Постанова 4819 № 766/4212/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження: 22-ц/819/1314/25 Єдиний унікальний номер справи: 766/4212/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л. А., суддів: Бездрабко В. О., Радченка С.В., секретар Андреєва В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, в складі судді Ус О.В., від 16 жовтня 2025 року, встановив: Короткий зміст позовних вимог У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути на його користь за рахунок Держави: - матеріальну шкоду в розмірі 96283, 49 грн з компенсацією (індексацією) майнових втрат на підставі даних Національного Банку України середньозваженої ставки за кредитами в річному обчисленні без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів; - моральну шкоду 6000,00 Євро, що в перерахунку на національну валюту за ставкою НБУ на 17 березня 2025 року становить 271374,60 грн, при цьому виплату здійснювати за ставкою НБУ на день виплати без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що з 17 січня 2022 року на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходився наказ виданий 11 січня 2022 року Господарським судом Херсонської області № 923/1804/14 про стягнення з АТ «Таврійська будівельна компанія» на його користь: середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 107685.06грн без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів; витрат на правничу допомогу в розмірі 5000.00грн, виконавче провадження № 68167880, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44731026. На виконання вказаного судового рішення здійснено лише два платежі 23 лютого 2022 року у розмірі 17953.42грн та 05 липня 2024 року у розмірі 718.15грн. На час звернення до суду судове рішення не виконано на суму 96283.49грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнана неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року та зобов`язано державного виконавця здійснити примусові заходи по виконанню рішення суду. Оскільки вказане рішення суду досі невиконане вважає, що діями відповідача йому заподіяні матеріальні збитки в розмірі не виконаного стягнення за рішенням Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року у розмірі 96283, 49 грн та моральна шкода, яку він оцінює в 6000,00 Євро. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди відмовлено в повному обсязі. Рішення мотивоване тим, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17, від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц та від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17, від 12 серпня 2020 року у справі №761/7165/17. Оскільки збитки, які позивач просив стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відмовляючи у задоволені моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між діями державного виконавця, про які вказано у позові, та настанням шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав, сформувавши в системі «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати повністю або частково та ухвалити нове рішення або змінити це рішення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказував на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року Господарським судом Одеської області в ухвалі від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) встановлено, що державним виконавцем перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства. При цьому суд звернув увагу на те, що тільки 13 грудня 2024р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, що є значним порушенням строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Невжиття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всіх належних, ефективних та своєчасних заходів, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про неповноту дій державного виконавця. Отже саме протиправна поведінка (бездіяльність) державних виконавців ВПВР, встановлена преюдиційним рішенням суду, є причиною невиконання судового рішення та як наслідок завдання йому як майнової та моральної шкоди. Посилаючись на те, що судовим рішенням встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби у процесі виконання судового рішення про стягнення коштів, вважає що наявні всі складові цивільно-правової відповідальності , що є підставою для задоволення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Аргументи учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попилястий А.Б. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Під час розгляду справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, уточнивши її вимоги, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі його позовні вимоги. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ « Таврійська будівельна компанія» про стягнення з юридичної особи, що перебуває у процедурі банкрутства, на користь колишнього працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні № 923/1804/14 (923/1051/21), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року, стягнуто з АТ «Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп. 11січня 2022року на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2021 року, Господарським судом Херсонської області виданий наказ № 923/1804/14 про стягнення АТ «Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп. 17 січня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренком М.Ю. відкрито виконавче провадження №68167880 з примусового виконання наказу № 923/1804/14 виданого 11 січня 2022 року Господарським судом Херсонської області про стягнення АТ «Таврійська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 грн 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 грн 00 коп. З дати відкриття виконавчого провадження на банківський рахунок ОСОБА_1 по вказаному виконавчому провадженню надійшло два платежі: 23 лютого 2022 року на суму 17 953, 42грн. та 05 липня 2024року - 718,15грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від області від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24) визнана неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021року та зобов`язано державного виконавця здійснити примусові заходи по виконанню рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року. Визначаючи неправомірними дії державного виконавця господарський суд виходив з того, що державним виконавцем перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства; лише 13 грудня 2024року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, що є значним порушенням строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Суд вважав, що невжиття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всіх належних, ефективних та своєчасних заходів, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про неповноту дій державного виконавця. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно із частинами першою-другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421). Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України. При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19). Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що невчинення посадовими особами державної виконавчої служби всіх необхідних виконавчих дій призвело до невиконання судового рішення, а тому він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі суми боргу за виконавчим листом з компенсацією (індексацією) майнових втрат на підставі даних Національного Банку України середньозваженої ставки за кредитами в річному обчисленні. При цьому посилався на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2024 року у справі №923/1804/14 (916/3106/24), якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року. Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір. Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18). Отже, врахувавши вищенаведені норми матеріального права, висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір збитків, які позивач просив стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь, а тому ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Вимога про відшкодування компенсації (індексації) майнових втрат на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні також не підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Можливість застосування такого підходу наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні, за яким можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень, у яких державна виконавча служба виступає суб`єктом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, а не роботодавцем, який прострочив обов`язок з виплати розрахунку при звільненні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов`язок компенсувати державною виконавчою службою стягувачу майнові втрати внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні законодавством не передбачений. У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню. Щодо моральної шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 6000 євро позивач пов`язував з неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2021 року внаслідок чого рішення суду про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні понад три роки не виконувалось, що унеможливило заміну ендопротезу тазостегнового суглоба та придбання ортопедичного взуття. Тривале очікування виконання рішення, завдає душевних страждань, що викликало у нього пригнічене становище, роздратованість. У справі, яка переглядається, установлено, що Господарським судом Одеської області від 17 грудня 2024 року у справі № №923/1804/14 (916/3106/24), встановлено бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині належного, ефективного та своєчасного виконання судового рішення. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Оскільки судовим рішенням встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судових рішень про стягнення коштів, тому апеляційний суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21), серед іншого, вказала, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення про стягнення з АТ «Таврійська будівельна компанія» на його користь грошових коштів в розмірі 96283, 49 грн та з урахуванням вимог розумності і справедливості колегія суддів вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн. Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеним вище судовим рішенням про визнання бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 367,368, 376, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави в особі Державної Держави в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного Управління забезпечення виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року Головуючий: Л.А. Приходько Судді: В. О. Бездрабко С. В. Радченко