Постанова 4803 № 182/3020/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9329/25 Справа № 182/3020/24 Головуючий у першій інстанції: Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О. від 08 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИЛА: У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, щойому на праві приватної власності належить автомобіль «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 . 04.03.2024 року приблизно об 11-30 годині він керував належним йому автомобілем та рухався по вул. Героїв Чорнобиля в напрямку вул. Світла в м. Нікополі Дніпропетровської області. В той же час відповідачка керувала автомобілем «Джип Компас», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у м.Нікополі біля будинку 100-а, при виїзді з прилеглої території автовокзалу по вул.Електрометалургів, 37 в м.Нікополі, не надала переваги в русі його автомобілю, втративши контроль над керуванням транспортним засобом, скоїла зіткнення з його автомобілем. Також, вона здійснила зіткнення з автомобілем «Опель Астра», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який стояв на забороняючий сигнал світлофора по вул.Г.Чорнобиля в м.Нікополі в напрямку вул.Електрометалургів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль зазнав механічних ушкоджень. Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 16.05.2024 року по справі №182/1607/24 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн на користь держави. Вказана постанова набула чинності 27.05.2024 року. Згідно висновку судового експерта - автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збутку КТЗ №9781/2 від 08 квітня 2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу як власнику автомобіля «Міцубісі Аутлендер», становить 257638,91 грн. Оскільки автомобіль відповідачки застрахований у ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна», позивач звернуся із заявою про настання страхового випадку та необхідності сплати страхового відшкодування. Згідно повідомлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» № 39010/ПВ-31 від 19.03.2024 року, страховиком було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 147277,73 грн. На момент звернення до суду із цим позовом страхове відшкодування в зазначеному розмірі ним було отримано. Однак, страхове відшкодування не покриває повністю матеріальних збитків, які він зазнав внаслідок ДТП. Згідно наряду-замовлення №НД065869 від 21.05.2024 року, повна вартість спричиненої матеріальної шкоди становить 261406,62 грн. та для відшкодування залишку суми матеріального збитку, який він отримав внаслідок ДТП, винною у вчиненні якого визнана ОСОБА_1 , він звернувся до відповідачки. Проте, вона повідомила, що сплатити залишок суми матеріального збитку в сумі 114128,89 грн у неї немає можливості, а тому вона його сплачувати відмовляється. Протиправними діями ОСОБА_1 йому була спричинена й моральна шкода, яка полягає в тому, що він є літньою людиною та, в результаті ДТП, його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Для купівлі цього автомобіля він тривалий час накопичував гроші. Під час ДТП він знаходився за кермом автомобіля та при зіткненні він відчув нервовий стрес та фізичний біль від удару, який спричинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Він не звертався до медичних закладів з цього приводу, але ще довгий час відчував страх перед керуванням, не міг спати ночами, переживаючи щоразу момент зіткнення. Він та його родина втратила нормальний режим існування, був порушений нормальний уклад його життя. Він був змушений додавати зусиль для вирішення питань щодо транспортування транспортного засобу до СТО, вилучення з сімейного бюджету засобів, необхідних для ремонту автомобіля. Розмір моральної шкоди, яку він зазнав внаслідок ДТП, оцінює в 50000,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 128928,89 грн (114128,89 грн - залишок суми матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля + 7300,00 грн - оплата послуг експерта-автотоварознавця + 7500,00 грн - оплату послуг з транспортування автомобіля з м.Нікополя до СТО в м.Дніпрі), моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн та судові витрати. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 110361,18 грн, 7300,00 грн. - висновок судового експерта та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, а всього - 127661,18 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки позивачу, а також довідками про доставку судової повістки в електронному вигляді представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», які долучені до матеріалів справи. Від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника третьої особи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 1245 23.03.2023 (а.с. 5). 04.03.2024 року, приблизно об 11-30 годині, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Джип Компас», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у м.Нікополі біля будинку 100-а, при виїзді з прилеглої території автовокзалу по вул.Електрометалургів, 37 в м.Нікополі, не надала переваги в русі автомобілю «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул.Героїв Чорнобиля в напрямку вул. Світла в м. Нікополі, втративши контроль над керуванням транспортним засобом, скоїла зіткнення з автомобілем, який належить позивачу (а.с.17). Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 року у справі №182/1607/24 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.на користь держави (а.с.17). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана вище постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 27.05.2024 (а.с.17). Внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Згідно з висновком судового експерта - автотоварознавця Крутінь В.І. по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9781/2 від 08 квітня 2024 року, ринкова вартість автомобіля марки «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 VIN НОМЕР_5 , до ДТП - 815915,67 грн, вартість відновлювального ремонту становить 234015,46 грн, втрата товарної вартості - 23623,45 грн, вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу як власнику автомобіля, становить 257638,91 грн (а.с.11-12, 149-156). Цивільно-правова відповідальність відповідачки, як володільця наземного транспортного засобу, у момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», згідно полісу ОСЦПВ №ЕР.218446144 від 15.12.2023 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн. Згідно повідомлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» №39010/ПВ-31 від 19.03.2024 року, страховиком було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 147277,73 грн та 20 березня 2024 року виплачено позивачу вказану суму, що підтверджується копією платіжної інструкції від 20.03.2024 №00114080 (а.с. 9). Тобто, матеріали справи містять докази та підтверджують той факт, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі і виплатила страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 147277,73 грн. Також установлено, що належний позивачу автомобіль «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , фактично відремонтований, а вартість відновлювальних робіт склала 261406,62 грн, у томі числі ПДВ 43567,77 грн, що підтверджується копією наряду-замовлення №НД065869 від 21.05.2024, який є також актом виконаних робіт, погодженого між ТОВ "Ніко Дніпро" та ОСОБА_2 (а.с. 7-8). Позивач здійснено передоплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт на користь ТОВ "Ніко Дніпро" 21 травня 2024 року на суму 10000,00 грн (а.с. 6). Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)). За ст. ст. 3, 6, п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Таким чином Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальників - заподіювача шкоди; страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого; у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи; у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що вартість фактично проведених ремонтних робіт належного позивачу автомобіля «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 261406,62 грн, з ПДВ (217838,85 грн без ПДВ), що не перевищує визначену вартість відновлювального ремонту згідно висновку експерта - 234015,46 грн; приймаючи до уваги, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика в сумі 147277,73 грн, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки (винуватця ДТП) на користь позивача різниці між завданими позивачу матеріальними збитками та страховим відшкодуванням. Різниця між завданими позивачу матеріальними збитками (вартість відновлювального ремонту 261406,62 грн + втрата товарної вартості автомобіля 23623,45 грн = 285030,07 грн) та страховим відшкодуванням (147277,73 грн) становить 137752,34 грн. Місцевим судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 110361,18 грн (у межах заявлених позовних вимог), а рішення позивачем в частині залишених без задоволення позовних вимог не оскаржується. Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи усіх сторінок висновку судового експерта - автотоварознавця Крутінь В.І. по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9781/2 від 08 квітня 2024 року, не спростовують висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, адже позивачем разом з позовною заявою було надано також докази фактичного проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав повну копію вказаного вище висновку судового експерта - автотоварознавця ОСОБА_5 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9781/2 від 08 квітня 2024 року, який є належним та допустимим доказом у справі. Колегія звертає увагу, що відповідачка не оспорює розмір завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Приймаючи до уваги, що внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою через хвилювання, у зв`язку із значним пошкодженням належного йому автомобіля, неможливістю користуватись своїм транспортним засобом «Міцубісі Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , прикладення додаткових зусиль для організації свого побуту, у зв`язку із фактичною втратою можливості використовувати власним автомобілем за призначенням; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження автомобіля, у достатньому та необхідному розмірі 10000,00 грн. Обґрунтування апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів придбання снодійних та знеболювальних медичних препаратів не спростовує правильності висновків місцевого суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди 10000,00 грн, у зв`язку з ушкодженням належного позивачу автомобіля з вини відповідачки. Розмір вказаної моральної шкоди підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, зокрема, щодо вини відповідачки у ДТП, розміру завданої шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, вартості відновлювального ремонту, факту часткової оплати позивачем ремонтних робіт. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 110361,18 грн, 7300,00 грн - вартості висновку судового експерта та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди 3767,71 грн, оплату послуг евакуатора 7500,00 грн та моральної шкоди в сумі 40000,00 грн не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України). Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова