Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8933/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8933/23 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , час строкової служби з 24 квітня 1979 року по 29 квітня 1981 року в лавах Радянської армії, час перебування на посаді начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста з 06 серпня 2002 року по 07 лютого 2011 року, час роботи на посадах в Херсонській обласній державній адміністрації з 07 лютого 2011 року по 19 лютого 2023 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 23.02.2023 року та здійснити її виплату з 23.02.2023 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 врахувати його заробітну плату державного службовця, відображену в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої начальником Херсонської обласної військової адміністрації та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданої начальником Херсонської обласної військової адміністрації; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, а саме, стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 , встановленого статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII. У рішенні відповідач зазначив, що стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 складає 5 років 02 місяці 24 дні. Однак, позивач не погоджується з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки станом на час набуття чинності Закону № 889-VIII (на 01.05.2016 року) позивач перебував на державній службі зі стажем державної служби в 15 років 08 місяців, а не 5 років 02 місяці, як зазначив відповідач у рішенні від 01 березня 2023 року № 213050020224. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), час строкової служби з 24 квітня 1979 року по 29 квітня 1981 року в лавах Радянської армії, час перебування на посаді начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста з 06 серпня 2002 року по 07 лютого 2011 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 23.02.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто за Головного управління Пенсійного фонду в Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.(три тисячі гривень). В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог; постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 складає 5 років 02 місяці 24 дні. В період роботи в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 обіймав посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців, а відтак, періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723. Законом № 889 визначено, що при прийнятті на державну службу державному службовцю присвоюється ранг в межах відповідної категорії. Адже, з 04.07.2001, з дня набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-ІІІ від 07.06.2001, відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону № 889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Апелянт вказує, оскільки у позивача відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889, а на працівників державних органів, яким присвоюються спеціальні звання дія Закону № 889 не поширюється, підстави для перерахунку пенсії за нормами Закону № 3723 відсутні. Право на призначення пенсії згідно Закону № 3723 мали посадові особи місцевого самоврядування до набрання чинності Закону № 2493, а тому підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у ОСОБА_1 немає. Крім того, на удмку апелянта, не заслуговує на увагу посилання позивача, щодо зарахування до стажу державної служби службу в лавах Радянської армії. Адже, Законом № 889 не передбачено зарахування до стажу державної служби період проходження військової служби. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно стягнуто з Головного управління за рахунок бюджетних асигнувань 3000,00 грн витрат на правничу допомогу Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, мешкає у м. Херсоні, звернувся із заявою від 23 лютого 2023 року № 2319 до Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з проханням перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено ( перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги " та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій . Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3 IV Порядку № 22-1). Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку № 22-1). Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання. Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, а саме, стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723). У рішенні відповідач зазначив, що на призначення пенсії за віком за статтею 37 Закону №3723 мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, які на 01.05.2016 року: займають посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів; а стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 року складає 5 років 02 місяці 24 дні. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 з 24.04.1979 по 29.04.1981 проходив службу в Радянській армії , - з 03.08.1981 по 05.08.2002 позивач працював на різних посадах, що не пов`язані з державною службою, - з 06.08.2002 по 07.02.2011 на посаді начальника управління містобудування та архітектури, як посадова особа місцевого самоврядування; - з 08.02.2011 по 29.01.2020 на посаді начальника відділу планування забудови та території, начальника управління регіонального розвитку містобудування та архітектури, начальника управління головного архітектора області, які віднесені до посад державної служби; - з 30.01.2020 по 19.02.2023 на посаді начальника управління містобудування та архітектури, які віднесені до посад державної служби. Відповідач визнав стаж роботи позивача на державній службі тільки в період 08.02.2011 - 01.05.2016. Стаж роботи на посаді в органі місцевого самоврядування та період військової служби відповідачем не враховано до стажу державної служби. Однак, позивач не погодився з відмовою відповідача у переведенні на пенсію відповідно до Закону "Про державну службу" та звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посада на яких позивач працював в органі місцевого самоврядування, віднесені до переліку, визначеного статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III, у зв`язку з чим дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 в Управлінні містобудування та архітектури з 06.08.2002 по 07.02.2011 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" підлягає до скасування. Також, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважав необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , час строкової служби з 24 квітня 1979 року по 29 квітня 1981 року в лавах Радянської армії, час перебування на посаді начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста з 06 серпня 2002 року по 07 лютого 2011 року. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в Херсонській обласній державній адміністрації з 07 лютого 2011 року по 19 лютого 2023 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідач зарахував період цієї служби станом на 01.05.2016 5 років 2 місяці 24 дня, тобто дане питання не є спірним. Стаж державної служби після 01.05.2016 не має значення для вирішення даного спору. Для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, суд вважав необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду. Тобто, приймаючи рішення про призначення позивачу пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження стажу державної служби позивача. Вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 врахувати його заробітну плату державного службовця, відображену в довідках, доданих до заяви, суд вважав передчасними, оскільки спірного питання в даному випадку немає, відповідач взагалі не розглядав вказані довідки і не відмовляв у врахуванні відомостей цих довідок, оскільки відмовив у переведенні на інший вид пенсії. Також, суд першої інстанцій дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. за рахунок відповідача підлягають задоволенню, оскільки саме з вини відповідача спір був доведений до розгляду в суді. Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. на користь позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог та в частині розміру стягнутих з апелянта на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги та в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу". 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18. У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Згідно ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 (надалі Закон №2493-III) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII. Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (надалі Порядок №283), був чинний до 01.05.2016. Пунктом 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Згідно записів трудової книжки, позивач у з 06.08.2002 по 07.02.2011 на посаді начальника Управління містобудування та архітектури Херсонської міської ради, головного архітектора, як посадова особа місцевого самоврядування. Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції, що посади, на яких позивач працював в органі місцевого самоврядування, віднесені до переліку, визначеного статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III. За таких обставин, період роботи ОСОБА_1 в Управлінні містобудування та архітектури з 06.08.2002 по 07.02.2011 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Твердження апелянта про те, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №° 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу, є помилковим, оскільки діюче в період до 01.05.2016 законодавство такого не вимагає. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно не зараховано ОСОБА_1 до його стажу державної служби вказаний період роботи. Стосовно зарахування до стажу державної служби період проходження військової служби" колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-Ш встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно з абзацом 5 пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Інших підстав для незарахування вищевказаного періоду роботи та військової служби позивача до стажу державної служби стажу апелянтом не наведено, а колегією суддів не встановлено. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" підлягає до скасування. Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду. Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , час строкової служби з 24 квітня 1979 року по 29 квітня 1981 року в лавах Радянської армії, час перебування на посаді начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста з 06 серпня 2002 року по 07 лютого 2011 року. Що стосується вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 23.02.2023 року та здійснити її виплату з 23.02.2023 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії; а також зобов`язати при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" врахувати заробітну плату державного службовця, відображену в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) виданої начальником Херсонської обласної військової адміністрації та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) виданою начальником Херсонської обласної військової адміністрації колгія суддів зазначає наступне. Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду. На підставі викладеного для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, вірним є висновок суду першої інстанції щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду. Тобто, приймаючи рішення про призначення позивачу пенсії, апелянт має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження стажу державної служби позивача. Суд зазначає, згідно частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 березня 2023 року № 213050020224 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час строкової служби з 24 квітня 1979 року по 29 квітня 1981 року в лавах Радянської армії, час перебування на посаді начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста з 06 серпня 2002 року по 07 лютого 2011 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 23.02.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Що стосується розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Як встановлено судом першої інстанції, позивач заявив до відшкодування 15 000 грн. витрат, які підтверджені договором між адвокатом Сачаєвою І.О. та Ходіним Г.М. від 10.04.2023 про надання правової допомоги. Згідно з п.4 сторони погодилися, що вартість послуг буде визначено в розрахунку 2500, 00 грн. за 1 годину роботи адвоката. На підтвердження факту надання правової допомоги за договором від 10.04.2023 року, сторонами 29.05.2023 року складено розрахунок наданих послуг та акт здачі- приймання наданих послуг на загальну суму 15000,00 грн., а саме: - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів( 1 година), вартістю 2500,00 грн.; - підготовка позовної заяви, виготовлення копій, направлення до суду( 3 години) вартістю 7500,00 грн.; - ознайомлення з відзивом (0,5 години) вартістю 1250,00 грн.; - підготовка відповіді на відзив з додатками, виготовлення копій, направлення відповідачу та суду (1,5 години) вартістю 3750,00 грн. 29.05.2023 року за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 10.04.2023 року ОСОБА_1 сплачено гонорар адвокату Сачаєвій І.О. Відповідач заперечував проти стягнення судових витрат, просив відмовити позивачу в задоволенні даної вимоги, посилаючись на завищення розміру витрат, врахувати, що справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, просив суд виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, конкретних обставин справи. Дослідивши матеріали справи, а також додані до позовної заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, оскільки даний спір не є занадто складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи, по вказаній категорії справ існує усталена судова практика. У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи є 3000 грн. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик