Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/210/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 р. Справа № 440/210/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) по справі № 440/210/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №163850008761 від 01.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу періоди роботи по догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04.02.1992 по 09.03.1993 рік; - визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №163850008761 від 16.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи починаючи з 07.04.1993 по 12.09.2000 рік та стаж по догляду за дитиною ОСОБА_3 , починаючи з 28.10.1982 по ІНФОРМАЦІЯ_2 до страхового стажу; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 25.10.2024 з дня подачі заяви. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №163850008761 від 01.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Визнано противоправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №163850008761 від 16.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період по догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.02.1992 по 09.03.1993 рік; період роботи з 07.04.1993 по 12.09.2000 рік; період по догляду за дитиною ОСОБА_3 з 28.10.1982 по 21.04.1984 рік та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25 жовтня 2025 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову . Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно поданих документів страховий стаж позивачки становить 25 років 07 місяців 03 дн, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До того ж, не може зараховано період навчання, оскільки він перетинається з роботою; період роботи з 07.04.1993 по 12.09.2000 правомірно не враховано, оскільки на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету міністрів України від 22.01.1996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організації України»; період догляду за дитиною 1982 року народження правомірно не зараховано, оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 09.04.2024 зазначено в графі батьки, прізвище матері» ОСОБА_4 », згідно паспортних даних « ОСОБА_4 ». Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 25.10.2024 ОСОБА_1 , звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Львівській області. Рішенням від 01.11.2024 № 163850008761 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області відмовлено в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови зазначено, що до страхового стажу не зараховано: періоди догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки для підтвердження зазначеного у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_2 прізвище матері ОСОБА_5 , надано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 у якому зазначено прізвище особи ОСОБА_6 не відповідає прізвищу заявниці згідно паспортних даних. 11.12.2024 року повторно ОСОБА_1 , звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням від 16.12.2024 № 163850008761 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період з диплому НОМЕР_4 від 08.06.1988, оскільки період навчання перетинається з роботою; період з 07.04.1993 по 12.09.2000, оскільки на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету міністрів України від 22.01.1996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організації України»; період догляду за дитиною 1982 року народження, оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 09.04.2024 зазначено в графі батьки, прізвище матері» ОСОБА_4 », згідно паспортних даних « ОСОБА_4 ». Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення пенсійного органу прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому , зобов`язав зарахувати до страхового стажу періоди по догляду за дітьми ; період роботи з 07.04.1993 по 12.09.2000 рік; та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За правилами ч. ч. 1-3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до абз.абз. 1 та 2 пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Судом встановлено та підтверджено трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_5 від 29.07.1982, що позивач у період з 07.04.1993 по 12.09.2000 працювала прибиральницею ЖКО в у АП комбінат «Стройдеталь» . Зазначений період роботи не врахований з підстав недоліків трудової книжки, а саме, що на печатці при звільненні відсутній код підприємства, що є порушенням Постанови Кабінету міністрів України від 22.01.1996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організації України». Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Так, п. 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів. Відповідно до п. 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічна норма міститься також в п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18). Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а. Отже період роботи позивача з 07.04.1993 по 12.09.2000 підлягає зарахуванню та неправомірно не врахований пенсійним органом. Щодо періоду догляду за дитиною ,колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що періоду догляду позивачки за дитиною 1982 року народження не зараховано, оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 09.04.2024 зазначено в графі батьки, прізвище матері» ОСОБА_4 », згідно паспортних даних « ОСОБА_4 ».. Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України ( далі - КзПП України) передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п.«ж» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною трирічного віку мати не працювала. Позивачка надала до пенсійного органу свідоцтво про народження дитини. До того ж для підтвердження зазначеного у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_2 прізвище матері « ОСОБА_5 », надано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 у якому зазначено прізвище особи « ОСОБА_6 » не відповідає прізвищу заявниці згідно паспортних даних. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді заяви позивача від 25.10.2024 ГУ ПФУ у Львівській області не взято до уваги свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_4 . Також позивач не може нести відповідальністю за помилку в свідоцтві про народження. Згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. Тобто, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. Отже, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки. Колегія суддів, приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не вжито всіх наявних можливостей для належного та об`єктивного розгляду заяви позивача від 11.12.2024. Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період по догляду за дитиною ОСОБА_3 з 28.10.1982 по 21.04.1984 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.02.1992 по 09.03.1993 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №163850008761 від 01.11.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №163850008761 від 16.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 440/210/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова