Постанова Сумський апеляційний суд № 589/2572/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 року м.Суми Справа №589/2572/23 Номер провадження 22-ц/816/1356/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Національної поліції в Сумській області, розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року, в складі судді Лєвші С.Л., ухвалене у м.Шостка, повне рішення виготовлено 18 лютого 2025 року, в с т а н о в и в: 15 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області про відшкодування моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування. Свої вимоги мотивувала тим, що в провадженні дізнавача сектору дізнання Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області капітана поліції Сергієнко Т.В. перебуває кримінальне провадження №42020201280000124 внесене до ЄРДР 14.08.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. Вона в цьому кримінальному провадженні є потерпілою. Вищезазначене кримінальне провадження неодноразово закривалось та відновлювалось після скасування постанови про закриття кримінального провадження слідчим суддею, слідчі дії не вчинялись. Посилаючись на викладене, а також на те, що бездіяльність органу досудового розслідування спричинила їй моральну шкоду, просила стягнути на її користь моральну шкоду, завдану надмірною тривалістю досудового розслідування в кримінальному провадженні №42020201280000124 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України, в розмірі 50000 гривень 00 копійок. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,36 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до 50000 грн. Доводить, що розмір моральної шкоди судом визначено невірно, оскільки наявні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Сумській області, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження позивача стосовно заподіяння моральних втрат не доведено належними та допустимими доказами. Сам факт того, що злочин не розкрито, досудове розслідування не доведено до направлення обвинувального акту до суду не свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції в Сумській області спростовує доводи її скарги, вважає її необґрунтованою і просить відмовити в її задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано уповноважену посадову особу Шосткинської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення злочину від 01 липня 2020 року. Ухвала постановлена за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Шосткинської місцевої прокуратури щодо не внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання її заяви від 01 липня 2020 року про вчинення кримінальних правопорушень за фактами її незаконного звільнення та розголошення про це в ЗМІ (а.с.5). Із фотокопії листа Шосткинської місцевої прокуратури від 15 вересня 2020 року за №90-32-16 на адресу ОСОБА_1 встановлено, що прокуратурою розглянуто заяву щодо неналежного досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні за №42020201280000124 внесеному до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України. Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється прокурорами Шосткинської місцевої прокуратури. З метою активізації досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень процесуальним керівником 12 червня 2020 року надані письмові вказівки (а.с.6). Із фотокопії постанови про закриття кримінального провадження винесеної старшим дізнавачем СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. 15 червня 2021 року, встановлено, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР №42020201280000124 від 14.08.2010 за фактом грубого порушення законодавства про працю відносно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.7). Із фотокопії ухвали, постановленої 24 січня 2022 року слідчим суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, вбачається, що скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2021 про закриття кримінального провадження, задоволено, а постанову старшого дізнавача СД Шоскинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2021 про закриття кримінального провадження №42020201280000124 - скасовано. Матеріали цього кримінального провадження повернуті до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування (а.с.8). Із фотокопії постанови про закриття кримінального провадження, винесеної старшим дізнавачем СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. 15 червня 2021 року, вбачається, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР №42020201280000124 від 14.08.2010 за фактом грубого порушення законодавства про працю відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.9, 10). Із фотокопії ухвали, постановленої 27 січня 2023 року слідчим чуддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2022 про закриття кримінального провадження, задоволено, а постанову старшого дізнавача СД Шоскинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2022 про закриття кримінального провадження №42020201280000124 скасовано. Матеріали цього кримінального провадження повернуті до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування (а.с.11). Із фотокопії листа Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області від 22 лютого 2023 року за №К-32, адресованого ОСОБА_2 , вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020201280000124 від 14.08.2020 активізоване, та старшому дізнавачу Сергієнко Т. вказано на безумовне дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, розслідування кримінального провадження та недопущення порушень в подальшому (а.с.12). Із фотокопії листа Сумської обласної прокуратури від 28.03.2023 за №09/1-67-23 адресованого Кобизькій Н., вбачається, що за її зверненням щодо стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях та з інших питань, встановлено, що у провадженні дізнавачів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42020201280000124 за фактом порушення законодавства про працю за ч.1 ст.172 КК України. З метою активізації стану досудового розслідування прокурором дізнавачу надано письмові вказівки, виконання яких триває. Також, у провадженні слідчих Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42020201280000112 за фактом невиконання рішення суду щодо виплати заробітної плати, нарахованої за час вимушеного прогулу за ч.1 ст.382 КК України, в цьому кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі та процесуальні дії для прийняття у ньому законного кінцевого процесуального рішення. Крім цього, у провадженні слідчих Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42021202550000020 за фактом можливого службового підроблення документів за ч.1 ст.366 КК України. Враховуючи неналежний стан досудового розслідування у провадженні, керуючись вимогами ч.2 ст.36 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні ініційовано питання про відсторонення слідчого від проведення слідства та призначення іншого слідчого для здійснення досудового розслідування цього кримінального правопорушення. З метою усунення порушень, допущених під час проведення досудового розслідування у цьому провадженні, та притягнення винуватих осіб до встановленої законом відповідальності Шосткинською окружною прокуратурою до ГУНП в Сумській області спрямовано листа, який перебуває на розгляді. Після проведення всіх слідчих та процесуальних дій, необхідних для забезпечення повного і неупередженого розслідування, у зазначених провадженнях будуть прийняті законні кінцеві процесуальні рішення. Скарги у відповідності до положень ст. 306 КПК України розглядаються слідчим суддею місцевого суду (а.с.13). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої тривалою бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Сумській області, пов`язаною з невиконанням своїх обов`язків, не проведенням комплексу дій, передбачених КПК України. Враховуючи характер правопорушення, що кваліфікується як кримінальний проступок, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Згідно з ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України). Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю органу державної влади, що здійснює досудове розслідування, то, відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17). Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи, відповідно, їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим, орган державної влади або орган місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17). Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом ст. 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати ст. 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням. ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту узв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява №66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення). Так, за умови встановлення фактів, на які посилається позивач як на підставу позову, а саме на неефективність та надмірну тривалість досудового розслідування кримінальних проваджень, які не є складними, то надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю постійного звернення до органів досудового розслідування, прокуратури і, як наслідок, неможливістю довести законність вимог. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Висновок про можливість відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, який підтриманий Верховним Судом у постановах від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19. У цій справі суд встановив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020201280000124 розпочато 14.08.2020 р. і не закінчено на день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі (12 лютого 2025 року), тобто триває понад 4 роки. При цьому позивачка неодноразово письмово зверталась до керівника Сумської обласної прокуратури та керівника Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області щодо неефективного проведення досудового розслідування, але її звернення позитивного результату не мали. ОСОБА_1 , яка має у вищевказаному кримінальному провадженні статус потерпілої, розраховувала на здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак, цього не відбулось: протягом 4 років у кримінальному провадженні не вирішено питання ані про повідомлення про підозру, ані про закриття кримінального провадження за відсутності складності, великої кількості учасників та відсутності будь-яких призначених судових експертиз. Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є протиправна бездіяльність органів досудового розслідування щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, яка призвела до надмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження за її заявою та не встановлення істини у справі, що поза розумним сумнівом, негативно впливає на моральний стан позивача ОСОБА_1 , як потерпілої, завдаючи їй моральної шкоди. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо доведення позивачем наявності спричинення їй моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Сумській області таких висновків суду не спростовують. Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У частині 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів вважає, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 5000 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі не знайшли свого підтвердження, тому її апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Таким чином, з огляду на викладене, апеляційні скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов