваги. Разом з цим необхідно звернути увагу, що заповіт складено померлим ОСОБА_3 за два тижні до його смерті. Під час розгляду справи та у позовній заяві позивач зазначав про здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 . Враховуючи короткотривалий строк між складанням заповіту та смертю спадкодавця, твердження позивача про його необізнаність про існування заповіту викликає об`єктивний сумнів, оскільки здійснюючи постійний догляд за ОСОБА_3 позивач повинен був знати про візит ОСОБА_3 до нотаріальної контори для складання заповіту, тим більше про це йому зазначав сам заповідач. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права 18.11.2024 року позивач звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини із заявою про видачу свідоцтва, в якій зазначив інформацію про спадкову справу № 342/2024 та заповіт посвідчений 01.04.2024 Качан Л.Л. приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області зареєстрованого в реєстрі за №

178. Однак, в позовній заяві позивач зазначає Відповідачем-1 ОСОБА_1 , Відповідачем-2 Кропивницьку міську раду, як орган місцевого самоврядування. При цьому, до розгляду справи не залучено в якості третьої особи Кропивницьку міську державну контору № 1, як особу, на права та обов`язки якої може вплинути судове рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім цього, оскаржуваним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 968 грн. 96 коп. Однак оскаржуване судове рішення в частині покладання судового збору на ОСОБА_1 є необґрунтованим та незаконним, з огляду на те, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, нею не отримане свідоцтво про спадщину, вона фактично жодним чином не впливала на можливість подачі позивачем заяви про вступ у спадщину, дії або бездіяльність ОСОБА_1 жодним чином не пов`язані із причиною подачі судового позову, а тому покладання матеріальних витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, не ґрунтується на вимогах закону, порушує право сторони та неправомірно завдає їй матеріальних збитків. Для підготовки проекту даної апеляційної скарги та її подачі до Кропивницького апеляційного суду, в інтересах Відповідача-1 було укладено із Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 . Договір про надання юридичних послуг № С-850 від 18.08.2025, в рамках якого адвокатом Бородіним А.В. було виготовлено проєкт апеляційної скарги та здійснено її подачу до суду апеляційної інстанції. Вартість юридичних послуг склала 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп, які були сплачені Відповідачем-1 згідно квитанції, а 28.08.2025 між сторонами Договору підписано Акт про надання юридичних послуг. Викладене становить підстави для відшкодування судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Дмитро Володимирович, подав відзив, у якому просить: відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05.08.2025 року в справі №404/10395/24, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що складаються з витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 15 000 грн. Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги, ОСОБА_2 вважає, що скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Звертаючись із позовною заявою ОСОБА_2 вказував, що 15 листопада 2024 року, перебираючи папери покійного ОСОБА_3 , натрапив на заповіт №178 від 01.04.2024 року, складений ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Качан Л.Л., відповідно до якого ОСОБА_3 заповів усе своє майно йому і саме з цієї дати дізнався, що на його ім`я існує заповіт від вітчима ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 . А 18.11.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Кропивницької міської Державної нотаріальної контори № 1 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 від 01.04.2024 року. 16 та 17 листопада 2024 року були вихідними днями, тож ОСОБА_2 об`єктивно не міг звернутись до нотаріуса з приводу прийняття спадщини раніше ніж 18.11.2024 року. Твердження скаржника про те, що ОСОБА_2 повинен був знати про наявність заповіту через те, що він був складений спадкодавцем за два тижні до смерті, а також, що спадкодавець за життя висловлював свої бажання щодо складання заповіту на користь ОСОБА_2 , усього лише припущення скаржника, оскільки ОСОБА_2 не відвідував зі спадкодавцем нотаріуса при складанні заповіту, а висловлювання думок спадкодавцем щодо складання заповіту, не є їх юридичною реалізацією. В обґрунтування порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник вказує про безпідставніcnm незалучення до участі у справі Кропивницьку міську державну контору № 1, однак залучення даної особи не передбачено нормами права.. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року, залишено без руху. Запропоновано скаржниці у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду: - належні докази направлення апеляційної скарги з доданими документами іншим учасникам справи. Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали апеляційного суду. У межах встановленого строку скаржниці необхідно надати до суду: - належні докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими документами позивачу. Розпорядження від 07 жовтня 2025 року, у зв`язку з перебуванням судді члена колегії Мурашка С.І. у відпустці, відбулася заміна члена колегії суддів. Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року. Запропоновано позивачу у строк до 23 жовтня 2025 року подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами надіслання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачці. Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 03 грудня 2025 року о 12 годині 30 хвилин. Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року забезпечено участь представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бородіна Андрія Валерійовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Позиція сторін в суді Представник позивача Шаповалов Д. В. в суді апеляційної інстанції наполягав на необґрунтованості підстав оскарження, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05.08.2025 року у справі №404/10395/24 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідачки ОСОБА_7 - просив рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Кропивницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідач, Кропивницька міська рада, належним чином повідомлена про судове слухання, в судове засідання не з`явилися, заяв та клопотань до суду не надходило. Неявка сторони, яка належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду, ст. 372 ЦПК. Обставини справи встановлені судом першої інстанції Згідно свідоцтвам про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 26.09.1965 року міськбюро РАЦС, актовий запис №1703,27.08.1965 року народився ОСОБА_2 , батьками зазначені ОСОБА_8 і ОСОБА_4 (а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 18.04.2024 року Відділом державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1051 (а.с.14). ОСОБА_2 здійснив поховання померлого ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про поховання реєстраційний номер 872, видане 18.04.2024 року КП ''Ритуальна служба'' (а.с.17). 01.04.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Качан Л.Л. і зареєстрований у реєстрі за №178, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі на все те, що належало йому на день смерті (а.с.18-20). Постановою №1979/02-31 від 18.11.2024 року державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заява про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подавалася, спадщина ОСОБА_2 не прийнята (а.с.12-13). На запит суду завідувачем Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 надано копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , згідно якої із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину за законом не видавалися (а.с.72-94). Норми права застосовані судом Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. За правиламистатті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). До поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначені правила не залежать від того, чи здійснюється спадкування за заповітом або за законом. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, зокрема закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. За статтею 1233 ЦК України юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Згідно зі ст. 1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Статтею 63 Закону України ''Про нотаріат'' у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. У постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №703/4978/19, від 26 квітня 2022 року у справі №932/16345/19, від 14 червня 2023 року у справі №292/564/22 вказується, що пріоритетне право під час спадкування мають спадкоємці за заповітом. Позиція апеляційного суду Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З`ясувавши підстави звернення, висновок суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, законність та обґрунтованість судового рішення не спростована. Мотиви апеляційного суду Спірні правовідносини виникли за наслідком реалізації права позивача прийняти спадщину за заповітом, строк передбачений положеннями закону ним пропущений, тому спадкоємець за заповітом доводить поважність причини пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Суд першої інстанції з`ясувавши обставини спору, правильно визначився з природою правовідносин, дослідив докази і здійснив абсолютно законний та обґрунтований висновок, який в повній мірі відповідає положенням законодавства та ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду. Колегія суддів погоджується з судовим рішенням, а щодо мотивів оскарження та підстав апеляційної скарги зазначає наступне. Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця. Проте, законодавець допускає можливість існування таких обставин, які перешкоджають волевиявленню спадкоємця на прийняття спадщини у відведений для цього законом строк. Тому, невчинення спадкоємцем дій направлених на набуття спадщини, знаходяться поза його волею. Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому можливість за домовленістю зі спадкоємцями, які прийняли спадщину, подати заву про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку і не залежно від поважності причин та тривалості пропуску такого строку. Якщо ж така згода відсутня, він має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, але при цьому зобов`язаний довести поважність причин пропуску строку. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач ОСОБА_2 стверджує, що не знав і не міг достеменно знати про існування заповіту, складеного на його користь. Дана обставина суду є зрозумілою, так як позивач не є спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом, не має права на спадщину за законом. Необізнаність про складений на його користь заповіт, відповідно не сприяло вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті вітчима ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить поважність причини пропущеного шестимісячного строку. Колегія суддів акцентує увагу, шо згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Наявність зазначених позивачем обставин неможливості своєчасно реалізувати право на прийняття спадщини, свідчать про об`єктивні, поважні причини, пов`язані з певними об`єктивними перепонами, за наслідком чого він об`єктивно пропустив строк на своєчасне звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (статті 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94, 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права. За п. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Попередньо, в розумінні вищевикладеної постанови ВС щодо легітимного очікування, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини, застосовувалася правова позиція, за якою суди досліджували, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, у т.ч. шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, впевнювався в обізнаності спадкодавця про заповіт. За актуальною правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виходить, що необізнаність про наявність заповіту вважається поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування), Позивач не є спадкоємцем за законом, а лише за заповітом, тобто альтернативної можливості реалізувати право спадкування не наділений, тому підставно просить визнати поважною причину пропуску строку на прийняття спадщини, так як недотримання вимог ст. 1270 ЦК відбулося з поважних причин, якими є необізнаність про заповіт на його користь та неповідомлення нотаріусом щодо його права спадкування на підставі заповіту. Суд звертає увагу, що пропущений позивачем строк становить значний час, але пояснюється об`єктивною необізнаністю, що мала місце, виходячи з свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, одностороннього правочину. ОСОБА_2 одразу як дізнався про заповіт, знайшовши його ІНФОРМАЦІЯ_5 в паперах померлого, бо мав ключі від житла, в цьому помешканні жила його мати і він доглядав за спадкодавцем, а також здійснював поховання та вжив усі можливі заходи з метою реалізації права прийняти спадщину. Звернувся за минуванням двох днів вихідних до нотаріуса з відповідною заявою. За наслідком роз`яснення останнього, негайно подав до суду позов, звернувся за судовим захистом. Частина третя статті 1272 ЦК України гарантує спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Пропуск строку для прийняття спадщини суд оцінює з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, тобто розумність, добросовісність та справедливість. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця, є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством. На виконання зазначених правових засад спадкування, спрямовані окремі положення законодавства про нотаріат. Так, статтею 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наявними у справі доказами не спростовано тверджень позивача про те, що він не знав про заповіт, складеного спадкодавцем, у зв`язку з чим не міг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Особа може реалізовувати своє право лише з того часу, коли вона дізналася або могла дізнатися про наявність цього права. Особа не може реалізовувати своє право прийняття спадщини за заповітом, не знаючи про його наявність. Колиособа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні. Дізнавшись про заповіт, складений на своє ім`я, позивач дізнався про те, що він як спадкоємець за заповітом може отримати у власність спадкове майно, відтак виконати волю спадкодавця. Як наголошується у мотивувальній частині рішення, законодавством закріплений обов`язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз`яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування. Дотримання якого перевіряє суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку. Таким чином,за відсутності даних про обізнаність спадкоємця, що на його користь складено заповіт, враховуючі всі обставини справи, термін пропуску з часу обізнаності про заповіт, виконання волі спадкодавця, суд абсолютно вірно виснував про обґрунтованість вимог позивача, доведеність поважності причин несвоєчасності реалізації права на прийняття спадщини. Колегія суддів, за наслідком перегляду справи також враховує, що задоволення позову відповідатиме засадам визначених ст. 3 ЦК, а також інституту заповіту, за яким спадкування за заповітом є пріоритетним, так як спадкодавцем складений заповіт, за яким спадщину можуть набути виключно особи визначені заповітом. Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції, наводяться спростування обґрунтуванням позивача, які достатніми доказами не підтверджуються. Щодо суб`єктного складу сторін, зокрема незалучення стороною нотаріальну контору, взагалі немає під собою законного підґрунтя. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, не спростовують законний висновок суду першої інстанції. Переглянувши справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не встановив підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому на підставі ст. 375 ЦПК рішення суду залишається незмінним, відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Про судові витрати Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги судове рішення залишається незмінним, у порядку ст. 141 ЦПК перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року, без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л.Дуковський О. А. Письменний