Постанова 4851 № 520/1832/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 р. Справа № 520/1832/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено по справі № 520/1832/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати в повному обсязі накази командира військової частини НОМЕР_1 за № 223ДСК від 22.08.2022, за № 253 ДСК від 21.09.2022 та за № 283ДСК від 20.10.2022; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період часу із червня місяця 2022 року по жовтень місяць 2022 року, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за періоди з 01.03.2022 по 31.10.2022 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон України № 2050-ІІІ) за весь період затримки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази командира військової частини НОМЕР_1 за № 223ДСК від 22.08.2022, за № 253 ДСК від 21.09.2022 та за № 283ДСК від 20.10.2022 є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з огляду хибну думку суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно прийнято накази за № 223ДСК від 22.08.2022, за № 253 ДСК від 21.09.2022 та за № 283ДСК від 20.10.2022, а тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за серпень, вересень та жовтень 2022 року. Вказує, що з довідки № 222/1/4/162/373/401 від 21.02.2025, наданої військовою частиною НОМЕР_2 , щодо нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) ОСОБА_1 вбачається, що за червень 2022 року йому нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за липень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 25 161.29 грн; за вересень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за жовтень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн., однак суддею проігноровано долучену довідку ОК-5 ОСОБА_1 згідно якої за період із червня по жовтень 2022 року він отримав 0 грн. виплат. Зазначає, що відповідачем порушена презумпція невинності та оскаржувані накази про призупинення виплат винесені до моменту набрання вироком законної сили, яким ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначає, що оскаржувані накази винесено на підставі посилання на некоректні ухвали про обрання запобіжного заходу. Посилається на те, що під час аналізу оскаржуваних наказів, встановлено, що вони умотивовані судженням суб`єкта владних повноважень про неналежне виконання заявником як військовослужбовцем службових обов`язків тобто вчиненням кримінального правопорушення. Зазначає, що на час винесення оскаржуваних наказів позивача не було визнано винним у кримінальному проваорушенні та неналежне виконання службових обов`язків не зафіксовано службовим розслідуванням. Крім цього, будь-хто із безпосередніх керівників ОСОБА_1 не поніс дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію та контроль за його діяльністю. Також в межах службового розслідування мало б бути встановлено майнову шкоду будь-кому, яка б була співрозмірна із позбавленням додаткової винагороди у 30 000 грн за період із червня по жовтень 2022 року, що в сукупності складає 150 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 за № 75, ОСОБА_1 , як резервіста призначено на посаду співробітника (3 категорії), за штатом воєнного часу та зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.04.2022. Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 29.07.2022 у справі № 519/757/22 відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 10 год. 30 хв. 25.07.2022 включно, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124 050 грн., із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ ВП №4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, прокурора або до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає або перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Згідно довідки про звільнення № 19382 01.08.2022 ОСОБА_1 звільнений з-під варти під заставу в сумі 124 050 грн. Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі № 519/969/22 продовжено підозрюваному ОСОБА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.10.2022 включно, строк дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 29.07.2022, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, прокурора або до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає або перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2023 у справі № 519/1106/22 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.01.2023 між ОСОБА_1 та прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Сушком В.М. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього ж Кодексу, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 000.00 грн. Вирішено, після набрання вироком законної сили: застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави скасувати, предмет застави повернути заставодавцю Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223ДСК від 22.08.2022 вирішено виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за період дії воєнного стану із розрахунку 30 000 грн на місяць за серпень 2022, окрім наступних військовослужбовців : молодшого сержанта ОСОБА_1 , співробітника військової частини НОМЕР_1 (відповідно до Ухвали Южного міського суду Одеської області у справі № 519/575/22 від 22.07.2022 кримінального провадження № 1-кс/519/172/22 від 22.07.2022 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави). Підстава : рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 02.08.2022. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 253ДСК від 21.09.2022: 6. відповідно до п. 3 розділу ХХІХ наказу Міністра оборони України від 07.06.2016 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) на підставі Ухвали Южного міського суду Одеської області у справі № 519/575/22 кримінального провадження № 1-кс/519/172/22 вирішено призупинити виплату грошового забезпечення за період з 27.07.2022 до 31.07.2022, виплачувати грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням на надбавки за вислугу років з 01.08.2022 до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної чи закриття кримінального провадження : молодшому сержанту ОСОБА_1 , співробітнику військової частини НОМЕР_1 . 8. виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 30 вересня 2020, окрім наступних військовослужбовців: молодшого сержанта ОСОБА_1 , співробітника військової частини НОМЕР_1 (відповідно до Ухвали Южного міського суду Одеської області у справі № 519/575/22 від 22.07.2022 кримінального провадження № 1-кс/519/172/22 від 22.07.2022 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави). Підстава : телеграма від 12.08.2022 № 222/4/421дск та рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2022. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 283ДСК від 20.10.2022 вирішено виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 30 жовтня 2020, окрім наступних військовослужбовців: молодшого сержанта ОСОБА_1 , співробітника військової частини НОМЕР_1 (відповідно до Ухвали Южного міського суду Одеської області у справі № 519/575/22 від 22.07.2022 кримінального провадження № 1-кс/519/172/22 від 22.07.2022 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави). Підстава : рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2022. Не погоджуючись із наказами командира військової частини НОМЕР_1 за № 223ДСК від 22.08.2022, за № 253 ДСК від 21.09.2022 та за № 283ДСК від 20.10.2022, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято накази за № 223ДСК від 22.08.2022, за № 253 ДСК від 21.09.2022 та за № 283ДСК від 20.10.2022, а тому відсутні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за серпень, вересень та жовтень 2022. Підставою для не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, слугувало вчинення ним кримінального правопорушення та наявність ухвали Южного міського суду Одеської області, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави. Твердження позивача про відсутність будь-яких виплат додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, що підтверджується сформованою довідкою із засобів автоматичної системи Пенсійного фонду України від 17.05.2023, за формою ОК-5 суд визнав необґрунтованими. Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що він не отримував додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за червень, липень, вересень та жовтень 2022 року. П роте, відповідачем, наданою довідкою №222/1/4/162/373/401 від 21.02.2025, підтверджено нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а саме, за червень 2022 року йому нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за липень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 25 161.29 грн; за вересень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за жовтень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону України № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою статті 9 Закону України № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). У зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України № 2102-ІХ. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України» від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022, який триває по теперішній час. Водночас, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній у на час виникнення спірних правовідносин). Так, пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Пунктом 1-1 Постанови № 168 встановлено: установити, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022. Пунктами 5, 6 вказаного рішення передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установі організації) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу XXIX «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою. Відповідно до положень Розділу ХХІХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посад, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або від посади), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою. Згідно з пунктом 10 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються, зокрема, військовослужбовці у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення. Водночас, відповідно до п. 9 Доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Доручення), до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень та 30000 гривень не включати військовослужбовців, які вчинили інші дії (бездіяльність) за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного, правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини, та військовослужбовці, які перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпусках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення). Як встановлено судом, наказами Військової частини НОМЕР_1 № 223ДСК від 22.08.2022, № 253 ДСК від 21.09.2022 та № 283ДСК від 20.10.2022 вирішено призупинити позивачу виплату додаткової винагороди згідно Постанови № 168 за серпень, вересень та жовтень 2022 року відповідно. Підставою для не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, слугувало вчинення позивачем кримінального правопорушення та наявність ухвали Южного міського суду Одеської області, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави. Як встановлено судом ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 29.07.2022 у справі № 519/757/22 відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 10 год. 30 хв. 25.07.2022 включно, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124 050 грн., із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, прокурора або до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає або перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Згідно довідки про звільнення № 19382 01.08.2022 ОСОБА_1 звільнений з-під варти під заставу в сумі 124 050 грн. Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі № 519/969/22 продовжено підозрюваному ОСОБА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.10.2022 включно, строк дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 29.07.2022, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, прокурора або до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає або перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Колегія суддів зазначає, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2023 у справі № 519/1106/22 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.01.2023 між ОСОБА_1 та прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Сушком В.М. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього ж Кодексу, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 000.00 грн. Вирішено, після набрання вироком законної сили: застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави скасувати, предмет застави повернути заставодавцю Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято накази № 223ДСК від 22.08.2022, № 253 ДСК від 21.09.2022 та № 283ДСК від 20.10.2022, а тому відсутні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за серпень, вересень та жовтень 2022 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що з довідки № 222/1/4/162/373/401 від 21.02.2025, наданої Військовою частиною НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, щодо нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 ОСОБА_1 вбачається, що за червень 2022 року йому нараховано додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за липень 2022 року нараховано додаткову винагороду у розмірі 25 161.29 грн; за вересень 2022 року нараховано додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за жовтень 2022 року нараховано додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. Твердження позивача про відсутність будь-яких виплат додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, що підтверджується сформованою довідкою із засобів автоматичної системи Пенсійного фонду України від 17.05.2023, за формою ОК-5 колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 45 Закону України «Про розвідку» нарахування, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, підтвердження страхового стажу, оформлення та перерахунок пенсій співробітників кадрового складу здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до розвідувальних органів, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за співробітників кадрового складу розвідувальних органів, обчислення набутого ними страхового стажу, оформлення та перерахунок пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 № 456 (далі - Порядок № 456). Пунктами 3, 4, 8 Порядку № 456 визначено, що персоніфіковані відомості співробітників про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страховий внесок, у тому числі єдиний внесок, та інші відомості (далі - персоніфіковані відомості), необхідні для ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, подаються розвідувальними органами до територіальних органів Пенсійного фонду України після звільнення таких співробітників та (або) в разі звернення співробітників для призначення пенсії. Розвідувальні органи обробляють, накопичують і зберігають на електронних та паперових носіях персоніфіковані відомості співробітників протягом усього періоду проходження ними служби у відповідному органі, а після подання персоніфікованих відомостей до територіальних органів Пенсійного фонду України - протягом 75 років на паперових носіях. Облік, користування та зберігання паперових носіїв персоніфікованих відомостей співробітників здійснюються з дотриманням вимог законодавства щодо порядку поводження з документами, які містять таємну інформацію. Форма подання розвідувальними органами персоніфікованих відомостей до територіального органу Пенсійного фонду України визначається Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та розвідувальними органами. Форма для подання персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено розвідувальними органами страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за співробітників кадрового складу розвідувальних органів та окремих категорій військовослужбовців інших складових сектору безпеки і оборони та Порядок подання, обліку та обробки персоніфікованих відомостей співробітників кадрового складу розвідувальних органів та окремих категорій військовослужбовців інших складових сектору безпеки і оборони затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України від 13.06.2024 № 17-1 (далі - Постанова № 17-1). Відповідно до п. 3 Постанови № 17-1 звіт з відомостями про співробітників, які належать до таємної інформації, подаються страхувальником або відповідальною особою страхувальника протягом 30 календарних днів після звільнення цієї особи зі служби або у разі набуття цією особою права на пенсію відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з наявністю вищезазначених особливостей подання звітності розвідувальними органами, відсутність таких даних в реєстрах/автоматизованих системах Пенсійного фонду України не є підтвердженням нездійснення відповідних виплат. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України). Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що він не отримував додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за червень, липень, вересень та жовтень 2022. Проте, відповідачем, наданою довідкою № 222/1/4/162/373/401 від 21.02.2025, підтверджено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а саме, за червень 2022 року йому нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за липень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 25 161.29 грн; за вересень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн; за жовтень 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. Доводи позивача, що відповідачем порушена презумпція невинності та оскаржувані накази про призупинення виплат винесені до моменту набрання вироком законної сили, яким ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 296 КК України, суд вважає необґрунтованими. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Суд зазначає, що відповідальність за вчинене позивачем кримінальне правопорушення (передбачене ч. 4 ст. 296 КК України) та невиплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 внаслідок вчинення ним кримінального правопорушень, є різними видами відповідальності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , третя особа: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати бездіяльність та зобов`язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 або НОМЕР_2 -Н здійснити наступні виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 : у розмірі мінімальної одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту у 2022 році; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, передбачену наказом Міністерства оборони України від 17.06.2018 за № 260; матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704; грошову компенсацію за не відбуту щорічну основну відпустку за 2022 рік; одноразову грошову допомогу за наслідком отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, яка передбачена п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України № 2011; грошову компенсацію за відсутність забезпечення речовим майном, а саме бойовим єдиним комплектом; бойовим спеціальним комплектом; повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України; інвентарним та іншим майном, яке передбачено за посадою ОСОБА_1 у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 за № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту»; визнати бездіяльність та зобов`язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 або НОМЕР_2 -Н здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022; визнати бездіяльність та зобов`язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 або НОМЕР_2 -Н здійснити виплати додаткової винагороди у зв`язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 520/23885/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано бездіяльність та зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022 року. Визнано бездіяльність та зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити виплати додаткової винагороди у зв`язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/23885/23 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 по справі № 520/23885/23 скасовано в частині визнання бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_3 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу з серпня 2022 року по жовтень 2022 року. Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.24 у справі № 520/23885/23 залишено без змін. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 520/23885/23 набрало законної сили : 18.12.2024. Тобто рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 520/23885/23 визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня 2022 по липень 2022 року. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 520/1832/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко