Постанова 4857 № 380/24377/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24377/24 пров. № А/857/12621/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Чернявської Христини Маркіянівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №380/24377/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Москаль Р.М., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 28.02.2025),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач), в інтересах якого діє адвокат Чернявська Христина Маркіянівна, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі по тексту відповідач), у якій просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ), щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ), в особі її командира, полковника ОСОБА_2 , звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». На обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.10.2024 звернувся із рапортом до начальника першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування про звільнення з військової служби, у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зазначив, що інших дорослих членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд за батьком, окрім позивача, немає, оскільки мати позивача також є особою з інвалідністю ІІІ групи та їй, відповідно до довідки лікуючого лікаря, протипоказана важка фізична праця. Стверджує, що зазначена обставина свідчить про те, що мати позивача в силу своїх фізичних можливостей не може здійснювати догляд за своїм чоловіком. Так, позивач вказує, що за наслідками поданого рапорту, відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні рапорту та звільнення з військової служби позивача, про що повідомив його листом відповідного змісту від 02.11.2024 № 08/57271/24-Вн. Позивач вважає таку відмову безпідставною, а поведінку відповідача такою, що порушує його право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами. З урахуванням наведеного просить адміністративний позов задовольнити повністю. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що із зазначеним рішенням не погоджується, вважає його необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що при постановленні рішення суд зробив невірний висновок та зазначив, що батько позивача є повнолітнім (1961 р.н.), тому повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за ним для цілей застосування статті 26 Закону № 2232-XII має виключно медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров?я. Так, позивач звертає увагу, що до рапорту, окрім довідки МСЕК, подано Висновок ЛКК № 459 (Протокол засідання ЛКК від 14.10.2024 № 163) , яким визначено, що ОСОБА_3 1961 р.н., потребує постійного стороннього догляду. Тому, твердження відповідача про те, що я не довів необхідності догляду за батьком є необґрунтованими. Також, апелянт зауважує на той факт, що рапорт на звільнення зі служби поданий в порядку визначеному законом, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Вказує, що у даному випадку, на момент подачі рапорту, у довідці МСЕК ОСОБА_4 , матері позивача, зазначено, що вона є інвалідом III групи та їй протипоказана важка фізична праця. У довідці лікуючого лікаря від 15.10.2024, яка видана матері, зазначено, що вона періодично проходить лікування і має протрузії у хребті, що свідчить про те, що їй протипоказана важка фізична праця. Зазначена обставина, на думку апелянта, підтверджує той факт, що мати, в силу своїх фізичних можливостей, не може здійснювати догляд за своїм чоловіком, який є інвалідом ІІ групи і є обмеженим у самообслуговуванні. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, який обґрунтований тим, що для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. У разі, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також додатково має надати докази того, що членам сім`ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Вказує, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_3 надана довідка до акта огляду МСЕК 12 ААГ №626907 від 12 червня 2024 року, згідно із якою стає зрозумілим, що батьку позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено безстроково. В наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_3 «постійного догляду», лише зазначено «легка фізична праця». У свою чергу, Законом визначена необхідність здійснення «постійного догляду». На думку відповідача, сама по собі наявність інвалідності ІІ групи у батька позивача не надає право на звільнення за сімейними обставинами, оскільки має бути взаємозв`язок між інвалідністю ІІ групи та необхідністю здійснення постійного догляду за такою особою. Тобто, надаючи довідку МСЕК про встановлення інвалідності І або ІІ групи (інвалідність встановлюється виключено МСЕК) має бути зазначено необхідність здійснення «постійного догляду». Разом із тим, до рапорту долучені документи, які підтверджують, що мати позивача ОСОБА_4 (член сім`ї першого ступеня споріднення) є особою з інвалідністю ІІІ групи. Про вказане свідчить довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 від 16 квітня 2024 року. Повертаючись до підстави, за якою виявив бажання звільнитись позивач відповідач наголошує, що ОСОБА_1 необхідно надати докази того, що матері позивача необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 від 16 квітня 2024 року не визначено ОСОБА_4 необхідність постійного догляду. Зважаючи на викладене, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у зв`язку з призовом за мобілізацією відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». ОСОБА_1 21.10.2024 подав рапорт (вх. № 26/54753/24-Вн від 21.10.2024 року) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Також, позивач у рапорті зазначив, про відсутність інших осіб, що можуть надавати постійний догляд батьку, оскільки мати позивача ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, та їй, відповідно до довідки лікуючого лікаря, протипоказана важка фізична праця. Стверджує, що зазначена обставина свідчить про те, що мати позивача в силу своїх фізичних можливостей не може здійснювати догляд за своїм чоловіком (а.с.76-77). До рапорту долучив такі документи: - копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 71 зворот 73); - копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (а.с. 74); - копію паспорта ОСОБА_4 (а.с. 66-67); - копію паспорта ОСОБА_3 (а.с. 60-61); - копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 (а.с. 62 зворот); - копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20.05.1992 (а.с. 75); - копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с. 64 зворот); - копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 (а.с. 68 зворот); - копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 626907 від 12 червня 2024 року про встановлення ОСОБА_3 інвалідності ІІ групи (а.с. 63 зворот); - копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 від 16 квітня 2024 року про встановлення ОСОБА_4 інвалідності ІІІ групи (а.с. 69 зворот); - копію висновку № 459 згідно протоколу засідання ЛКК КНП «Радехівська центральна районна лікарня» № 163 від 14 жовтня 2024 року, згідно якого ОСОБА_3 рекомендоване отримання постійного стороннього догляду (а.с. 70 зворот); - довідку від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_4 (а.с. 65 зворот); - заява про вибір особи, що здійснює утримання і догляд ОСОБА_3 (а.с. 71). Листом № 08/57271/24-Вн від 02.11.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36-41) повідомив військовослужбовця про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку із ненаданням належних документів, які підтверджують як необхідність здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_3 , та документів, які б підтверджували що мати позивача ОСОБА_4 потребує постійного догляду. Одночасно, не долучені документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення які можуть здійснювати такий догляд. Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернуся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскільки ОСОБА_1 не надав разом із рапорту висновку медико-соціальної експертної комісії про те, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду через хворобу, то надані позивачем документи (висновок ЛКК та акт огляду МСЕК) не є належними та достатніми доказами в розумінні абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком як підстави для звільнення позивача з військової служби. Також, суд вказав, що позивач не довів факту того, що ОСОБА_4 не може здійснювати догляд за своїм чоловіком, оскільки сама потребує постійного догляду, оскільки не долучив до рапорта висновку МСЕК про те, що його мати, ОСОБА_4 , потребує постійного догляду. Суд звернув увагу, що довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 підтверджує лише наявність у ОСОБА_4 інвалідності ІІІ групи, але не підтверджує, що вона потребує постійного догляду. Інших обставин, що свідчили б про неможливість ОСОБА_4 здійснювати догляд за непрацездатним чоловіком, позивач в рапорті до начальника не вказав. Таким чином, ОСОБА_1 не відповідає вимогам, які визначені у абзаці 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, для звільнення його з військової служби. За таких обставин, суд першої інстанції вказав, що висновок відповідача про відсутність документів, що свідчили б про необхідність здійснення саме позивачем догляду за ОСОБА_3 , є обґрунтованим та базується на правильному розумінні та застосуванні Закону № 2232-ХІІ. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, однак з інших мотивів, зважаючи на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-XII. За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII). Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII. Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції від 07.09.2024 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абзац дванадцятий). Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Апеляційний суд зауважує, що для звільнення із військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовцю необхідно надати: а) документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи; б) документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; в) у випадку наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення - висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про необхідність надання таким особам постійного догляду. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин необхідно, зокрема, встановити: 1) чи є висновок ЛКК, відповідно до якого повнолітньому непрацездатному ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) рекомендовано отримання постійного стороннього догляду та довідка до акта огляду МСЕК про встановлення ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності належними доказами для звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ; 2) чи є факт встановлення інвалідності ІІІ групи ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), матері позивача, підставою вважати її такою, що не може здійснювати догляд за чоловіком. Щодо необхідності ппідтвердження постійного догляду відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, апеляційний суд зважає на таке. Так, висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких необхідність постійного догляду повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, 16.10.2025 у справі № 300/1061/23. Верховний Суд у наведених постановах констатував, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок МСЕК, або ЛКК закладу охорони здоров`я. Аналізуючи повноваження МСЕК та ЛКК, Верховний Суд дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК може визначати потребу щодо інших осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду (форма бланку залежить від виду захворювання). Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 № 413 (далі Постанова № 413), якою на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі Перелік № 413). Згідно з указаним Переліком військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років). Водночас, у вказаних вище постановах, Верховний Суд уважав доречним наголосити на тому, що на момент прийняття Постанови № 413, стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України. Проте станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби. Норми Закону № 2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови №

413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови № 413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови №

413. Таким чином, нині існує послідовна практика Верховного Суду, зокрема, яка викладена в постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, 16.10.2025 у справі № 300/1061/23 про те, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що надані позивачем документи (висновок ЛКК та акт огляду МСЕК) не є належними та достатніми доказами в розумінні абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком як підстави для звільнення позивача з військової служби. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 належним чином підтвердив необхідність постійного догляду за своїм батьком, надавши два ключові документи: довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 626907 від 12 червня 2024 року, яка підтверджує встановлення батьку інвалідності ІІ групи, та висновок ЛКК № 459, яким визначено, що ОСОБА_3 1961 р.н. потребує постійного стороннього догляду, оскільки абзац 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачає два альтернативні документи для підтвердження необхідності постійного догляду висновок МСЕК або висновок ЛКК закладу охорони здоров`я. Отже, наданий позивачем висновок ЛКК є належним та достатнім доказом для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком. Щодо встановлення інвалідності ІІІ групи ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), матері позивача, як підстави вважати її такою, що не може здійснювати догляд за чоловіком, колегія суддів зважає на таке. Апеляційний суд встановив, що до рапорту від 21.10.2024 позивач долучив копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 від 16 квітня 2024 року про встановлення ОСОБА_4 ІІІ групи інвалідності на строк до 01.05.2025 та у графі «висновок про умови та характер праці» вказано, що ОСОБА_4 протипоказана важка фізична праця. Крім того, надав довідку лікуючого лікаря, зміст якої прочитати не вдається. Повертаючись до нормативної підстави для звільнення позивача із військової служби, колегія суддів зауважує, що в абзаці 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ однозначно вказано, що однією із умов звільнення військовослужбовця з військової служби по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або, у випадку наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, доведення факту того, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 615227 підтверджує лише наявність у ОСОБА_4 інвалідності ІІІ групи, але не підтверджує, що вона потребує постійного догляду. На переконання апеляційного суду, позивач не довів факту того, що ОСОБА_4 не може здійснювати догляд за своїм чоловіком, оскільки сама потребує постійного догляду, оскільки не долучив до рапорта висновку МСЕК про те, що його мати, ОСОБА_4 , потребує постійного догляду. Варто зауважити, що інших обставин, що свідчили б про неможливість ОСОБА_4 здійснювати догляд за непрацездатним чоловіком (батьком позивача), позивач у рапорті не вказав. Отже, зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що хоча ОСОБА_1 належним чином підтвердив необхідність здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_3 , надавши висновок ЛКК № 459, однак він не виконав усіх кумулятивних вимог, передбачених абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме: не довів, що його мати ОСОБА_4 , яка є членом сім`ї першого ступеня споріднення особи, сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Сам факт встановлення ОСОБА_4 інвалідності ІІІ групи та протипоказання їй важкої фізичної праці не є тотожним потребі у постійному сторонньому догляді та не звільняє позивача від обов`язку документально підтвердити цю обставину у спосіб, визначений законом. За таких обставин, у позивача ОСОБА_1 відсутнє право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за наслідками поданого ним рапорту від 21.10.2024, а тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). З наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду в мотивувальній частині, з урахуванням висновків апеляційного суду, встановлених вище. Згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 380/24377/24 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін