Постанова 4852 № 280/562/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/562/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2025, (суддя суду першої інстанції Чернова Ж.М.), прийняту без виклику сторін в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/562/25 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції 17.04.2025 позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України зробив заяву про те, що докази витрат на правничу допомогу він надасть після ухвалення судового рішення. В позовній заяві також зазначено про вимогу стягнути на користь позивача судових витрат, що вказує на дотримання позивачем вимог ст. 139 КАС України. Також, позивач наголошує, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу та заяву про прийняття додаткової постанови ним подано не пізніше 5 днів з моменту, коли він дізнався про ухвалення судом рішення суду. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10.04.2025 задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.01.2024 № 55 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 статус платника єдиного податку третьої групи з внесенням відповідних відомостей до Реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 31.12.2023. Стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. 16.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 280/562/25 у розмірі 27 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. Для умов вирішення питання про судові втрати, в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України, надає докази понесених витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції залишив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду, з огляду на те, що позивач повинен був надати докази понесення судових витрат до ухвалення рішення суду в цій справі. Колегія суддів при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції виходить із такого. Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вищенаведена норма визначає строк, протягом якого сторона може звернутися із заявою про подання відповідних доказів на підтвердження понесених витрат. Норма ч. 7 ст. 139 КАС України кореспондується з нормою ч. 3 ст. 143 КАС України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. В межах розгляду цієї прави судом встановлено, що в адміністративному позові позивачем зроблено заяву про стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, вказано, що докази понесення судових витрат будуть подані додатково у відповідності до ст. 139 КАС України. 16.04.2025, вже після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог, позивач подав додаткові пояснення, до яких долучив і докази понесених витрати на правничу допомогу, а також заявив клопотання про ухвалення додаткового рішення. Тобто, додаткові пояснення, подані в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України. Колегія суддів зазначає, що залишаючи заяву позивача без розгляду, суд правильно врахував, що позивач повинен був до закінчення судових дебатів (ухвалення рішення у справі) подати заяву про неможливість подання доказів понесення судових витрат в порядку ст. 143 КАС України. Оскільки, позивач цього не зробив, а саме не вказав, що сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, відповідно він не набув права на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а тому суд обґрунтовано залишив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, подану в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України, без розгляду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду відсутні. Керуючись ст. 139, 308, 311, 315, 326, 321, 325 КАС України, суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 в адміністративній справі № 280/562/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник