Постанова 4824 № 760/5159/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 листопада 2025 року місто Київ cправа № 760/5159/22 провадження № 22-ц/824/285/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 , подані адвокатом Чуніхіним Олегом Миколайовичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року та на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року , ухвалені у складі судді Козленко Г.О., В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які народжені у шлюбі. Шлюб між ОСОБА_1 та матір`ю дітей ОСОБА_2 на даний час розірвано. Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з березня 2020 року, за виключенням кількох днів у 2020 році і період з кінця листопада до 28 січня 2022 року для ОСОБА_5 , проживають з позивачем, що було зумовлено психологічним станом відповідачки після других пологів. З березня 2020 року почались яскраві прояви суїцидальної поведінки. Відповідачка не дбала про дітей, регулярно покидала їх без догляду, не забезпечувала навіть базових потреб дітей і не бажає та не може ймовірно в силу стану її психічного здоровя виправити ситуацію. На даний час взагалі відсутні будь-які спроби з боку відповідачки владнати становище, що склалося. Позивач в повній мірі забезпечує дітей усім необхідним та має можливість створення для них усіх умов в подальшому. Позивач володіє нерухомим майном, має автомобіль, є фізичною особою підприємцем. Дбає про освіту та розвиток дітей. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити. У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визначити місце проживання малолітніх дітей з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що після реєстрації шлюбу вони проживали разом до жовтня 2021 року у АДРЕСА_2 . Сімейні стосунки не склались, ОСОБА_1 почав тиснути на неї, принижувати і все зробив, щоб їх сімейне життя не склалось. Діти проживали з матірю, однак батько дітей міг в будь-який час для нього і дітей приймати участь в їх вихованні, жодних обмежень в стосунках дітей з чоловіком не було. Після початку військової агресії, відповідач разом з дітьми виїхав до Західної України міста Яремча, з метою уникнення негативних наслідків війни. З боку позивача за зустрічним позовом заперечень не було. 3 травня 2022 року ОСОБА_2 від сторонніх осіб дізналася, що чоловік з дітьми повернулися і живуть у с. Велика Солтанівка Фастівського району Київської області. Відповідач почав чинити перешкоди матері у спілкуванні з дітьми. Вважає, що діти мають проживати з матір`ю, вони малолітні і в даний час потребують материнської турботи. Вона постійно слідкує за станом здоров`я дітей, їх розвитком, виховує та піклується про дітей, у матері з сином та донькою є психологічний контакт, стійка прив`язаність один до одного. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила позовні вимоги задовольнити Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою місця проживання останнього. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матірю ОСОБА_2 за адресою місця проживання останньої. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 з батьком, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 разом з матір`ю. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуально права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що судом не було враховано той факт, що ОСОБА_2 була поставлена не в рівні умови з позивачем щодо виховання їх спільного сина ОСОБА_5 , шляхом обмеження прав матері на участь в його вихованні та спілкуванні. ОСОБА_1 не виконував і не виконує на даний час рішень регламентів щодо встановлення порядку спілкування матері з сином Служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради так і служби у справах дітей та сім`ї Солом`янського району м. Києва. Зазначений факт також підтверджується численними зверненнями до органів поліції та органів опіки та піклування, які суд описує в рішенні, але висновків з такої поведінки позивача не робить. В свою чергу ОСОБА_2 не створювала жодних перешкод в спілкуванні позивача з донькою і ніколи її не налаштовувала проти батька. Суд в рішенні не дає належної оцінки поведінці позивача щодо незаконного обмеження прав відповідачки. Надана суду інформаційна довідка про психологічно-діагностичні консультації з малолітнім ОСОБА_5 від 14 жовтня 2022 року, що була видана ФОП ОСОБА_7 , не повинна була братися судом до уваги, бо дослідження проводилися без повідомлення матері, за її відсутності лише за присутності батька під його впливом, що є грубим порушенням методології проведення такого виду досліджень. Висновок суду першої інстанції про недостатню обґрунтованість висновку органу опіки та піклування є хибним; позивачем не спростовані факти зазначені у висновку; жодних зауважень щодо наданого Службою висновку позивач не подав. Суд першої інстанції не бажав встановити реальний психо-емоційний стан хлопчика і це підтверджується відмовою ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову, відмовою в заяві про проведення судово-психологічної експертизі. В той же час орган опіки та піклування Солом`янського району м. Києва також наполягав на проведенні відповідної експертизи і доводив суду, що при існуючій ситуації це вкрай необхідно і є єдиним шляхом об`єктивно визначити психо-емоційний стан хлопчика та його реальні бажання. Суд першої інстанції своє процесуальне рішення про відмову у призначенні експертизи мотивував затягуванням процесу і необґрунтованістю необхідності провести таку експертизу. При визначенні роздільного місця проживання дітей, судом не було враховано обставини справи. Суд повинен був врахувати окрім емоційного зв`язку між братом та сестрою, та дати належну оцінку: - чи не будуть завдавати брату та сестрі істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мало місце опіка старшої дитини над молодшою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору чи буде впливати окреме проживання дітей на спілкування між собою; чи відбувається вплив батьків на спілкування між братом і сестрою; чи не проявляв один із батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо. Що стосується оскарження додаткового рішення, то в цій частині апелянт зазначає про те, що вона не була повідомлена про день і час розгляду заяви; судом не враховано, що на основне рішення подана апеляційна скарга і її розгляд триває; у позовній заяві позивачем не було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу; суд першої інстанції не взяв до уваги факт задоволення частково як первісного позову, так і зустрічного; не взято судом до уваги і той факт, що не є обовязковими для суду зобовязання, які склались між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суд Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року сторона позивача заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду як законне та обґрунтоване залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Чуніхін О.М. підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, оскаржувані рішення скасувати. В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав апеляційну скаргу та пояснив, що на даний час син ОСОБА_5 проживає разом з матірю, проти чого він не заперечує, а тому вважає, що питання визначення місця проживання дітей є неактуальним. Представник ОСОБА_1 адвокат Кравинська Ю.В. позицію ОСОБА_1 підтримала Представник Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Черкасова В.А. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити. В судовому засіданні представник Служби у справах дітей і сім`ї Калинівської селищної ради не зявився. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 8 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась донька ОСОБА_4 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року у справі № 760/34807/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 8 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 1662. Відповідно до свідоцтва ТОВ «ФК «Житло-капітал» №С64-2809/2018-4 від 1 жовтня 2018 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне місто» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах належить квартира АДРЕСА_3 , I черга будівництва. Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 успадкував частку земельної ділянки площею 0,0605 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до договору дарування частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 3 вересня 2021 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 частку земельної ділянки, площею 0,0605 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 березня 1993 року ОСОБА_1 на праві спільної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно договору купівлі-продажу від 14 травня 2005 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_6 . Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. Відповідно до звітної податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2022 рік загальна сума доходу складає 389500 грн. ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем з 27 серпня 2009 року. Відповідно до довідки головного управління ДПС у м. Києві № 17435/АП/26-15-58-0606 від 14 червня 2022 року фізична особа підприємець ОСОБА_2 подала податкові декларації платника єдиного подутку за звітний (податковий) період: за 2017 рік 664659 грн.; за 2018 рік 919862 грн.; за 2019 рік 849961 грн., за 2020 рік -544678 грн.; за 2021 рік 677-71 грн. Відповідно до договору № 32 від 22 липня 2020 року про надання послуг по утриманню, вихованню та навчанню дитини ОСОБА_10 відвідував ТОВ «Приватний заклад дошкільної освіти «Мідл Вей». Відповідно до договору № 100821101804 від 18 жовтня 2021 року про надання освітніх послуг ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ ОПТІМА», який було укладено між товариством та ОСОБА_1 , дитина ОСОБА_3 дистанційно навчається в ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ ОПТІМА». Відповідно до акту обстеження умов проживання від 7 червня 2022 року проведено обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що умови проживання гарні, відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. В будинку чисто, охайно. Діти мають окремі кімнати повністю забезпечені усіма необхідними продуктами харчування (крупи, м`ясо, фрукти, овочі, кисло-молочні продукти). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 28.06.2022 на підставі звернення ОСОБА_2 , в якому зазначено: «комісія прийшла до висновку, що тато разом із так званою домогосподаркою чинять тиск на малолітнього хлопчика. Радимо звернутись до дитячого психолога для виявлення психологічного стану хлопчика та небажання спілкуватись із рідною матір`ю, Так як розмова із батьком була напружено-емоційна, йшла зйомка бесіди з його сторони, не було можливості взяти пояснення в письмовій формі». Відповідно до акту служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 жовтня 2022 року про обстеження умов проживання на підставі заяви ОСОБА_2 з метою встановлення регламенту побачень з малолітнім ОСОБА_3 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами чого зроблено висновок, що для дитини створені умови для перебування у матері. Відповідно до акту служби у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.12.2022 про обстеження умов проживання на підставі заяви ОСОБА_1 з метою визначення місця проживання ОСОБА_3 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , за результатами чого зроблено висновок, що умови для проживання ОСОБА_5 створено. Відповідно до акту від 26 грудня 2022 року про проживання особи без реєстрації ОСОБА_11 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту від 1 червня 2022 року Малосолтанівської загальноосвітньої школи I- III ступенів вбачається, що протягом вересня жовтня 2021 року вихованням ОСОБА_3 , учня 1 класу займалась мати ОСОБА_2 ,, а саме подавала документи в 1 клас, приводила і забирала дитину зі школи. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 17 березня 2020 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: епізод помірної депресії. Тривожно-депресивний сидром з інсомнічним компонентом, надано рекомендації щодо лікування. Згідно з сертифікатом ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» серії РРТ № 9443593 від 16 травня 2022 року про проходження профілактичного наркологічного огляду у ОСОБА_2 ознак наркологічних патологій не виявлено. Згідно з медичною довідкою ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» серії ААН № 486726 від 16 травня 2022 року про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів у ОСОБА_2 ознак психіатричних патологій не виявлено. Відповідно до медичної довідки ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» від 19 вересня 2023 року серії 12ЯЯТ № 930043 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів у ОСОБА_2 ознак психіатричних захворювань не виявлено. Відповідно до сертифікату ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» від 19 вересня 2023 року серії 10ААЗ № 017904 про проходження профілактичного наркологічного огляду у ОСОБА_2 наркологічної паталогії не виявлено. Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 115 від 4 вересня 2023 року у ОСОБА_1 відсутні психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для усиновлення, встановлення опіки/опікунства. Згідно з висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » орган опіки та піклування Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення та визначаючи місце проживання ОСОБА_3 з батьком, а місце проживання ОСОБА_4 з матір`ю, суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки у висновку не враховано у повній мірі інтереси дітей, які під час спілкування вказали з ким саме хочуть проживати, не враховано, що у дітей наразі чітко сформований побут, а будь-яка зміна такого може негативно вплинути на психо-емоційний стан дітей, не оцінено особисту прив`язаність дітей до кожного з батьків, а також органом опіки та піклування не враховано особисті стосунки між дітьми. Визначаючи місце проживання ОСОБА_5 з батьком, суд першої інстанції врахував інтереси малолітнього сина сторін, який вже досить тривалий час проживає разом з батьком (близько трьох років) та емоційно до нього прив`язаний. Визначаючи місце проживання ОСОБА_6 з матір`ю, суд першої інстанції виходив із того, що дитина понад рік проживає з матір`ю, емоційно до неї прив`язана, контакт із батьком у період розгляду справи в суді не підтримувався. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не може колегія суддів, виходячи з наступного. У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори і угоди» (далі № 1906-IV) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до пунктів 13 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (частина перша статті 18, частина перша статті 27 Конвенції про права дитини). У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»). Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III). У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України). Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства». Під час апеляційного розгляду ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі судово-психологічної експертизи було задоволено частково. Призначено у справі судову психологічну експертизу, на вирішення якої поставлено ряд питань.Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Додатковою ухвалою від 12 грудня 2024 року уточнено поставлені перед експертами питання в ухвалі від 14 серпня 2024 року. 11 вересня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшов Висновок експертів від 14 серпня 2025 року. За результатами експертизи експертами Т.Тамаковою, О.Геращенком та Є.Невах зроблено наступні висновки: «За результатами психологічного дослідження визначені наступні індивідуально-психологічні властивості матері хлопчика ОСОБА_2 - цілеспрямованість, активність, енергійність, рішучість, гнучкість поведінки, достатній рівень адаптивних можливостей, домінування авторитетного та ліберального стилів виховання, що у своєму поєднанні здатні гармонійно й конструктивно впливати на психоемоційний стан та психічний розвиток, відчуття благополуччя неповнолітнього ОСОБА_3 .

2. За результатами психологічного дослідження визначено, що актуальна сімейна ситуація - конфліктні стосунки колишнього подружжя, на сьогоднішній час брак повноцінної участі батька ОСОБА_1 у житті та вихованні сина чинять негативний вплив на психоемоційний стан та розвиток дитини - ОСОБА_3 . Також, за результатами психологічного визначено, що умови виховання матері хлопчика ОСОБА_2 здатні гармонійно конструктивно впливати на психологічний стан та розвиток сина ОСОБА_5 .

3. За результатами психологічного дослідження впливу з боку батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та інших дорослих на оцінку сімейної ситуації ОСОБА_12 не виявлено, у хлопчика не діагностується негативне ставлення жодного з батьків. У ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з актуальною сімейною ситуацією конфліктні стосунки подружжя, сформувався компенсаторний механізм - уникнення ситуацій, які викликають дискомфорт чи негативні емоції. Батько дитини - ОСОБА_1 на дослідження не з?явився, тому відповісти на запитання в частині визначення його індивідуально-психологічних особливостей, особливостей його виховної поведінки та їх впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя сина ОСОБА_5 , а також в частині визначення яким чином можуть вплинути умови його виховання на психологічний стан та розвиток сина ОСОБА_5 , в межах цього дослідження не представляється можливим. Крім того, в судовому засіданні установлено, що малолітній син сторін ОСОБА_13 з початку 2025 року проживає разом з мамою та сестрою ОСОБА_6 . Батько ОСОБА_1 підтримує контакт з сином. Таким чином, з урахуванням висновків експертизи, обставин, які склалися станом на час розгляду справи апеляційним судом, а саме: фактично досягнення між батьками дітей згоди щодо місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матірю. Проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю та сестричкою ОСОБА_6 в одній сім`ї відповідатиме якнайкращим інтересам обох дітей. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 понесла витрати на проведення експертизи, колегія суддів вважає за необхідне половину вартості за проведення експертизи в сумі 34077,60 грн. стягнути з ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , подані адвокатом Чуніхіним Олегом Миколайовичем, задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з батьком ОСОБА_1 скасувати та ухвали в цій частині нове судове рішення наступного змісту. ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком. Зустрічний позов ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 задовольнити. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір`ю ОСОБА_2 . Додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи в сумі 34077, 60грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги до безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 8 грудня 2025 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус