Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/466/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/466/25 пров. № А/857/27510/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року (суддя Кравців О.Р., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у січні 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо вжиття організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №301622 від 09.09.2024 відображаються відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти; визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/10355-24 від 18.12.2024 щодо невнесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у частині непорушення ним послідовності здобуття освіти; зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та вжити організаційних заходів, за яких у довідці здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» формуватиметься висновок «Так, не порушує». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 04.09.2024 навчається в Українському державному університеті залізничного транспорту на денній формі навчання, спеціальність 051 економіка, та здобуває освітній рівень доктора філософії. Однак у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) безпідставно зазначено інформацію про порушення позивачем послідовності здобуття освіти. Не погодившись з висновком про порушення послідовності навчання позивач звернувся з заявами до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс», у яких просив внести зміни до ЄДЕБО та вказати, що здобуття освіти є послідовним. Державне підприємство «Інфоресурс» скерувало заяву для розгляду до Міністерства освіти і науки України, а ті надали протиправну відповідь про відмову позивачу у внесенні змін до ЄДЕБО та виправленні відомостей щодо послідовності здобуття ним освіти. Позивач вказує, що з 12.09.2017 по 07.10.2021 навчався в аспірантурі Львівського національного університету імені Івана Франка (далі ЛНУ імені Івана Франка) та здобував третій рівень вищої освіти зі спеціалізації «комп`ютерні науки», проте 07.10.2021 відрахований. Тобто, навчався в аспірантурі, але не завершив навчання. Тому, навчаючись в Українському державному університеті залізничного транспорту здобуває той самий освітній рівень, який не завершив у ЛНУ імені Івана Франка. Також зазначив, що при формуванні довідки з ЄДЕБО навчальні заклади керуються роз`ясненнями, викладеними в листі МОН України №1/9758 від 03.06.2024, які не відповідають Конституції України, Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту» та порушують права громадян. Тому, довідку про порушення послідовності навчання ОСОБА_1 та відмову у внесенні змін до ЄДЕБО про відсутність порушень у послідовності здобуття ним освіти вважає протиправними. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що лише сам факт зарахування позивача до аспірантури та часткове проходження навчальної програми не означає здобуття ним відповідного рівня освіти. Вказує, що попередньо здобутий ним рівень освіти є другий (магістерський) рівень вищої освіти, що підтверджується відповідними дипломами магістра. Вважає, що навчання позивача зараз на аспірантурі та здобуття ним третього рівня вищої освіти рівня доктора філософії є послідовним у розумінні Закону України «Про освіту»; повторне навчання на рівні, який не було здобуто, не є «повторним здобуттям», а є першим, завершальним здобуттям. Також вважає висновок суду першої інстанції про те, що позивач міг поновитися на своєму попередньому навчанні є хибним. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 здобув базову середню освіту у Корелицькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Перемишлянської районної ради Львівської області 20.06.2008 та отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 . Повну загальну середню освіту позивач здобув 01.07.2011 у Львівському техніко-екологічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка», про що видано атестат серії НОМЕР_2 . Професійно-технічну освіту у Львівському техніко-екологічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка» ОСОБА_1 здобув 01.07.2011, про що отримано диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 . Перший рівень вищої освіти позивач здобув 15.06.2013 у Львівському техніко-екологічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка» та отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_4 , спеціальність «Облік і аудит». Також, перший рівень вищої освіти позивач здобув 30.06.2015 у Львівському національному університеті імені Івана Франка та отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_5 , спеціальність «Комп`ютерні науки». Позивач здобув другий рівень вищої освіти у Львівському національному університеті імені Івана Франка 30.06.2014; присуджено ступінь магістра зі спеціальності «Облік і аудит». Отримав диплом магістра серії НОМЕР_6 . Другий рівень вищої освіти позивач здобув вдруге 30.06.2017 у Львівському національному університеті імені Івана Франка; присуджено ступінь магістра зі спеціальності «Інформаційні технології проектування». Отримав диплом магістра серії НОМЕР_7 . З 12.09.2017 по 07.10.2021 позивач навчався в аспірантурі Львівського національного університету імені Івана Франка та здобував третій рівень вищої освіти зі спеціалізації «Комп`ютерні науки». Однак позивача відраховано з університету 07.10.2021 до завершення навчання. Позивача зараховано 27.09.2023 до Українського державного університету залізничного транспорту за освітнім рівнем «Бакалавр»; спеціальність "275 Транспортні технології". Також, 04.09.2024 позивача зараховано до Українського державного університету залізничного транспорту за освітнім рівнем «Доктор філософії»; спеціальність « 051 Економіка» /арк.спр.18-50/. Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №301622, сформованої 09.09.2024, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» вказано «Ні, порушує». З метою усунення невідповідностей інформації, зазначеній у довідці, оскільки освіта здобувається послідовно, та з вимогою не порушувати його право на освіту, позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» /арк.спр.46-47, 51-52/. Державне підприємство «Інфоресурс» надало позивачу відповідь №01-13/4200 від 18.11.2024, якою повідомило, що його заяву скеровано за належністю до Міністерства освіти і науки України для розгляду в межах компетенції /арк.спр.55/. Міністерство освіти і науки України надало відповідь №3/10355-24 від 18.12.2024, якою відмовило позивачу у внесенні змін в ЄДЕБО та виправленні відомостей щодо послідовності здобуття ним освіти. У вказаній відповіді Міністерство освіти України роз`яснює, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, позивач у 2017 році зарахований до Львівського національного університету імені Івана Франка за науковим ступенем доктора філософії за спеціальністю 122 «Комп`ютерні науки», і відрахований 11.09.2021. Тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Також у вказаній відповіді зазначено, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності /арк.спр.53-54/. Вважаючи, що така довідка порушує права на освіту та як наслідок право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 53 Конституції України закріплює право кожного на освіту. Абзаци третій та п`ятий частини першої статті 4 Закону № 1556-VII визначають додатково, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми. Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. За приписами частини другої статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону № 1556-VII). Доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад`юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти (частина шоста статті 5 Закону № 1556-VII). Згідно статті 6 Закону № 1556-VII, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації разовою спеціалізованою вченою радою, утвореною закладом вищої освіти чи науковою установою, які мають акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності (спеціальностей для міждисциплінарних робіт). Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію (частина перша статті 7 Закону № 1556-VII). Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва (частина друга статті 7 Закону № 1556-VII). Завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою є підставою для відрахування відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1556-VII. Апеляційний суд зазначає, що здобуття третього рівня вищої освіти (доктора філософії) розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про вищу освіту, зокрема, диплома доктора філософії встановленого зразка. Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Постанова КМУ № 560), подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком

9. У справі, що розглядається, встановлено, що позивач має атестат про повну загальну середню освіту, два дипломи бакалавра, два дипломи магістра, однак не отримував жодного документа про третій рівень вищої освіти, а саме диплома доктора філософії. Апеляційний суд зазначає, що навчання за третім рівнем вищої освіти особою, яка має лише ступінь магістра і жоден документ про здобуття ступеня доктора філософії раніше не отримувала, та яка була відрахована до завершення навчання на третьому рівні вищої освіти, не може вважатись повторним здобуттям вищої освіти, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII. Аналогічний висновок у схожих правовідносинах Верховний Суд виклав у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, де здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти після відрахування продовжив навчання в іншому вищому навчальному закладі. У такому разі навчання позивача за освітнім рівнем доктор філософії не може розглядатись як повторне здобуття освіти на тому ж рівні, оскільки він не отримав відповідного документа про здобуття ступеня доктора філософії. Суд першої інстанції помилково вважав, що позивач вже здобував освіту за рівнем доктора філософії, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, оскільки стаття 7 Закону № 1556-VII чітко передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти та видається документ про вищу освіту (диплом доктора флософії). З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем. Системний аналіз положень статті 7 Закону № 1556-VII та пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII дає змогу дійти висновку, що критерієм "здобутої освіти" є саме наявність відповідного документа про освіту, а не факт зарахування та навчання протягом певного періоду. Апеляційний суд зазначає, що роз`яснення, викладені у листі Міносвіти від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», не є нормативно-правовим актом та мають лише інформаційний та рекомендаційний характер. Висновок суду першої інстанції про те, що «протилежне розуміння послідовності навчання, ніж закладено Алгоритмом, спричинить зловживання у використанні права на освіту перманентно, як підстави для ухилення від призову на військову службу під час мобілізації» не можуть бути підставою для обмеження права особи на освіту, зокрема вищу, гарантованому статтею 53 Конституції України та статтею 4 Закону № 1556-VII, враховуючи, що способами запобігання можливим зловживанням правом на відстрочку від призову, передбаченим пунктом першим частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, залишається відрахування за академічну неуспішність (невиконання навчального плану), порушення умов договору (контракту), тощо. Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2026 року у справі №160/29658/24 сформував правовий висновок про те, що особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти. Такий висновок є застосовним до спірних правовідносин. Відповідно до статті 8 Закону №1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях. Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри". Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису. Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО. Міносвіти, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Постанова КМУ № 630), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міносвіти є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. У своїй діяльності Міносвіти керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Постанови КМУ № 630). Міносвіти, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 752 «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти», забезпечує функціонування ЄДЕБО, розробку та затвердження порядку формування та функціонування зазначеної Єдиної бази. Саме Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням «Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2026 року у справі №160/29658/24. Формування та видача за даними ЄДЕБО позивачу довідки №301622 від 09.09.2024 порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти, а також право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене статтею 23 Закону № 3543-XII. З наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про вищу освіту» були вчинені протиправно, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia)», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic)», «Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia)», «Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia)», щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання зобов`язати Міністерства освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та вжити організаційних заходів, за яких у довідці здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» формуватиметься висновок «Так, не порушує». Загалом доводи апеляційної скарги позивача щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, а тому можуть бути підставою для його скасування. У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги. Одночасно, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги шляхом стягнення таких витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої та апеляційної інстанцій підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи платіжними інструкціями. Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволено, в користь позивача слід стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 968,96 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн, разом 2422,40 грн. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо вжиття організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №301622 від 09.09.2024 відображаються відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти. Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/10355-24 від 18.12.2024 щодо невнесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у частині непорушення ним послідовності здобуття освіти. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та вжити організаційних заходів, за яких у довідці здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» формуватиметься висновок «Так, не порушує». Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ: 38621185) на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. сплаченого за подання позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська