Постанова Київський апеляційний суд № 754/15755/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/15755/25 Головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А. Провадження № 22-ц/824/17563/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Журби С.О.,Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Касаційного цивільного суду Верховного Суду України про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Касаційного цивільного суду Верховного Суду України про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії. 29 вересня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою позовну заяву повернув позивачу. Суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини четвертої статті 185, частиною четвертою статті 188 ЦПК України та виходив з того, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, що унеможливлює прийняття такої позовної заяви до розгляду. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач не відповів на його неодноразові звернення, тому відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України розгляд цієї справи повинен відбуватися у порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Водночас потрібно враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Відповідно до частин першої та четвертої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору. Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. У розумінні положень частини першої статті 188 ЦПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 188 ЦПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах чотири, п`ять вказаної статті. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 пред`явлений позов про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити діїобґрунтовував порушенням його прав, передбачених Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про інформацію», допущених бездіяльністю Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка полягає у ненаданні саме ним відповідей на його електронні звернення. Позивач просив суд зобов`язати Голову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надати обґрунтовані відповіді на всі його шість звернень і повідомити про це електронною поштою, а також стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 15 000 грн за кожне таке звернення, тобто всього 90 000 грн. Суд першої інстанції встановив, що у цьому випадку існує публічно-правовий спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо здійснення управлінських функцій, що полягали у ненаданні відповіді головою суду на звернення позивача, а відтак позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії, а саме надати обґрунтовані відповіді на звернення підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, визначеному статтями 2, 4, 19 КАС України. Разом з тим, оскільки позивачем порушено правила об`єднання цих вимог позову із вимогами про відшкодування моральної шкоди, які належить розглядати в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції вважав, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України. Проте із такими висновками суду колегія суддів не може повністю погодитись з огляду на таке. Згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 зазначила, що відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Проте таку вимогу справді не завжди можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Так, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, просив стягнути 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю у вигляді порушення прав позивача, визначених положеннями Законів України «Про звернення громадян» та «Про інформацію». У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу положень статті 19 КАС України. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а та від 06 лютого 2019 року в справі № 346/2888/16-а. Отже, зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди безпосередньо пов`язана із вимогою вирішити публічно-правовий спір. Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог не може вважатися законним та обґрунтованим. У даній справі процесуальні відносини сторін регулюються іншими нормами процесуального права, які суд першої інстанції помилково не застосував при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви у цій справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Касаційного цивільного суду Верховного Суду України про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити діїнаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року. Судді: С.А. Голуб С.О. Журба Д.О. Таргоній