LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд320/5074/23

від 08.12.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5074/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключковича В.Ю. Парінова А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому( з урахуванням уточненої позовної заяви) просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи: з 02.04.1982 по 31.07.1990 - час роботи на посаді архівіста Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР; з 04.03.2008 по 04.02.2021 - час роботи на посаді начальника архівного відділу Згурівської райдержадміністрації; з 05.02.2021 по 27.12.2022 - час роботи на посаді завідувача архівного сектору архівного відділу Броварської районної державної адміністрації; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №2723-ХІІ «Про державну службу» та пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», починаючи з 28.12.2022. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 р. позовні вимоги задоволено частково: - визнані протиправними та скасовані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.01.2023 № 104850001692 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2023 № 104850001692 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.02.2023 № 104850001692 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 28.12.2022 з урахуванням висновків суду; - в іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено. Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги з мотивів її необґрунтованості, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). 28.12.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 05.01.2023 №104850001692 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на посадах державної служби, так як, на думку відповідача, робота в архіві не відноситься до посад державної служби. 19.01.2023 позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 27.01.2023 №104850001692 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на посадах державної служби, так як, на думку відповідача, робота в архіві не відноситься до посад державної служби. 07.02.2023 позивач в черговий раз звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 13.02.2023 №104850001692 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на посадах державної служби, так як, на думку відповідача, робота в архіві не відноситься до посад державної служби. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду позовом, в якому оскаржує бездіяльність саме Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до якого зверталася із відповідними заявами. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській області не було фактичних та правових підстав для відмови зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, тому відмова у переведенні позивача на інший вид пенсії є протиправною. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Спірними в дані справі є питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії державного службовця та зарахування до стажу. Що дає права на призначення такої пенсії періодів роботи: з 02.04.1982 по 31.07.1990 на посаді архівіста Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР; з 04.03.2008 по 04.02.2021 на посаді начальника архівного відділу Згурівської райдержадміністрації; з 05.02.2021 по 27.12.2022 на посаді завідувача архівного сектору архівного відділу Броварської районної державної адміністрації. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) З 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За приписами пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18). Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Отже, з наведеного випливає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018року у справі №591/6970/16-а, від 04 липня 2023 року у справі № 560/123/21, від 11 квітня 2023 року у справі №857/12752/19( № К/9901/2885/20), від 10 вересня 2025 року у справі №380/3966/24. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивачка з 02.04.1982 по 31.07.1990 працювала на посаді архівіста Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР; з 04.03.2008 по 04.02.2021 працювала на посаді начальника архівного відділу Згурівської райдержадміністрації; з 05.02.2021 по 27.12.2022 працювала на посаді завідувача архівного сектору архівного відділу Броварської районної державної адміністрації. Статтею 25 Закону №3723-ХІІ, на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад, не перелічених у цій статті, та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (пункт 4 Порядку №229). Водночас згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно зі статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі- Закон №2493-III) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад. Отже, у період з 02.04.1982 по 31.07.1990, з 04.03.2008 по 04.02.2021, з 05.02.2021 по 27.12.2022 позивач займала посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивачки права на зарахування до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та здійснення відповідного перерахунку(вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 560/123/21, від 11 квітня 2023 року у справі №857/12752/19 (№ К/9901/2885/20), від 10 вересня 2025 року у справі №380/3966/24. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що зазначене право позивача не визнано відповідно до рішень ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській. Вказані рішення не є предметом спору, оскільки позовні вимоги позивачка щодо цього не заявляла та не визначала належними відповідачами вказані територіальні управління ПФУ. Позивач помилково пов`язувала порушення своїх прав з бездіяльністю ГУ ПФУ у Київській області, оскільки останнє, за її заявами про перерахунок пенсії не прийняло жодного рішення та не вчинило жодної дії. З даного приводу колегія суддів вказує на обрання позивачкою невірного способу захисту, оскільки, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 (з подальшими змінами), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника);надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу(п. 4.2 Порядку). Відповідно до п.4.3Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.(п. 4.10 Порядку). Отже, оскільки відповідачем в справі заяви позивачки від 28.12.22,19.01.23 та 07.02.23 не розглядалися і рішення не приймалися, то і неправомірності дій(рішень), бездіяльності не допущено. Щодо визнання судом першої інстанції протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що в даній справі відповідачем - суб`єктом владних повноважень є ГУ УПФУ у Київській області, а предметом позову визначено бездіяльність останнього. Разом з тим, позивачем будь-яких вимог до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській не заявлено, правомірність(протиправність) прийнятих вказаними суб`єктами владних повноважень рішень щодо відмови в зарахуванні до стажу державної служби позивача відповідних періодів роботи не визначено предметом спору та вказані особи судом першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідачів не залучені. За викладених обставин, обрання судом першої інстанції іншого способу захисту порушеного права, ніж визначено у позовній заяві, а саме: визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.01.2023 № 104850001692 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2023 № 104850001692 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.02.2023 № 104850001692 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без залучення вказаних осіб до участі у справі як співвідповідачів - є помилковим, необґрунтованим та виходить за межі позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Наразі, позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.01.2023 № 104850001692 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2023 № 104850001692 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.02.2023 № 104850001692 про відмову у перерахунку пенсії. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до зарахування до стажу державної служби позивачки періодів роботи з 02.04.1982 по 31.07.1990, з 04.03.2008 по 04.02.2021, з 05.02.2021 по 27.12.2022, наразі при обранні способу захисту порушеного права судом першої інстанції , в порушення норм процесуального права прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. За викладених обставин апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 08.12.2025р.)

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»