Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/2163/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2163/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 08 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТВУД» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 00007810709 від 20.01.2025 в частині нарахування пені у сумі 662 318,06 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вказана сума пені була застосована за порушення, на думку контролюючого органу, строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки валютна виручка у сумі 97 802,73 євро у строки, встановлені НБУ, не надійшла. Такі висновки відповідача позивач вважає протиправними, оскільки між сторонами угоди було проведено у встановленому законом порядку залік зустрічних однорідних вимог. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вайтвуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2023 по 30.09.2024. За результатами перевірки складено акт № 14/06-30-07-05/41011218 від 01.01.2025. Під час перевірки, крім іншого, виявлено, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 07.06.2022 №54 на експорт продукції, укладеного з нерезидентом «Polesie Trade sp.z о.о.» (Польща), порушено вимоги, встановлені пунктом 2 статті 13 Закону №2473 та (із урахуванням норм пункту 21 розділу II Положення №5, пунктів 14-2, 14-4 та 14-6 Постанови №18), оскільки валютна виручка в сумі 97802,73 євро у строки, встановлені НБУ, не надійшла. Повідомлення Національного банку України, станом на 01.08.2024, 01.09.2024 та 01.10.2024, про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничних строків розрахунків або строків, визначених у висновках, грошових коштів чи товарів, які надані банками до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 2473-VIII - повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 07.06.2022 №54 перевірено та підтверджено. На підставі акта перевірки від 01.01.2025 контролюючим органом 20.01.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00007810709 про нарахування пені у сумі 993856,30 грн. Вважаючи оскаржуване рішення у частині нарахування 662318,06 грн пені необґрунтованим, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Спірні правовідносини врегульовані також Законом України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон №2473), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція). Принципи валютного регулювання викладені у ст.2 Закону №2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2473, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону №2473). Згідно з ч.6 ст.11 Закону №2473, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Частинами 1, 2, 5 статті 13 Закону №2473 визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Відповідно до ч.7 ст.13 Закону №2473, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п.21 розд. II Положення №5, та становлять 365 календарних днів. Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; (Підпункт 1 пункту 22 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 35 від 06.02.2019, № 57 від 27.04.2020); 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки. (Підпункт 2 пункту 22 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 67 від 14.05.2019). Відповідно до п. 23 Положення №5, розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку. Згідно із пунктом 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (ч.8 ст.13 Закону №2473). Отже, несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДПС та яке тягне нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів. Із матеріалів справи слідує, що між позивачем (Продавець) і «Polesie Trade sp.z о.о.» (Покупець) 07.06.2022 укладено контракт №

54. Згідно з умовами вказаного зовнішньоекономічного контракту, «Polesie Trade sp.z о.о.», юридична особа, зареєстрована за адресою: 03-715, Warszawa, ul. Stefana Okrzei, nr 1A, lok 10P/Poland, в особі директора Омелянчука Олександра Валентиновича, діючого на підставі Статуту компанії, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд», 12452, Україна, Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, вул.Гонти 1, в особі директора Гаврилюка В.В., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, заключили цей Контракт про наступне: Продавець продає, а Покупець купує фанеру (надалі -«Продукція») у кількості та за цінами обумовленими у Додатках, що складаються на кожну партію товару. Загальна сума Контракту становить 3000000 (три мільйони євро). Валютою цього контракту є євро. Продавець здійснює постачання продукції, Покупець оплачує її протягом 90 днів з дня її отримання. Умови постачання-FCA lncoterms-2010 Кодня, Житомирський район. Житомирська область. Оплата Продукції здійснюється так: - 100% від суми партії Продукції сплачується Покупцем протягом 90 днів з дня її отримання. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на р/р Продавця. Усі платежі за цим Контрактом здійснюється у Євро. Усі комісії банків Покупця, у тому числі банку-кореспондента, сплачує Покупець, комісії банку Продавця оплачує Продавець. Цей контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та дії до 31.12.2024. На початок перевіряємого періоду по акту документальної позапланової виїзної перевірки від 16.07.2024 № 15987/06-30-07-07/41011218 по контракту від 07.06.2022 №54 рахувалась непросторочена дебіторська заборгованість в сумі 341711,48 євро. У перевіряємому періоді на виконання умов пп.1.1 п.1 контракту від 07.06.2022 №54 ТОВ «Вайтвуд» відвантажило Товар (УКТ ЗЕД: 4412) згідно митних декларацій на загальну суму 206627,00 євро, що еквівалентно 9347600,59 гривень. У періоді, що перевірявся, на валютний рахунок підприємства за відвантажений Товар надійшла валютна виручка у загальній сумі 26566,60 євро. 29.08.2024 між позивачем (Сторона 1) і «Polesie Trade sp.z о.о.» (Сторона 2) підписано договір про зарахування зустрічних вимог, в якому вказано про таке:

1. За Контрактом №54 від 07.06.2022 (далі - Контракт №54) заборгованість Сторони 2 перед Стороною 1 на 01.01.2024 складала 73502,41 євро, протягом 2024 року Стороною 1 було реалізовано товар - Фанеру Стороні 2 на загальну суму 385243,05 євро, за яким було проведено частковий розрахунок на суму 46935,81 євро. Отже, Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником щодо виконання грошового зобов`язання за Контрактом №54 від 07.06.2022 року у сумі 411809,65 євро станом на 29 серпня 2024 року. Сторони узгодили розмір заборгованості шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків.

2. За Контрактом №Р200824 від 20.08.2024 (далі - Контракт № Р200824) Стороною 2 було реалізовано товар - Деревообробне обладнання HOT PRESSURE MACHINE 8 Y214X816.15 та запасні частини до деревообробного обладнання WOODWORKING MACHINE, WOODWORKING MACHINE ACCESSORIES KNIFE Стороні 1 на загальну суму 125 000,00 доларів США. Отже, Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 є боржником щодо виконання грошового зобов`язання за Контрактом № Р200824 у сумі 125 000,00 доларів США.

4. Отже, Сторона 1 та Сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають: - з Контракту №54 від 07.06.2022 року, - з Контракту №Р200824 від 20.08.2024 року.

5. Керуючись ст.601 Цивільного кодексу, Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними в пунктах 1, 2 та 3, на день виконання цього договору в сумі 125 000,00 доларів США, що на день укладення даного договору становить 112389,96 євро.

6. За результатами зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними в пунктах 1, 2 та 3, на день виконання цього договору наявна заборгованість «Polesie Trade Sp.z.o.o.» перед ТОВ «Вайтвуд» становить 299419,69 євро. Відповідач не прийняв до уваги вказане зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями і зробив висновок про порушення позивачем пункту 14-4 Постанови №18 у частині незабезпечення надходження грошових коштів від нерезидента за операціями з експорту товару, які під час воєнного стану підлягають обов`язковому зарахуванню на рахунок резидента в банку в України. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 10 статті 5 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон № 959-XII), втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, у тому числі шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених у цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Так, Верховний Суд у своїх постановах дотримується послідовної правової позиції, що припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України (постанови ВС від 15.08.2024 № 580/4079/23, від 19.09.2023 №804/15956/15, від 07.02.2023 № 1340/3649/18, від 29.07.2021 № 817/1200/15, від 31.01.2020 №813/1342/16). Особливості здійснення операцій з експорту товарів у період дії воєнного чи надзвичайного стану встановлені статтею 19-1 Закону № 959-XII. На цей період Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим експортного забезпечення з метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та особливостей здійснення зовнішньоекономічних операцій з експорту товарів, включених до товарних позицій 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206, 1512, 2306 згідно з УКТ ЗЕД. До операцій з експорту товарів, щодо яких застосовано режим експортного забезпечення, забороняється зарахування зустрічних вимог. Відповідно до Закону України "Митний тариф України" від 19.02.2022 № 2697-IX, яким встановлено особливості застосування та основні правила інтерпретації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, до вищезазначеного переліку входять такі товари: 1001 (пшениця і суміш пшениці та жита), 1003 (ячмінь), 1005 (кукурудза), 1201 (соєві боби), 1205 (насіння ріпаку), 1206 (насіння соняшнику), 1512 (олія соняшникова), 2306 (макуха). Товар за контрактом № 54 від 07.06.2022 не належать до переліку товарних позицій, за якими КМУ може запровадити режим експортного забезпечення. Отже, до операцій позивача за зовнішньоекономічним контрактом № 54 від 07.06.2022 не може застосовуватися заборона зарахування зустрічних вимог. Обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови правління НБУ № 18, адресовані виключно уповноваженим банкам і регулюють завершення валютного нагляду, заборону суб`єктам господарювання припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог не встановлюють. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 6 Закону №959, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Приписами ч.5 ст.6 Закону №959 визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Суд зауважує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів визнання недійсним ані контракту № 54 від 07.06.2022, ані договору про зарахування зустрічних вимог від 29.08.2024, а тому їх умови є обов`язковими для виконання сторонами такого договору. Як вже зазначалося судом, у пункті 5 статті 13 Закону №2473-VIII встановлено відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Тобто, відповідальність у вигляді пені відповідно до Закону №2473-VIII встановлено за порушення резидентами строків розрахунків за операціями з експорту і імпорту товарів, а не за незавершення банками здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за вказаними операціями. Колегія суддів зазначає, що застосування сторонами зовнішньоекономічного контракту такої форми розрахунків, як зарахування зустрічних однорідних вимог, є підставою для припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними операціями, що виключає відповідальність за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а отже відповідачем неправомірно нараховано позивачу пеню у розмірі 662318,06 грн. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00007810709 від 20.01.2025 в частині нарахування пені у сумі 662 318,06 грн є необґрунтованим і підлягає скасуванню. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.