Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/46050/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/46050/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади №184 від 23.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області №501 від 29.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 »; - зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади та Виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 17.12.2010. 13 травня 2016 року за договором купівлі-продажу позивач придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0926 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484401:01:007:0020, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На вказаній ділянці позивач, збудував житловий будинок садибного типу загальною площею 197,6 кв. м, до якого було приєднано електричні мережі ПАТ «Київобленерго», а також водопровід та каналізацію. Витягом з Реєстру будівельної діяльності № ТІ01:9343-2250-7192-9111 від 27.08.2021 року підтверджується, що 16.08.2021 інженером ОСОБА_3 (ТОВ «Б-Т-І», код ЄДРПОУ 39830388) проведено технічну інвентаризацію вказаного вище будинку, про що складено відповідний документ №90408/21, в якому серед іншого зазначено, що у замовника наявні документи на право проведення будівельних робіт на об`єкті. Довідкою ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ» про показники об`єкта нерухомого майна №2108/21-145/1 від 21.08.2021 встановлено, що в ході проведення інвентаризації вказаного вище будинку зафіксовано наступні його показники: загальна площа - 196,7 кв. м, житлова площа - 49,5 кв. м. Витягом з Реєстру будівельної діяльності №ТІ01:3530-8182-1823-1375 від 30.07.2024 року підтверджується, що 21.08.2021 року ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ» виготовлено технічний паспорт на будинок, який сформовано та зареєстровано в Реєстрі 30.07.2024 року. Внаслідок бойових дій в лютому-березні 2022 року на території міста Києва та Київської області будинок позивача зазнав руйнації. В червні 2022 року ТОВ «Архітектурне бюро «АРХСПЕЙС» виконано обстеження технічного стану будинку позивача після обстрілів житлового мікрорайону Дмитрівської ТГ країною-агресором, за результатом чого складено акт про обстеження об`єкта від 14.06.2022, відповідно до якого із конструктивних елементів будинку частково пошкодженим лишився лише фундамент, всі інші елементи (несучі конструкції, покрівля та ін.) - знищені. Експертом зроблено висновок про неможливість ремонту/відновлення будинку та про необхідність його зносу. Відділенням поліції №4 Бучанського районного управління поліції в листі №1665 від 29.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено, що в ході перевірки встановлено, що в період часу з 24.02.2022 по 30.03.2022 під час окупації с. Дмитрівка та бойових дій, збройними силами рф під час влучання снаряду було знищено належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали передано для приєднання до матеріалів ЄРДР №42022112200000261 від 22.07.2022 за частиною першою статті 438 КК України. 30 липня 2024 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №389612021 від 05.08.2024. 07 серпня 2024 року позивач звернувся до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади (надалі також - Комісія) із заявою №ЗВ-07.08.2024-123280 щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. 19 серпня 2024 року Комісія виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області провела обстеження та склала акт обстеження об`єктів, що зазнали руйнувань та пошкоджень внаслідок бойових дій військ рф на території Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області. В зазначеному акті встановлено, що зовнішні стіни, крокв`яна частина балки, накриття покрівлі даху, комплекс віконних блоків, вхідна група дверей, зовнішнє опорядження стін, внутрішні перегородки та стіни - повністю зруйновані. Рішенням Комісії №184 від 23.08.2024 у наданні компенсації ОСОБА_1 було відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що право власності на знищений житловий будинок було зареєстровано за позивачем 30.07.2024 (пізніше за факт руйнації). Рішенням Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 29.08.2024 №501 затверджено рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 23.08.2024 №184 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення пошкодженого об`єкту гр. ОСОБА_1 , за заявою №ЗВ- 07.08.2024-123280». Не погодившись із рішеннями Комісії №184 від 23.08.2024 та Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 23.08.2024 №184, позивач звернувся до суду із цим позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення (далі - Порядок №381). Компенсація надається за умови, що об`єкт нерухомого майна був пошкоджений після набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (пункт 6 Порядку). Положеннями пункту 7 Порядку №381 визначено, що для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (далі - уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку. Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом. Наказом голови Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25.05.2023 №122 утворено Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, затверджено її персональний склад, а також затверджено Положення про комісію. Питання, що стосуються надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, регулюються Законом України від 23.02.2023 № 2923-ІХ. Відповідно до терміну, визначеного в пункті 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним: а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки; б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки; Відповідно до пункту першого статті 2 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації): фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна; б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ; в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ; г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923- ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 цього Закону; г) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами «а»-«в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону; д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами «а»-«ґ» пункту першого статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ. Водночас, частиною 3 статті 2 Закону від 23.02.2023 № 2923-ІХ встановлено, що отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини. Аналогічний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації за знищене/ пошкоджене майно, встановлено пунктом 4 Порядку №381. Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами відповідної компенсації. Судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що позивач є особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до частини 3 статті 2 Закону від 23.02.2023 № 2923-ІХ. Таким чином, позивач не входить до переліку осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації відповідно до приписів Закону №2923-IX від 23.02.2023. Водночас, Закон України від 23.02.2023 № 2923-ІХ не містить вимоги щодо обов`язкової державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна саме до моменту його пошкодження чи знищення. Натомість Закон прямо передбачає можливість отримання компенсації замовником будівництва відповідного об`єкта нерухомого майна у випадках, визначених підпунктом «б» пункту 6 частини першої та підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону. Відповідно до підпункту «б» пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним: об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт. Тобто, якщо особа підтверджує своє право власності або статус замовника будівництва щодо відповідного об`єкта нерухомого майна, а також факт його пошкодження чи знищення внаслідок збройної агресії рф, вона має право на отримання компенсації відповідно до Закону України № 2923-ІХ. Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинок садибного типу загальною площею 197,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №389612021 від 05.08.2024. Як вбачається з матеріалів справи, витягом з Реєстру будівельної діяльності №ТІ01:9343-2250-7192-9111 від 27.08.2021 року підтверджується, що 16.08.2021 інженером ОСОБА_3 проведено технічну інвентаризацію вказаного вище будинку, про що складено відповідний документ №90408/21, в якому серед іншого зазначено, що у замовника наявні документи на право проведення будівельних робіт на об`єкті. В графі «Інформація про замовників» зазначено ОСОБА_1 . Також витягом з Реєстру будівельної діяльності №ТІ01:3530-8182-8123-1375 від 30.07.2024 року підтверджується, що 21.08.2021 року ТОВ «ІНЖБУД-КОНСАЛТИНГ» виготовлено технічний паспорт на будинок, який сформовано та зареєстровано в Реєстрі 30.07.2024. В графі «Інформація про замовника» зазначено, що замовником є ОСОБА_1 . Отже, позивач до 30.07.2024 мав статус замовника будівництва відповідного об`єкта нерухомого майна, а вже з 30.07.2024 позивач набув у встановленому Законом порядку право власності на цей об`єкт. Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи норми Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ які передбачають, що отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є власники пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна або замовники будівництва, колегія суддів дійшла висновку, що саме ОСОБА_1 є особою, яка має право на отримання компенсації за пошкоджений/знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, судом встановлено, що позивачем було надано комісії необхідний пакет документів, зокрема докази знищення будинку, а також документи на підтвердження права власності на будинок. У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади №184 від 23.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 », а також рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області №501 від 29.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 ». Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади та Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64). Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством, необхідні, зокрема, для отримання платником податків податкових пільг. Враховуючи, що відповідачами не досліджено всі обставини, викладені у заяві, не прийнято належним чином вмотивоване рішення про відмову або про надання компенсації, суд приходить до висновку про наявність в цьому випадку дискреції Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла, що належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку, є зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади та Виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням правових висновків суду. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильна оцінка доказів призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового, про часткове задоволення позовних вимог. За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. відповідно до квитанції №5095-6228-7543-7090 від 07.10.2024 та судовий збір у розмірі 3633,60 грн. за подання апеляційної скарги згідно квитанції №6592-2044-5205-5361 від 05.03.2025. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 6056 грн. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - скасувати, прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади №184 від 23.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 ». Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області №501 від 29.08.2024 «Про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, за заявою від 07.08.2024, № ЗВ-07.08.2024-123280 громадянина ОСОБА_1 ». Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Дмитрівської сільської територіальної громади повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правових висновків суду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (ЄДРПОУ: 44297731) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк