Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11814/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11814/24 пров. № А/857/10654/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_7 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (головуючий суддя: Ланкевич А.З., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_6 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 03.06.2024 звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві за період із 01.12.2015 року по січень 2016 року включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 року по січень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_8 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві за період із лютого 2016 року по квітень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період із лютого 2016 року по квітень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві за період з травня 2016 року по листопад 2017 року включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період із травня 2016 року по листопад 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправними дії НОМЕР_6 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві за період із грудня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати НОМЕР_6 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2017 року по 28.02.2018 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_6 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення позивачеві за період із 01.03.2018 по липень 2018 року включно; - зобов`язати НОМЕР_6 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 року по липень 2018 року включно у розмірі 4194,60 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення позивачеві за періоди із серпня 2018 року по грудень 2018 року включно та серпень 2019 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із серпня 2018 року по грудень 2018 року включно, серпень 2019 року включно у розмірі 4194,60 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення позивачеві за період із січня 2019 року по липень 2019 року включно; - зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію різницю грошового забезпечення за період із січня 2019 року по липень 2019 року включно у розмірі 4194,60 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення позивачеві за період з вересня 2019 року по березень 2020 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію різницю грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по березень 2020 року включно у розмірі 4194,60 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення позивачеві за періоди із квітня 2020 року по 31.12.2022 включно та із 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із квітня 2020 року по 31.12.2022 року включно та із 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно у розмірі 4194,60 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачеві поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначив, що станом на день виключення позивача із списків особового складу частини з ним не було у повному обсязі проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 491-ІV від 06.02.2003, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 та роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України (зокрема, у період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно). Крім того, з посиланням на п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, вказав, що відповідачі зобов`язані провести позивачу виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_7 ) та оскаржили в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідачі покликаються на те, що позивач підпадає під дію пункту 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію. Жодний пункт Порядку № 1078 не містить припису щодо здійснення обчислення індексу інфляції лише з місяця підвищення на законодавчому рівні окладів, незалежно від прийняття на роботу та переведення на інші посади, а навпаки пунктом 10-2 визначено окремі категорії переведених та новоприйнятих працівників, відповідно до яких обчислення індексу інфляції необхідно застосовувати залежно від збільшення їх посадового окладу за посадою. За спірний період відповідачі виплатили індексацію грошового забезпечення позивачу у належному розмірі та відповідно до діючих законодавчих норм. Вказують на те, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Зазначають, що позовні вимоги щодо виплати індексації різниці грошового забезпечення позивачу в сумі 4194,60 грн є безпідставними. Крім того, вказують на те, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 380/12875/24, яке залишене в силі рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснило перерахунок та виплату позивачу із січня 2020 року по березень 2020 року грошового забезпечення, надбавок та доплат, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. Отже, виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 380/12875/24 призвело до збільшення грошового забезпечення позивача на 4974,75 грн з січня 2020 року та відповідно встановлення йому базового місяця для розрахунку індексації січень 2020 року, з урахуванням вимог абзацу 2 п. 5 Інструкції 1078. Підсумовують, що у межах спірних правовідносин вони діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, а тому в задоволенні позову просять відмовити повністю. Зазначають, що до повноважень суду не входить визначення конкретних сум індексації. Оскільки це є виключно дискреційними повноваженнями підприємства. Також вказують на те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку звернення. Позивач, 29.04.2025 подав відзив на апеляційні скарги, в якому просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що розбіжність розрахунків позивача між розрахунками суми індексації - різниці відповідачів у березні 2018 року полягають в тому, що відповідачі, заперечуючи позов, маніпулюють складовими грошового забезпечення право на які набув позивач у березні 2018 року, у той час як позивач доводить, що при порівнянні доходу березня і лютого 2018 року слід враховувати види грошового забезпечення у місяці їх виплати, а не місяць за який вони виплачені, оскільки врахуванню підлягає саме грошовий дохід, нарахований та виплачений у відповідному місяці. Також зазначає, що покликання відповідача щодо збільшення грошового забезпечення позивача у 2020 році є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі виникли на час проходження військової служби позивачем та не вчинення дій відповідачем щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника НОМЕР_10 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 № 380-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.03.2024. Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період: - з грудня 2015 року по січень 2016 року включно та з вересня 2019 року по березень 2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ); - з лютого 2016 року по квітень 2016 року включно у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_8 ); - з травня 2016 року по листопад 2017 року включно у НОМЕР_11 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_12 ); - з грудня 2017 року по липень 2018 року включно у НОМЕР_6 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_7 ); - з серпня 2018 року по грудень 2018 року включно та у серпні 2019 року в ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_13 ); - з січня 2019 року по липень 2019 року включно у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ); - з квітня 2020 року по дату звільнення з військової служби 18.03.2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_1 ). На виконання наказу Адміністрації ДПС України № 52 від 01.06.2020 «Про припинення діяльності Військової частини НОМЕР_12 у результаті реорганізації», 05.06.2020 ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_12 ) в ході реорганізації припинив свою діяльність і приєднався до ІНФОРМАЦІЯ_12 . Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина НОМЕР_12 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) із визначенням правонаступника військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , на даний час ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ). Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.01.2021 до реєстру внесені відомості про припинення юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 року № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» (надалі - Постанова № 43) постановлено ліквідувати, у тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_9 як юридичну особу публічного права територіальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби України, а Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідуються. Враховуючи наведене, Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_9 . Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2015-2024 роки слідує, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. За період з січня 2016 року по квітень 2016 року, НОМЕР_16 прикордонним загоном нараховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Вказане підтверджується довідкою про нараховану та виплачену індексацію від 08.02.2024 №

88. За період з листопада 2017 року по липень 2018 року, НОМЕР_6 прикордонним загоном нараховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням листопада 2017 року, грудня 2018 року та березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Вказане підтверджується довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення. На адвокатський запит представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_14 надано документи, зі змісту яких слідує, що при звільненні позивача нараховано заборгованість по індексації грошового забезпечення на загальну суму 6593,41 грн. Вказане підтверджується архівною відомістю №

1. Також, ІНФОРМАЦІЯ_14 надано розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по листопад 2017 року, з січня 2019 року по травень 2019 року та з квітня 2020 року по грудень 2022 року. Відповідно до цього розрахунку, відповідачем з січня 2019 року по грудень 2022 року нараховано так звану «поточну» індексацію грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а також протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.03.2024 року по 18.03.2024 року включно із урахуванням абзаців 3-6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та щодо не нарахування та невиплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 18.03.2024 року включно із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виплачували та не належно нараховували і виплачували позивачу індексацію за спірний період, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню. При цьому суд зазначив, що з урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п.п. 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно. Також зазначив, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 268,55 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн, та в силу вимог абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01.03.2018. Тобто, відповідно до вимог абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн мінус 268,55 грн та становить 4194,60 грн. Крім того, зазначив, що у позивача виникло право на виплату поточної індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 18.03.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), однак така протиправно не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем. Також суд вважав, що нарахування та виплата перерахованих сум грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку №

44. При цьому суд зазначив, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Предметом розгляду у цій справі є перевірка дотримання відповідачами вимог чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року включно. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація. Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ. Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 до нині у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Цей же абзац з 15.03.2018 до нині діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 до нині у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Спірні правовідносини склалися щодо обставин невиплати відповідачами на користь позивача індексації грошового забезпечення: за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та виплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року, у неналежних розмірах. Порядок № 1078 (у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015) містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. З 01.12.2015 норми Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу цивільного захисту чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Крім цього, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Так, відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення. Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації. З огляду на, вказані попередньо, положення Порядку № 1078 та роз`яснення Мінсоцполітики, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за загальним правилом підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи, тоді як зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Отже, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. При цьому необхідність застосування місяцем підвищення, з якого обраховується індексація за період з 01.03.2018 саме березня 2018 року позивачем не заперечується. За правилами абз. 2 п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078. Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078. Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Відповідач врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, що відповідачем не заперечується. Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. За таких обставин суд апеляційної інстанції ставить під сумнів правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації, починаючи з березня 2018 року. З огляду на наведене, дії відповідача щодо не врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року є протиправними. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року (дата звільнення) та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. З огляду на доводи позивача, дослідженню судом апеляційної інстанції також підлягає питання проведення розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Отже, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 визначено поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 року № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, підлягає застосуванню і до спірних правовідносин. При цьому, варто зауважити, що вищевказана

позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку №1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як фіксована сума індексації, однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер. Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, необхідно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. З матеріалів справи, а саме з архівної відомості за 2018 рік, слідує, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12150,36 грн (за виключенням одноразових виплат, а саме допомоги на оздоровлення у сумі 7593,98 грн та компенсації прибутку у сумі 3553,98 грн), за березень 2018 року 12418,91 грн (за виключенням одноразових виплат компенсації прибутку у сумі 2235,40 грн). Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 268,55 грн (12418,91 12150,36 грн = 268,55 грн). Визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року становить 4463,15 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 268,55 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн, та в силу вимог абз.абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01.03.2018. Тобто, відповідно до вимог абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн мінус 268,55 грн та становить 4194,60 грн. Зазначений розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення 4194,60 грн, згідно з абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка. З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд дійшов висновку, що оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідачі мали вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078, а також визначити її розмір, однак цього зроблено не було. Відтак, вказану бездіяльність відповідачів слід визнати протиправною та, як наслідок, зобов`язати їх нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4194,60 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.03.2024 включно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її доходу у березні 2018 року, відповідно до абз. 3-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 21.03.2024 у справі № 380/14057/22 та від 20.06.2024 у справі № 620/14086/23, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Верховний Суд у вказаних постановах зауважував, що позиція судів попередніх інстанцій про те, що обчислення суми індексації відноситься до повноважень відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації, є помилковою. Стосовно способу захисту прав та інтересів позивача і питання визначення у судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати відповідачем позивачу, то Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 21.03.2024 у справі № 380/14057/22, від 14.05.2024 у справі № 420/4659/23, від 20.06.2024 у справі № 620/14086/23, від 31.07.2024 у справі № 200/4613/24 наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Тому, для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Щодо вимог про не нарахування та невиплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 18.03.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Як було вказано вище, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. При цьому, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п.1-1, абз. 6 п. 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078). Суд встановив, що з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення доходу у цілях нарахування індексації військовослужбовцям. Згідно з п.4 Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і

14. Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку з прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача, а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Своєю чергою, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), врегульовано абз. 3, 4 та 6 п. 5 Порядку № 1078: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 р. становив 101,1%, в квітні 2018 р. становив 100,8%, в травні 2018 р. - 100,0%, в червні 2018 р. - 100,0%, в липні 2018 р. - 99,3%, в серпні 2018 р. - 100,0%, в вересні 2018 р. - 101,9%, в жовтні 2018 р. - 101,7%. Отже, величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п.1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%. Відтак, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то позивач набув право на виплату індексації з грудня 2018 року. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі № 400/4491/20. Як слідує зі змісту особистих карток грошового забезпечення за 2018-2022 роки та розрахунку, позивачу із березня 2018 року по грудень 2022 року включно нараховувалась та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. Водночас суд враховує, що положеннями абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. За таких обставин, відповідачем у 2023 році зупинено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення як «поточної» з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін, так і так званої «індексації-різниці», що мала нараховуватись та виплачуватись із березня 2018 року відповідно до абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078. Вказане підтверджується інформацією, відображеною в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2023 рік ОСОБА_1 . Поряд з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» таких застережень щодо зупинення нарахування та виплати у 2024 році індексації грошових доходів населення не містить. Отже, із січня 2024 року роботодавці зобов`язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку та спосіб, визначені Порядком № 1078. Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату поточної індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 18.03.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), однак така протиправно не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем. Пунктом 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу (далі - Порядок № 44). Згідно з п. 1 Порядку № 44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація). Відповідно до п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Системний аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що індексація грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню. Крім того апеляційний суд зазначає, що та обставина, що позивач змінював місце проходження військової служби, у жодному разі не впливає та не змінює статус відповідачів за пред`явленими до них позовними вимогами, оскільки право на індексацію грошового забезпечення військовослужбовець набуває не при звільненні з військової служби (як-от, наприклад, право на одноразову грошову допомогу при звільненні, право на компенсацію днів невикористаної відпустки, що відповідно зумовлює обов`язок військової частини, з якої військовослужбовець звільняється, провести відповідні виплати), а з моменту, умов та підстав, чітко визначених Законом № 1282 та Порядком № 1078, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.п. 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20). Щодо доводів про те, що позивачу здійснено перерахунок та виплату із січня 2020 року грошового забезпечення із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на підставі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 380/12875/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025, суд зазначає таке. Покликання відповідача щодо збільшення грошового забезпечення позивача у 2020 році безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі виникли на час проходження військової служби позивачем та не вчинення дій відповідачем щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період. Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час судового розгляду, судом першої інстанції досліджено усі фактичні обставини справи та докази, які знаходяться у матеріалах справи, на підставі яких суд визначив розмір індексації - різниці грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу та ухвалив рішення . Зі змісту рішення слідує, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду першої інстанції належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. При цьому, відповідачі не повідомляли суд першої інстанції про існування правовідносин які розглядалися судом у справі № 380/12875/24. Також Західним регіональним управлінням не надано жодних доказів виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі № 380/12875/24. Щодо покликань скаржника на пропущення позивачем строків звернення до суду з означеними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати є складовими заробітної плати. На належність сум індексації до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33,34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що вони є бланкетними, а тому строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами. У розглядуваній справі, оскільки предметом спору є право на суми, які належать виплаті при звільненні, такою бланкетною нормою є приписи статті 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення до суду щодо стягнення зазначених сум. Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала: 1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»); 2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. Судом враховано, що на спірні правовідносини поширюються норми ст. 233 КЗпП України у чинній редакції Закону. У цій справі суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу НОМЕР_10 прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 18 березня 2024 року. Остаточною датою проходження військової служби належить вважати 18 березня 2024 року. Отже, право на виплату всіх сум, що належали позивачу від відповідача, позивач набув у день його звільнення 18 березня 2024 року. З цим позовом до суду позивач звернувся 03 червня 2024 року, тобто з дотриманням тримісячного стоку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, відтак відсутні правові підстави для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України. Щодо інших відповідачів, то такі правовідносини виникли до внесення змін у ст.233 КЗпП України, а тому не обмежувались будь-яким строком. З огляду на наведене, покликання скаржників на пропущення позивачем строку звернення з позовними вимогами суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_7 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 380/11814/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська