Постанова 4851 № 520/26595/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 р. Справа № 520/26595/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 (суддя: Полях Н.А., м. Харків) по справі № 520/26595/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Черкаській області), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області у наданні ОСОБА_1 публічної інформації - копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без указання персоніфікованих (персональних) даних; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області надати ОСОБА_1 публічну інформацію - копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без указання персоніфікованих (персональних) даних (з приховуванням, ретушшю інформації, яка відображає персональні дані інших осіб та/або у вигляді витягів тощо). В обґрунтування позову послався на протиправність відмови ГУ ДСНС України в Черкаській області у наданні публічної інформації, зокрема, копій усіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, у тому числі наказів про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року, та наказів про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік без указання персоніфікованих (персональних) даних, оскільки вказана інформація не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939-VІ) та Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), як безпідставно вказав відповідач. При цьому, яка саме конфіденційна інформація із переліченого у заяві позивача списку міститься в затребуваних матеріалах, не зазначено. Крім того, всупереч тому, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону №2939-VI, відповідач лише наголосив на статусі затребуваної інформації, як інформації з обмеженим доступом, без застосовування до такої інформації «трискладового тесту». Враховуючи, що тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації, яким є відповідач, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 554/11837/14-а та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/249/19. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/26595/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38646021, вул. Прикордонника Лазаренка, буд. 1, м. Черкаси, 18029) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області у наданні ОСОБА_1 публічної інформації копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без вказання персоніфікованих (персональних) даних. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області надати ОСОБА_1 публічну інформацію копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без вказання персоніфікованих (персональних) даних (з приховуванням, ретушшю інформації, яка відображає персональні дані інших осіб та/або у вигляді витягів тощо). Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №520/26595/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з копій наказів, які запитувались представником позивача, можна визначити чисельність особового складу, його дислокацію, пункти управління та мобілізаційне розгортання, що в свою чергу, в умовах військового стану може призвести до негативних наслідків. Просив врахувати, що позивач запитував інформацію та документи, які містять відомості щодо посади, місця проходження служби цивільного захисту, прізвища імені та по-батькові особового складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, інформацію щодо розміру премії та надбавки за особливості проходження служби, що в свою чергу суперечить статті 32 Конституції України, на що судом першої інстанції не було звернуто увагу. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до ГУ ДСНС України у Черкаській області з заявою про доступ до публічної інформації та просив про надання копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік. Вказану інформацію позивач просив надати без указання персоніфікованих (персональних) даних. Листом від 19.09.2024 відповідачем відмовлено у наданні затребуваної інформації, з огляду на те, що дана інформація є інформацією з обмеженим доступом. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, лист відповідача № 6802-6738/68 02 від 19.09.2024 не містить визначених статтею 6 Закону №2939-VІ сукупності перелічених вище вимог, наявність яких передбачає обмеження доступу до інформації та документів, що її містять, а відтак в силу положень частини 8 статті 6 Закону № 2939-VI, відповідач як розпорядник публічної інформації, зобов`язаний був надати позивачу запитувану інформацію. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку надання публічної інформації. зокрема, наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, у тому числі наказів про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року, та наказів про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, зокрема, копій усіх без указання персоніфікованих (персональних) даних. Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно з положеннями статті 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2657-XII, право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію. Разом з цим положеннями статті 20 Закону № 2657-XII, інформація за порядком доступу поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон № 2939-VI. Відповідно до статті 1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 2939-VI встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, доступ до публічної інформації відповідно до Закону № 2939-VI є відкритим, крім обмежень, встановлених законом. Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Зі змісту листа ГУ ДСНС в Черкаській області від 19.09.2024 вбачається, що позивач прохав надати, як публічну інформацію, копії всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, у тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без указання персоніфікованих (персональних) даних. Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі Положення № 593). В силу вимог пункту 57 Положення № 593, посади, на які призначаються особи рядового і начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання служби цивільного захисту визначаються штатом (штатним розписом). Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, та перелік посад для призначення (звільнення) осіб рядового і начальницького складу (далі - номенклатура посад) визначаються ДСНС (пункт 58 Положення № 593). Згідно з пунктом 61 Положення № 593, особи рядового і начальницького складу призначаються на посади, які передбачені штатами (штатними розписами) органів чи підрозділів цивільного захисту, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) згідно з номенклатурою посад. Наказом ДСНС від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС від 29.03.2021 № 164) затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Відповідно до пункту 1 Положення, ГУ ДСНС України у Черкаській області) (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій на території Черкаської області, уповноваженим органом на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) (далі Інструкція). У розумінні пункту 3 розділу І Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 4 розділу Інструкції, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які, зокрема : займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій, її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, закладах освіти, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)); перебувають у розпорядженні відповідних керівників органів управління (підрозділів). В силу вимог пункту 8 розділу Інструкції, підставами для виплати грошового забезпечення є відповідно наказ керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо. Проекти зазначених наказів по особовому складу органів управління (підрозділів) готують підрозділи по роботі з персоналом (кадрами) та погоджують з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами. Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (пункт 9 розділу Інструкції). Згідно з пунктами 1-3 розділу V Інструкції, особам рядового і начальницького складу виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років. Особам рядового і начальницького складу залежно від складності, важливості, інтенсивності та умов служби розмір надбавки за особливості проходження служби, установлений відповідно до пункту 1 цього розділу, може збільшуватися до 100 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років. Перелік посад, за якими встановлюється надбавка за особливості проходження служби понад розмір, установлений відповідно до пункту 1 цього розділу, затверджується наказом ДСНС у межах фонду грошового забезпечення. Розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) на початку року із зазначенням конкретного розміру кожній особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту залежно від складності, важливості, інтенсивності та умов служби з урахуванням асигнувань на грошове забезпечення на відповідний рік. За приписами пункту 1 розділу ХVІ Інструкції, керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів. Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого органом управління (підрозділу) з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів), з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників органів управління (підрозділів). Відповідно до пункту 1.2 наказу ДСНС України "Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2023 році" від 13.01.2023 № 35, керівникам органів та підрозділів цивільного захисту вказано здійснювати, починаючи із січня 2023 року (премія за грудень 2022 року), щомісячне преміювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, відповідно до положення про преміювання та їх особистого внеску в загальний результат служби, з дотриманням міжпосадових співвідношень, спеціального звання, тривалості та г умов служби, кваліфікації, у розмірах, згідно з додатком (крім осіб, щодо яких прийнято окремі рішення ДСНС). Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що саме керівник ГУ ДСНС у Черкаській області уповноважений відповідним наказом визначати розміри надбавки за особливості проходження служби та здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в межах фонду, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік. З огляду на вищенаведені норми права, запитувана ОСОБА_1 у відповідача інформація підпадає під визначення, яке міститься у статті 1 Закону України № 2939-VI, зокрема, інформація, отримана або створена в процесі виконання ГУ ДСНС у Черкаській області своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у володінні цього органу. Отже, ГУ ДСНС у Черкаській області є розпорядником наявної в ЄДР публічної інформації. Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що за наслідками розгляду запиту позивача відповідачем надано відповідь № 6802-6738/6802 від 19.09.2024, в якій зазначено, що ГУ ДСНС в Черкаській області не може надати копії всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік без указання персоніфікованих (персональних) даних через відсутність процедури знеособлення, яка передбачає маскування в тексті примірника наказу тих відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до чинного законодавства з подальшою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Ця процедура спрямована на забезпечення захисту конфіденційних даних, особистої інформації особового складу та працівників Головного управління ДСНС України у Черкаській області та інших відомостей, які підпадають під обмеження щодо розголошення. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу відмови в наданні запитуваної інформації, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. На виконання приписів частини другої статті 6 Закону №2939-VI, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Приписами частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. На виконання частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Згідно з частиною другою статті 21 Закону №2657-XII, конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (частина третя статті 21 Закону №2657-XII). Положеннями статті 7,8, та 9 Закону №2939-VI визначено, яка саме публічна інформація може бути конфіденційною, таємною або службовою. Необхідно враховувати, що вказане положення частини першої статті 7 Закону №2939-VI не передбачає можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону. Слід зауважити, що відповідачем у листі від 08.10.2024 не зазначено, що запитувана інформація віднесена до конфіденційної, таємної або службової. Водночас, розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону №2939-VI). Отже, можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI. Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»). Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту». Колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а, від 05.06.2024 у справі №300/481/23. Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону №2939-VI, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі-Закон №389-VIII), Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час. Згідно з частинами першою та другою статті 20 Закону № 389-VIII, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України. Приписами статті 64 Конституції України закріплено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40 , 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Таким чином, в Указі Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022зазначено, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Зокрема, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 34 Конституції України. У свою чергу, від розпорядника завжди потрібно отримувати роз`яснення причин відмови. Розпорядник інформації не позбавляється, навіть в умовах воєнного стану, обов`язку обґрунтування правомірності обмеження в доступі до публічної інформації. Водночас, такий висновок має бути мотивованим та відображати реальний причинно-наслідковий зв`язок, між розголошенням інформації та істотною шкодою, яка може бути завданою. Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/8891/16 звернув увагу на те, що тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Однак, відповідач у листі-відмови взагалі не наводить обставин, за яких можна було б упевнитися, що надання (розголошення) запитуваної інформації може завдати істотної шкоди національним інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив надати інформацію без указання персоніфікованих (персональних) даних. Отже, відсутність процедури знеособлення інформації, зазначеної в запитуваних наказах, на яку послався відповідач, не є законною підставою для відмови у наданні інформації, доступ до якої не обмежений у законний спосіб. Таким чином, у разі наявності у запитуваних документах конфіденційної інформації, відповідач повинен надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі №1240/2978/18. З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, які перевірені та підтверджені колегією суддів, відмова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області у наданні ОСОБА_1 публічної інформації - копій всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, в тому числі накази про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та накази про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без указання персоніфікованих (персональних) даних на його запит про отримання публічної інформації від 27.09.2024, викладений у формі листа, не можна вважати належно вмотивованою та обґрунтованою, що є підставою для визнання її протиправною та скасування, та відповідно задоволення позову в цій частині. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для отримання запитуваної інформації. Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Колегією суддів встановлено, що будь-яких застережень щодо неналежності звернення позивача лист відповідача, наданий у відповідь на отриманий від ОСОБА_1 запит, не містить. Враховуючи, що колегією суддів не встановлено підстав для відмови у наданні запитуваної інформації, оскільки ОСОБА_1 виконано усі визначені законом умови, для її отримання, а відповідачем не наведено мотивувань, відповідно до яких в силу частини другої статті 6 Закону № 2939-VI існували б обмеження доступу до запитуваної інформації, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому повноваження ГУ ДСНС у Черкаській області щодо надання публічної інформації за запитом позивача не є дискреційними. З огляду на дотримання позивачем всіх умов при зверненні до відповідача із заявою про доступ до публічної інформації, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області надати ОСОБА_1 копії всіх наказів за всіма тарифними розрядами та посадами про встановлення відсоткового розміру премії за січень 2023 року, у тому числі наказів про відсотковий розмір премії, які встановлені та виплачені в лютому 2023 року за січень 2023 року та наказів про встановлення відсотку надбавки за особливості проходження служби за січень 2023 рік, без указання персоніфікованих (персональних) даних (з приховуванням, ретушшю інформації, яка відображає персональні дані інших осіб та/або у вигляді витягів), що зумовлює відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/26595/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова