Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/31762/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31762/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (суддя Кучма Костянтин Сергійович) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні ді, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 як правонаступника ВЧ НОМЕР_2 , що полягає у невиплаті йому протягом періоду у грудні 2022 року та з березня по липень 2023 року у повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць, а саме за весь грудень 2022 року; за 7 днів березня 2023 року; за 23 дні квітня 2023 року; за весь травень 2023 року; за 15 днів червня 2023 року; за 20 днів липня 2023 року; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 як правонаступника ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць, а саме за весь грудень 2022 року; за 7 днів березня 2023 року; за 23 дні квітня 2023 року; за весь травень 2023 року; за 15 днів червня 2023 року; за 20 днів липня 2023 року; визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 як правонаступника ВЧ НОМЕР_2 , що полягає в невиплаті грошового забезпечення, включно із додатковою винагородою у розмірі 30 000 грн на місяць, за період з 26.08.2022 року по 25.09.2022 року у зв`язку з безпідставним призупинення проходження ним військової служби; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 як правонаступника ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 26.08.2022 по 25.09.2022, утримане у зв`язку з безпідставним призупинення проходження військової служби, включно із додатковою винагородою у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, виходячи з того, що така виплата здійснюється виключно за умови виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, підтверджених відповідними бойовими наказами розпорядженнями. Суд застосував до спірних правовідносин редакцію постанови Кабінету Міністрів України № 168, яка не діяла у спірний період. Зауважує, що в редакції Наказу № 260, чинний у спірний період (грудень 2022 року та березень-травень 2023 року) також були відсутні положення, що визначали особливості умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Зазначає, що Верховний Суд у зразковій справі № 640/13029/22 розмежував базову винагороду 30 000 грн як таку, що виплачується за сам факт проходження служби під час воєнного стану, та підвищену винагороду 100 000 грн як таку, що залежить від безпосередньої участі у бойових діях. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, відмовивши в заявлених позовних вимогах за період з 26.08.2022 по 25.09.2022, адже суд помилково застосував наслідки призупинення військової служби до періоду, коли така служба фактично не була призупинена у визначеному законом порядку, оскільки відомості до ЄРДР були внесені лише 26.10.2022. Кримінальне провадження щодо позивача було закрито 13.12.2022 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказує, що призупинення виплати грошового забезпечення не відноситься до видів дисциплінарних стягнень. Суд першої інстанції не надав належної оцінці довідці військово-лікарської комісії, обставинам перебування позивача на лікуванні, факту добросовісної поведінки позивача шляхом повідомлення командування про стан свого здоров`я, а також постанові про закриття кримінального провадження як реабілітуючій підставі. Також на переконання позивача обов`язок виплати прямо пов`язаний з фактом закриття кримінального провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , з 27.08.2024 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. Відповідно до листа ВЧ НОМЕР_1 № 1665/Вих3ВГ/146 від 20.09.2025, на виконання директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2025 № Д-35/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у 2025 році», Військова частина НОМЕР_2 була ліквідована. Не є спірним у цій справі, що ВЧ НОМЕР_1 є правонаступником ВЧ НОМЕР_2 . Позивач вважає, що ВЧ НОМЕР_1 , як правонаступника ВЧ НОМЕР_2 , протиправно не виплатила йому протягом періоду у грудні 2022 року та з березня по липень 2023 року у повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць, а також не нарахувала та виплатила йому грошове забезпечення за період з 26.08.2022 по 25.09.2022, утримане у зв`язку з безпідставним призупинення проходження військової служби. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині невиплати позивачу протягом періоду у грудні 2022 року та з березня по липень 2023 року у повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць, суд першої інстанції вказав, що періоди виконання ним бойових завдань за весь грудень 2022 року; за 7 днів березня 2023 року; за 23 дні квітня 2023 року; за весь травень 2023 року; за 15 днів червня 2023 року; за 20 днів липня 2023 року не підтверджено наявністю бойових розпоряджень ВЧ НОМЕР_2 . Так, позивач не заперечує відсутність бойових наказів (розпоряджень) щодо виконання ним бойових (спеціальних) завдань та не стверджує, що був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач залучалася до виконання бойових (спеціальних) завдань у грудні 2022 року; березні 2023 року; квітні 2023 року; травені 2023 року; червні 2023 року; липні 2023 року з виплатою додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн. Зокрема, матеріали справи не місять журналів бойових дій (вахтовий журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було, як приклад, здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі із доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, тощо. Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішення спору у цій частині застосував приписи наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, яким доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Суд апеляційної інстанції не вважає у повній мірі слушними зауваження позивача щодо помилковості застосування судом першої інстанції Порядку № 260 у відповідній редакції з огляду на те, що спірний період охоплюється з грудня 2022 року по липень 2023 року, відтак після 01.02.2023 (тобто за спірний період з березня 2023 по липень 2023) Порядок № 260 підлягає застосуванню. Так, за змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень. Враховуючи, що позивач не спростовує висновки суду першої інстанції в частині відсутності бойових наказів (розпоряджень) щодо виконання ним бойових (спеціальних) завдань та не стверджує, що був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині. Разом з тим питання виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць за грудень 2022 року має інше нормативне регулювання, адже до вказано періоду не підлягають застосуванню розділ XXXIV Порядку №

260. Так, станом на грудень 2022 року Постановою КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 640/13029/22, здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, дійшла виконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Таким чином для виплати такої винагороди має бути доведений факт, що військовослужбовець здійснює захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати інформацію щодо проходження військової служби ОСОБА_1 у грудні 2022 року. На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано запитувані документи. Так, з архівних довідок вбачається: «В наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.12.2022 № 289 значиться: «

3. Вважати такими, що з 01 грудня 2022 року ПРИБУЛИ і приступили до виконання службових обов`язків: 3.1. З лікування: молодшого сержанта ОСОБА_2 , Зарахувати на продовольче забезпечення з 02 грудня 2022 року»; «В наказі командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.12.2022 року № 302 значиться: «

11. Вважати такими, що ВИБУЛИ: 11.1. Для проходження військово-лікарської комісії: до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 14 грудня 2022 року: молодшого сержанта ОСОБА_2 . Зняти з продовольчого забезпечення з 15 грудня 2022 року»; «В наказі командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.12.2022 року № 307 значиться: «

1. Вважати такими, що з 19 грудня 2022 року ПРИБУЛИ і приступили до виконання службових обов`язків: 1.2. Після проходження військово-лікарської комісії: молодшого сержанта ОСОБА_2 . Зарахувати на продовольче забезпечення з 20 грудня 2022 року». Отже, у спірний період, який охоплюється груднем 2022 року, позивач здійснював несення військової служби, а тому має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, яка неправомірно не була здійснена ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про основні та додаткові види грошового забезпечення (а.с. 22). Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 26.08.2022 по 25.09.2022, суд першої інстанції, відмовляючи в позові в цій частині, виходив з того, що 26.08.2022 позивач самовільно залишив військову частину, йому призупинено виплату грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди). Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до довідки ВЛК ВЧ НОМЕР_4 сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_5 від 24.08.2022. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, по-ранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (11.08.2022) - пластика ПХЗ аутотранеплантантом з приводу застарілого розриву ПХЗ. Захворювання HI, не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів (а.с. 26). Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 25.09.2022 № 292/2509/22 наказано провести службове розслідування стосовно 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_3 . За наслідком проведеного службового розслідування складено акт, в якому зафіксовано, що 25.09.2022 під час перевірки особового складу, що перебуває на лікуванні, було виявлено, що молодшим сержантом ОСОБА_1 24.08.2022 було пройдено ВЛК. До військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) молодший сержант ОСОБА_1 в період з 26.08.2022 по 25.09.2022 не з`явився, про завершення лікування та проходження BЛК безпосереднього командира не повідомив, чим самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 . 25.09.2022 командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_4 виявив та доповів рапортом командиру військової частини НОМЕР_2 , що водій 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 не прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 після лікування та проходження ВЛК, чим самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 . 26.09.2022 молодший сержант ОСОБА_1 повернувся до розташування військової частини, про що доповів рапортом командиру 1 стрілецької роти. З пояснень та зі слів молодшого сержанта ОСОБА_1 стало відомо, що після лікування та проходження ВЛК 24.08.2022, отримавши довідку, в якій рекомендовано відпустку за станом здоров`я на 30 діб, він у зв`язку з незнанням порядку звільнення з розташування військової частини вирішив, що відпустка за станом здоров`я буде оформлена автоматично направив фотокопію довідки головному сержанту 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Безпосереднього командира не повідомляв, в частину для оформлення відпустки не прибув. В ході службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 відсутній на службі без поважних причин в період з 25.08.2022 по 25.09.2022 - більше 10 діб в умовах воєнного стану. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 22.10.2022 № 351-П, за порушення вимог статей 11, 12, 16, 49, 216, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Цим же наказом наказано помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби позбавити грошового забезпечення водія 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 за час відсутності його на службі. Слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ, 26.10.2022 щодо ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження за № 42022052120000534 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до постанови Слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ від 13.12.2022, кримінальне провадження за № 42022052120000534 було закрито через відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. За приписами пункту 15 розділу І Порядку № 260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення не виплачується: зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Згідно з абзацом першим частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Абзацом 2 частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що положення статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають початок призупинення військової служби, і такі не ставлять в залежність застосування до військовослужбовця пункту 15 розділу І Порядку № 260, який передбачає, що грошове забезпечення не виплачується: зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Враховуючи, що позивачем не спростовано висновки службового розслідування про те, що у період з 26.08.2022 по 25.09.2022 ОСОБА_1 був відсутній на службі, та враховуючи, що позивачем не надано доказів визнання неправомірним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 22.10.2022 № 351-П, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для нарахування та виплатити позивачу грошового забезпечення за період з 26.08.2022 по 25.09.2022. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/31762/25 частково скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 за грудень 2022 року додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за грудень 2022 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили 25 червня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 25 червня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров